Постанова 4824 № 375/2383/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/824/4761/2020 Головуючий в 1-й інстанції - Литвин О.В. 375/2383/19 Доповідач Чобіток А.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 16 березня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого -ЧобітокА.О. суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І. секретар - Зиль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2020 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення коштів,- у с т а н о в и в: Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0.10 га, кадастровий номер 3222484400:10:003:0142, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка належить на праві спільної часткової власності (розмір частки у спільній власності 1/2) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. Забороненоорганам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо земельної ділянки площею 0.10 га, кадастровий номер 3222484400:10:003:0142, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка належить на праві спільної часткової власності (розмір частки у спільній власності 1/2) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , до набрання рішенням законної сили. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що грошова сума передана позивачем відповідачам згідно з умовами попереднього договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки є гарантійною забезпечувальною сумою і передана, як забезпечення зобов`язань позивача щодо укладення основного договору, а відтак ці кошти не є авансом. Не відповідають дійсним обставинам посилання позивача на те, що відповідач категорично відмовляється повертати вказані грошові, оскільки відповідачі їх вже витратили, у зв`язку з чим може бути утруднено виконання рішення суду в разі задоволення його вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що ухвала суду є законною та обгрунтованою. Установлено, що ОСОБА_2 у грудні 2019 року звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив стягнути з відповідачів на свою користь по 130 830,00 грн.. Зазначав, що на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу земельної площею 0,1000 га з кадастровим номером 3222484400:10:003:0142, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, який було укладено між ним та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким належить на праві власності вказан земельна ділянка, 27.06.2019 року, він передав останнім аванс у розмірі 261660.00 грн. Основний договір купівлі-продажу земельної ділянки, кінцевий строк укладання якого був визначений датою - 30.09.2019, укладено не було без наявності вини обох сторін договору у зв`язку з тим, що у нього було викрадено документи, що підтверджується витягом з ЄРДР та довідкою слідчого. У зв`язку з тим, що зобов`язання, встановлені попереднім договором, в силу положень ст. 625 ЦК України 30.09.2019 припинили свою дію через те, що основний договір укладений не був, після вказаної дати у відповідачівз`явився обов`язок щодо повернення йому авансу. Він звертався до відповідачів з усною та письмовою вимогою про повернення авансу, на яку вони заявили, що отриманий аванс поверненню не підлягає. Мотиви поданої заяви про забезпечення позову зводяться до того, що у випадку відчуження земельної ділянки (такий намір мають відповідачі), яка була предметом попереднього договору купівлі-продажу та відсутності у відповідачів іншого майна, у разі позитивного вирішення даного спору судом, рішення суду буде неможливо виконати, що буде мати наслідком неможливість відновлення його порушеного права. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду в майбутньому. Зокрема, суд погодився з доводами заявника про те, що один із відповідачів, а саме - ОСОБА_1 має схильність до ухилення від виконання покладених на нього обовязків боржника, про що свідчать надані заявником дані Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 06.12.2019. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, пояснення відповідача ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до наступного. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України). Згідно із п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду та є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта. Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Установлено, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки позивач вимагає повернення відповідачами грошових коштів, сплачених ним в якості авансу за попереднім договором. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частина 2 ст. 3 цього Закону визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Суд апеляційної інстанції уважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а заявлений позивачем захід забезпечення позову відповідним видом забезпечення заявленим позовним вимогам, оскільки розпорядження майном матиме наслідком зміну особи-власника, що призведе до внесення подальших змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та здійснення державної реєстрації прав інших осіб на предмети обтяження, що призведе до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами та враховує, що застосування судом процесуальних засобів має тимчасовий характер та гарантує можливість реалізації позовних вимог, сприяє збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта. Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки фактично є запереченням сторони по суті позову, проте як на даний час предметом розгляду судом апеляційної інстанції є законність ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. При цьому слід зазначити, що застосований судом захід забезпечення позову не порушує майнові права відповідача як власника, оскільки не обмежують його право на володіння та користування майном та є тимчасовим заходом. За таких обставин, ухвала суду є законною та обґрунтованою, підстави до скасування якої відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий : А.О. Чобіток Судді: О.В. Немировська Т.І. Ящук