Постанова 4813 № 520/661/18

Номер провадження: 22-ц/813/4572/20 Номер справи місцевого суду: 520/661/18 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2020 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа- Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 січня 2019 року у складі судді Калініченко Л.В., встановив: У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа-Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, та просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 14 329,56 грн., понесені витрати за оплату проведеної експертизи в розмірі 2 673 грн. моральну шкоду в розмірі 3000 грн. В обґрунтування позову позивач послався на те, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . У вересні 2017 року на час відсутності вдома, сталося залиття його квартири, на підтвердження чого працівниками КП ЖКС «Вузівський» складено акт від 05.09.2017 в якому також зазначено, що причини залиття квартири встановити неможливо, з підстав того, що ОСОБА_2 не надано працівникам доступ до квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до проведеного експертного дослідження, згідно з висновком №ЕД-2514-1-863.17 складеним 23.10.2017, встановлено, що матеріальна шкода завдана власнику квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з залиттям, становить 11 656,56 грн. Вартість проведеного експертного дослідження становить 2673 грн. У зв`язку з чим позивач вказує, що йому завдано матеріальну шкоду у зазначеному розмірі. Крім того, позивач також посилається на те, що у зв`язку з залиттям належної йому квартири, він зазнав моральної шкоди, яку оцінив в розмірі 3000 грн. В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 50 119,14 грн. та моральну шкоду в розмірі 6 000 грн. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, яка завдана внаслідок подвійного залиття квартири АДРЕСА_1 , про що зазначено в актах КП «ЖКС «Вузівський» від 05.09.2017 та 03.09.2018, з вини ОСОБА_2 , в загальному розмірі 42 410, 14 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені, у зв`язку зі складанням висновків про розмір завданої матеріальної шкоди, у загальній сумі 7 673 грн. та у відшкодування понесених витрат за забезпечення доказів в сумі 439,34 грн., що в загальному розмірі становить 8 112, 34 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа-Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири-відмовлено. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2019 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.01.2019 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири-залишено без задоволення. Не погодившись з заочним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного. Згідно з актом обстеження від 05.09.2017 складеного за участю КП «ЖКС «Вузівський» встановити причину залиття квартири позивача не представилось можливим. При цьому, згідно листа Київської районної адміністрації Одеської міської ради №М-1838 від 04.01.2018 КП ЖКС «Вузівський» не мав підстав складати акт із зазначенням винуватця без встановлення причин затоплення. У висновку судового експерта №ЕО-2514-1-863/17 від 23.010.2017 виведена сума збитків, однак не встановлено причин затоплення квартири. Відповідно до повідомлення судового експерта №СЕ-2514-1-1003.18 від 28.08.2018 останній повернув матеріали цивільної справи, оскільки йому не було забезпечено доступу до квартири. Згідно висновку експерта №ЕС-2514-1-1092.18 від 05.08.2018 відповісти на поставлене питання стосовно технічної причини залиття квартири не представилось можливим. Крім того, суд порушив норми процесуального права та як позивач має право збільшити або зменшити позовні вимоги до закінчення підготовчого засідання, в той час як заява про збільшення позовних вимог була подана вже під час судового розгляду. Крім того, у період з 2016-2019 відповідачка не проживала у квартирі АДРЕСА_2 та не отримувала ані жодної судової повістки, ані заочного рішення Київського районним судом м. Одеси від 09.01.2019. При цьому, доводи суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 18.07.2019 про те, що відповідачка не надала належних доказів на підтвердження свого місця проживання за іншою адресою є безпідставними та не могли бути підставою для відмови у перегляді заочного рішення. У рекомендованих повідомленнях, які наявні в матеріалах справи, відсутні відомості про вручення або невручення процесуальних документів відповідачці. Вказані рекомендовані листи суду взагалі не зареєстровані в системі «Укрпошта», що ставить під великий сумнів сам факт відправлення їх судом відповідачці. Суд безпідставно відмовив відповідачу під час перегляду заочного рішення в задоволенні клопотання про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Заочне рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях про те, що причиною затоплення квартири позивача є її залиття з квартири зверху, хоча це не підтверджено жодним доказом. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 січня 2019 року у цивільній справі розподілено колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі: судді - доповідача Черевка П.М., суддів: Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 січня 2019 року. На підставі розпорядження керівника апарату Одеського апеляційного суду від 24.04.2020 №2206 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 09.04.2020 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку» здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020 апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 січня 2019 року у цивільній справі повторно розподілена судді доповідачу Сєвєровій Є.С. у складі колегії суддів: Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.04.2020 справу призначено до розгляду без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. У відповідності до вимог частини другої ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням ухилення відповідача від участі в експертизі, суд визнав факт встановлення вини ОСОБА_6 у залитті квартири, яка належить ОСОБА_1 , про що зазначено в актах КП «ЖКС «Вузівський» від 05.09.2017 та від 03.09.2018, для з`ясування якого була призначена експертиза, за результатом проведення якої позивачу завдано матеріальну шкоду в загальному розмірі 42410,14 грн, саме з вини відповідача. Крім того, позивач поніс витрати, пов`язані зі складенням висновків про розмір завданої матеріальної шкоди в загальному розмірі 7673 грн. Своїми діями, які виявились у завданні збитків позивачу відповідачем завдано моральну шкоду позивачу, яка виявилась у пошкодженні майна позивача, що спричинило йому душевні переживання. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, суд виходить з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору про будівництво житла №03/31 від 01.12.1999. Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за №500257.72.18 від 12.12.2018. Вказана квартира розташована над квартирою позивача. 05.09.2017 комісією працівників КП «ЖКС «Вузівський» складено акт, яким засвідчено, що при обстеженні квартири АДРЕСА_3 , а саме в приміщенні зали на стені виявлені плями коричневого кольору, площею 0,04 кв.м., на стелі тріщини штукатурки, шару 2,3 м.п., і вздовж тріщини вбачаються темні відтінки. В акті також зазначено, що причину виникнення плям і тріщин на стінах встановити не вбачається можливим, оскільки працівникам КП «ЖКС «Вузівський» не надано доступ до квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище над квартирою позивача. 23.10.2017 судовим експертом Судової незалежної експертизи України проведено будівельно-технічне експертне дослідження та відповідно до висновку №ED-2514-1-863.17 встановлено, що у результаті виконання візуально-інструментального обстеження експертом були виявлені характерні сліди залиття в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 , які викладені на сторінках 4-5 висновку (які тотожні виявленим пошкодженням квартири зазначених в акті КП «ЖКС «Вузівський» від 05.09.2017). Вказаним висновком встановлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_4 /3 складає в сумі 11656 гривень 56 копійок. Вартість витрат на проведення вказаної оцінки розміру завданих збитків становить 2673,00 грн., що підтверджується рахунком від 05.10.2017 та квитанцією №1271ВВ1В90 від 05.10.2017 про його сплату у вказаному розмірі. 04.01.2018 КП «ЖКС «Вузівський» направило лист на запит позивача за вих. №М-1838/2, яким повідомило останнього, що робітниками ділянки №1 КП «ЖКС «Вузівський» 05.09.2017 складено акт обстеження його квартири, який був наданий йому комунальним підприємством та районною адміністрацією. На час складання акту КП «ЖКС «Вузівський» не мало можливості отримати доступ до квартири АДРЕСА_5 , основним квартиронаймачем (власником) якої є відповідач ОСОБА_2 , для остаточного встановлення причин затоплення квартири позивача ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, позивача повідомлено, що КП «ЖКС «Вузівський» не мав підстав складати акт із зазначенням винуватця без встановлення причин затоплення квартири. В процесі розгляду даної справи судом першої інстанції ухвалою від 11.05.2018 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Судової незалежної експертизи України. Від судового експерта до суду надійшло повідомлення від 28.08.2018 з матеріалами справи про неможливість надання висновку експерта, у зв`язку з незабезпеченням експерту доступу до об`єктів дослідження. У вказаному повідомленні зазначено, що 24.07.2018 експертом здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_6 , для проведення обстеження квартири АДРЕСА_3 та вище АДРЕСА_7 квартири АДРЕСА_5 . Однак, доступ до квартири АДРЕСА_5 за вказаною адресою експерту забезпечений не був. У зв`язку з чим, 28.08.2018 експертом повторно був здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_6 , для проведення обстеження квартири АДРЕСА_3 та вище АДРЕСА_7 квартири АДРЕСА_5 . Однак, доступ до квартири АДРЕСА_5 за вказаною адресою експерту повторно забезпечений не був. Виходячи з таких фактичних обставин, суд першої інстанції вважав встановленим факт ухилення відповідача від проведення експертизи та наявністю вини щодо факту залиття квартири на підставі актів від 05.09.2017 та 03.09.2018. Разом із тим, судом була призначена експертиза щодо обставин залиття квартири лише 05.09.2017, питання обставин залиття квартири відповідно до акту від 03.09.2018 предметом її вирішення не були, відтак суд безпідставно вважав встановленими факти ухилення від проведення експертизи стосовно двох випадків залиття. В свою чергу, ані актом про залиття, ані висновком експерта не встановлена причина пошкоджень в квартирі ОСОБА_1 , які зафіксовані актом від 05.09.2017. Сам акт свідчить про обстеження квартири 05.09.2017, проте відсутні відомості про час залиття, акт складений за відсутності ОСОБА_2 , без зазначення відомостей про те, чи здійснювалися будь які дії для її повідомлення для належного засвідчення подій. В акті зазначено, що не забезпечений доступ до квартири ОСОБА_2 , однак відомості про те, що вона відмовилася від підпису, в ньому відсутні. Крім того, судом встановлений факт ухилення відповідача від проведення експертизи, однак зі справи вбачається, що відомості про повідомлення ОСОБА_7 про її проведення відсутні, у повідомленні експерта про неможливість потрапляння до квартири ОСОБА_7 не наведені фактичні відомості, які надають можливість вважати встановленим свідоме ухилення останньої від надання доступу до квартири. Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на такі обставини, відсутні докази на підтвердження протиправної поведінки відповідача та причино наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою, тому рішення суду першої інстанції щодо обставин залиття квартири 05.09.2017 ґрунтується на припущеннях. Також, визнаючи відповідача належним чином повідомленим згідно ст. ч. ч.4 ст. 133 ЦПК, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що повернуті до суду повідомлення про вручення разом із конвертами без відмітки про вручення є належним доказом повідомлення ОСОБА_7 . Суд погоджується із доводами скаржника про те, що отримані судом повідомлення про вручення (а.с.35-38, 62,63, 121,129) не є доказом повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, оскільки повідомлення не містять підписів про вручення, так як повернуті до суду з позначкою не вручені «за закінченням строку зберігання». Виходячи із вищезазначеного, оскаржуване рішення ухвалене без участі особи відповідача за відсутності належного сповіщення про час та місце розгляду справи, чим було порушено норми процесуального права. Відповідно до п.3 ч. 3 ст.376 ЦПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Отже, встановлені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позову, виходячи з наступного. 03.09.2018 працівниками КП «ЖКС «Вузівський» складено акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), яким засвідчено, що 05.08.2018 в будинку АДРЕСА_6 , у квартирі АДРЕСА_3 сталось залиття, внаслідок чого залито коридор, стеля площею 2 кв.м., підлога, паркет здувся, площею 10 кв.м., внаслідок халатного відношення до сантехнічного обладнання власником квартири АДРЕСА_2 . В акті також засвідчено, що власник квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 була присутня під час складання акту, однак від його підпису відмовилась. 05.09.2018 судовим експертом Судової незалежної експертизи України проведено судову будівельно-технічну експертизу відповідно до висновку №EС-2514-1-1092.18 якої встановлено, що у результаті виконання візуально-інструментального обстеження експертом були виявлені характерні сліди залиття в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 , які викладені на сторінках 6-9 висновку (які тотожні виявленим пошкодженням квартири зазначених в акті КП «ЖКС «Вузівський» від 03.09.2018). Вказаним висновком встановлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок повторного залиття квартири АДРЕСА_1 , складає в сумі 30753, 58 грн. Вартість витрат на проведення вказаної оцінки розміру завданих збитків становить 2000 грн, що підтверджується рахунком від 06.08.2018 та квитанцією №0.0.1103252928.1 від 08.08.2018 про його сплату у вказаному розмірі. Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Відповідно до ч.2ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що залиття квартири позивача відбулось не з вини відповідача, відповідач не надав. Актом від 03.09.2018 засвідчено факт залиття 05.08.2018 та визначено причину - халатне відношення до сантехнічного обладнання власником квартири АДРЕСА_2 . В акті також засвідчено, що власник квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 була присутня під час складання акту, однак від його підпису відмовилась. Враховуючи відсутність доказів на спростування зазначених обставин, висновок експерта та перелік пошкоджень в квартирі, характерних для залиття, їх виток квартира поверхом вище, а також презумпцію вини заподіювача шкоди, наявні підстави вважати встановленим факт залиття квартири позивача внаслідок протікання з квартири відповідача 05.08.2018. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 проживала в квартирі відповідача та в період вересня 2017 та вересня 2018 в письмових поясненнях вказала про те, що технічних несправностей та витіку води в квартирі відповідача не було, до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки така особа не є безсторонньою у розгляді справи, і пояснення свідка в такому питанні належним доказом не є. Твердження апелянта про те, що свідок ОСОБА_4 періодично був у квартирі відповідача у вересні 2017 та вересні 2018 де не було технічних несправностей сантехніки та протікання води так само не можуть вважатися належними способами доказування з обставин залиття квартири. При цьому доказів того, що відповідач зверталася до ЖЕКу з питань аварії, залиття, яке сталося у вересні 2017 та серпні 2018 не надано, що свідчить про безпідставність посилань відповідача на можливість вини ЖЕКу в затопленні квартири. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 в квартирі під час, коли сталося залиття, не проживала, підставою звільнення від відповідальності бути не може, оскільки власність зобов`язує, факт не проживання не звільняє від відповідальності власника майна. Крім того, достовірні докази про заподіяння шкоди саме ОСОБА_3 не надані. Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції протокольною ухвалою від 22.10.2018 відкладено проведення підготовчого судового засідання на 04.12.2018 та 26.11.2018 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, яка була подана вже під час судового процесу є безпідставними, тому справа переглядається в межах заявлених позовних вимог. Вбачається, що позивачу завдано майнової шкоди в сумі 30753,58 грн, розмір якої також не спростовано. Крім того, позивач поніс витрати, пов`язані зі складанням висновку про розмір завданої матеріальної шкоди в розмірі 2000 грн, що підтверджується рахунком та квитанцією про оплату, та витрати за забезпечення доказів в сумі 439,34 грн. Решта витрат стосується висновків експертиз, які не відносяться до задоволеної частини вимог, тому не стягуються з відповідача. Характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості дають підстави для висновку про стягнення з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову з мотивів та підстав, викладених вище. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Пропорційно до задоволених вимог з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1414,80 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 січня 2019 року скасувати, ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 30753,58 грн, на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1414,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: