Постанова 4814 № 554/10431/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/10431/19 Номер провадження 22-ц/814/1318/20Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 23 січня 2020 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата виготовлення повного тексту рішення - 23 січня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 216 996 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що СВ прокуратури Полтавської області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42015000000001359, внесене до ЄРДР 07.07.2015 року, попередня правова кваліфікація кримінальних правопорушень ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.1 ст.374, ч.1 ст.384 КК України. На протязі 4 років та 4-х місяців досудове розслідування вказаного кримінального провадження належним чином не здійснюється, слідчим взагалі не проводяться слідчі дії, до цього часу жодній особі не повідомлено про підозру, тобто органом досудового розслідування порушуються розумні строки розгляду кримінального провадження, а оскільки у даному кримінальному провадженні він не має статусу потерпілого, він згідно ст. 307 КПК України не може оскаржити недотримання слідчим, прокурором розумних строків. Відсутність на даний час іншого ефективного засобу юридичного захисту від порушення його прав, інформації щодо ходу досудового розслідування у сукупності із перерахованими вище обставинами, спричиняє йому значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях та негативних переживаннях від криміналізації правоохоронних органів, з вини прокуратури Полтавської області він позбавлений відчуття правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя, протягом тривалого часу він вимушений витрачати велику кількість свого часу та докладати значних зусиль на звернення за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, які були навмисно, грубо і цинічно порушені відповідачем. Крім того, такими діями та бездіяльністю відповідач підірвав у його очах авторитет правоохоронних органів, обов`язком яких є, в першу чергу, захист прав, свобод та інтересів таких простих громадян України як він. Такі моральні страждання він відчуває вже на протязі 52 місяців. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 23 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені доводи позовної заяви, висловлена незгода з оцінкою судом першої інстанції поданих у справу доказів. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач та третя особа не скористалися. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Полтавської області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42015000000001359, відомості про яке внесено до ЄРДР 08.07.2015 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2015 року за заявами ОСОБА_1 від 01.09.2014р., 15.12.2014р., 21.01.2015р. про кримінальне правопорушення за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 374, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 384 КК України за фактом фальсифікації працівниками прокуратури Кобеляцького району матеріалів кримінальної справи № 04580007 (а.с.5-8). Постановою слідчого в ОВС прокуратури Полтавської області від 29 грудня 2015 року закрито кримінальне провадження № 42015000000001359 (а.с.14-15). Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 15 червня 2016 року скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Полтавської області Магди В.Л. від 29.12.2015 року про закриття кримінального провадження № 42015000000001359 та направлено матеріали кримінального провадження для продовження досудового розслідування (а.с.16-17). Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 14 листопада 2017 року задоволена скарга ОСОБА_1 на бездіяльність старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області (а.с.18). Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях з розслідування кримінальних проваджень прокуратури Полтавської області від 23 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25 липня 2017 року про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 42015000000001359 (а.с.19). Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області від 24 травня 2018 року закрито кримінальне провадження № 42015000000001359 (а.с.20-25). Ухвало слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 28 серпня 2019 року скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області від 24 травня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42015000000001359 (а.с.26-27). На даний час досудове розслідування кримінального провадження триває. Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, посилання позивача на звернення до суду із скаргами є процесуальною дією учасника кримінального провадження в межах наданих повноважень, що не передбачає визнання дій або бездіяльності слідчого незаконними та винними. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові ВС від 22 травня 2019 року по справі № 686/20012/18 з подібними фактами і спірними правовідносинами суд касаційної інстанції зробив такі висновки. «Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних дій посадової особи слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати поданих ним клопотань. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Оскільки судовими рішенням, які набрали законної сили, встановлено бездіяльність слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди та правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази, і надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.». У справі, що розглядається позивач обґрунтовує заявлені вимоги бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування - прокуратури Полтавської області, яка встановлена судовими рішеннями і наслідком чого є невиправдане затягування і не розслідування кримінального провадження. Судом апеляційної інстанції досліджені копії ухвал слідчого судді (а.с.16-17, 18, 26-27). Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 15 червня 2016 року встановлено, що «за багатьма із зазначених фактів досудове розслідування взагалі не проводиться та проводилося не в повному обсязі, особи, які причетні до зазначених скаржником фактів, не допитувалися, слідчим по справі не зроблено дій, спрямованих до з`ясування істини по справі. Слідчим не виконані завдання, покладені на нього Кримінальним процесуальним кодексом України.» Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 14 листопада 2017 року встановлено, що «ні слідчим, ні прокурором скаржнику не надано відомостей про розгляд заяви про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 42015000000001359», чим порушені вимоги ст.220 КПК України. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 28 серпня 2019 року встановлено, що «судове розслідування проведено неповно, не всі доручення слідчого виконані, не допитано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , а також ОСОБА_1 з приводу відомих їм обставин кримінального правопорушення.», « з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування слідчим не було вчинено всіх процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повне дослідження всіх обставин даного кримінального провадження, … обставини кримінального провадження досліджено не всебічно, неповно, а постанова про закриття кримінального провадження винесена передчасно.» Проаналізувавши зміст зазначених судових рішень, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність незаконних дій слідчих прокуратури Полтавської області, які виявилися у винесенні незаконних процесуальних рішень про закриття кримінального провадження, невчиненні процесуальних дій у межах розслідування кримінального провадження, тощо. Наслідком таких дій та бездіяльності стало невиправдано тривале розслідування кримінального провадження, ініційованого за заявою позивача. Очевидним є те, що ефективне розслідування у розумні строки цього кримінального провадження має особливе значення для позивача, оскільки йдеться (на переконання позивача) про завідомо неправдиві показання свідків в іншому кримінальному провадженні. Тривале (понад сорок місяців) розслідування кримінального провадження, необґрунтоване рішення слідчого про закриття кримінального провадження, відмова слідчого визнати позивача потерпілим і допитати його поза розумним сумнівом негативно впливають на моральний стан позивача, завдаючи йому моральної шкоди. З огляду на встановлене слід визнати обґрунтованими доводи позивача про завдання йому моральної шкоди незаконними діями та бездіяльністю слідчими прокуратури Полтавської області. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач послався на норми ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», проте норми цього Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Керуючись приписами ст.23, ст.1174 ЦК України, враховуючи тривалість і характер порушень прав позивача, а також те, що допущені порушення органів досудового розслідування регулярно виправлялися судовими рішеннями, апеляційний суд визнає, що критеріям розумності і справедливості буде відповідати сума у розмірі 1 000 грн. Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави. Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 23 січня 2020 року скасувати, ухваливши нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю слідчими прокуратури Полтавської області Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2020 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов