Постанова 4808 № 350/97/20

Справа № 350/97/20 Провадження № 33/4808/184/20 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М. Суддя-доповідач Шкрібляк П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Ткачук Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою (далі АС) ОСОБА_1 , на постанову судді Рожнятівського районного суду від 24 березня 2020 року, в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , працює на сезонних роботах, громадянин України, визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 420 грн. З постанови судді вбачається, що 01.01.2020 року о 04 год. 19 хв. у селищі Брошнів-Осада, по вул.Відродження, Рожнятівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Volkwagen Sharan", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а сааме: запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 - відмовився, чим порушив п.2.5 Правила дорожнього руху ( далі ПДР), за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. У своїй АС ОСОБА_1 покликається на те, що постанова судді щодо нього є незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Суддя належним чином не дослідив усіх обставин справи та безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності . Просить постанову судді Рожнятівського районного суду від 24 березня 2020 року щодо нього скасувати та закрити справу, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституцією України та ст. 268 КУпАП. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення і пояснив, що 01 січня 2020 року, дійсно після четвертої години ночі, транспортним засобом, яким керувала його дружина, зупинили працівники поліції, обґрунтувавши причину зупинку тим, що недостатньо освітлений державний номерний знак. Працівники поліції почали стверджувати, що за кермом автомобіля перебував сааме він і запропонували подивитись відеодоказ. Після перегляду відео, він не побачив себе за кермом даного автомобіля. Згодом працівники поліції попросили його предявити водійське посвідчення, аоскільки він не керував даним транспортним засобом, а керувала його дружина, то і в нього не було водійського посвідчення. В процесі розмови працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а сааме проїхати в медичний заклад, через те, що в них не було приладу «Драгеру», щоб пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці. Однак він відмовився, тому що він не керував даним транспортним засобом. Протокол про адміністративне правопорушення в його присутності не складався і ніяких свідків не було. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не був за кермом, а його дружина, тому просить провадження в справі закрити. В судовому засіданні поліцейський-свідок ОСОБА_2 , пояснив, що 31 грудня 2019 року заступив на чергування, вночі в с.Брошнів-Осада, по вул. Відродження побачив автомобіль марки "Volkwagen Sharan", що рухався, в якого не освітлювався номерний знак. Під час руху автомобіля, було чітко видно, що за кермом сидів ОСОБА_1 . Даний автомобіль вони зупиняли, проте автомобіль не зупинився, поїхав далі, потім розвернувся і під час цього маневру ОСОБА_1 помінявся місцями з дружиною. Підійшовши до машини він та інші працівники поліції побачили, що на водійському сидінні сидить дружина ОСОБА_1 . Проте вони попросили ОСОБА_1 пред`явити водійське посвідчення, на що він відповів, що не має. Тоді виявивши у нього знаки алкогольного сп`яніння запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`янінння в мед закладі, однак ОСОБА_1 відмовився. Свідок ОСОБА_3 , пояснив, що 01 січня 2020 року, повертався з дружиною з святкування Нового Року і побачив після 4 години ночі патрульну машину підійшов, до якої Був запрошений він та його дружина працівниками поліції стати свідками, як водій ОСОБА_1 відмовився пройти в мед закладі огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що вони погодились. Свідок ОСОБА_4 неодноразово була повідомлена про розгляд справи, однак не з`явилася в апеляційний суд. Проте подала письмову заяву, в якій повідомляє, що з`явитися в судове засідання не може у зв`язку із введенням в Україні карантиних заходів, призупинено рух пасажирських перевезень громадським транспортом. По даній справі повідомляє, що дійсно була свідком під час відмови від огляду на стан алкогольного спянінння водієм ОСОБА_1 , що відбулосся 01.01.2020 року . Також підтверджую свої пояснення надані працівниками поліції 01.01.2020 року, на яких вона ставила свій підпис. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Ткачук Т.В., які просять скасувати постанову, а провадження закрити; перевіривши матеріали справи, переглянувши відеозаписи з нагрудних знаків поліцейських, допитавши поліцейського ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , суд вважає, що АС слід залишити без задоволення, виходячи із наступного. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таких вимог закону суддя при розгляді справи дотримався в повній мірі. Так, в АС Ільків В. ОСОБА_5 посилається на те, що суддя першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи АС, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що справа декілька разів відкладалась Крім цього, ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, однак в судове засідання 24 березня 2019 року не з`явився без поважних на це причин і клопотання про перенесення розгляду справи від нього не надходило. Разом з тим, 06.03.2020 року та 11.03.2020 року ОСОБА_1 давав пояснення в суді першої інстанції про обставини справи. Подана довідка до АС про те, що він на амбулаторному прийомі у лікаря 24.03.2020 року з 9 год. 50 хв. до 10 год. 10 хв., свідчить про спосіб як уникнути відповідальності за вчинене (а.с.59). Суд першої інстанції, приймаючи до уваги вказані обставини та дослідивши всі матеріали справи, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість продовження розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції у відповідності до вимог діючого законодавства повідомляв в телефонному режимі ОСОБА_1 про розгляд справи у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідною довідкою (а.с 32) Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ткачук Т.В. протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість продовження розгляду справи без їх участі, оскільки вони зловживали своїми процесуальними правами. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР , водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР , передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 названого Кодексу особа, яка керує транспортним засобом не може відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, мотивуючи свої відмову тим, що не довіряє лікарю, який проводить медичний огляд. Згідно ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Суддя першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення: а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №053938 від 01.01.2020 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , відеодоказами, які містяться в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні (а.с.2) та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. З вищевказаних відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом, вбачається, що в момент керування 01.01.2020 року о 04.19 год. у першому відео на 12 секунді, чітко видно, що за кермом транспортного засобу марки "Volkwagen Sharan", д.н.з. НОМЕР_1 перебував ОСОБА_1 , а не його дружина. Апеляційний суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про що він не керував транспортним засобом є неспроможними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені апеляційним судом. Зокрема, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час його складання ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень на підставі ст.63 Конституції України. Право відмовитись давати письмові пояснення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи ОСОБА_1 , що не він керував транспортним засобом, а його дружина, суд розцінює неспроможними, оскільки вони дані з метою уникнення ним відповідальності та спростовуються наявними по справі доказами. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Апеляційний суд визнає, що накладене судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Апеляційний суд приходить до висновку, що вина водія ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП доведена поза всяким розумним сумнівом. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається, а тому АС ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Рожнятівського районного суду від 24 березня 2020 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк