Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1034/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1034/20 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ганечко О.М. Кузьменка В.В. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразума Є .В. від 06.02.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 60525434. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною, оскільки, рішення суду фактично не було виконано. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року № 620/1775/19, Чернігівський окружний адміністративний суд 19 липня 2019 року, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії вирішив: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019, починаючи з 25.04.2019. ОСОБА_1 звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області із заявою від 29 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження, надавши оригінал зазначеного вище виконавчого листа. Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Семиразумом Євгенієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 листопада 2019 року№ 60525434. Про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 та Головне управління ПФУ у Чернігівській області були повідомлені листом від 06 листопада 2019 року № 13982/13983. Листом від 18 листопада 2019 року № 2493/08 Головне управління ПФУ у Чернігівській області повідомило старшого державного виконавця Семирозума Є.В. про те, що 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 , на виконання рішення суду, здійснено перерахунок пенсії з 25 квітня 2019 року. Різниця пенсії, на виконання рішення суду, за період з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року становить 2079 грн. 24 коп. Виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №

649. Виходячи з вищевикладеного, доплата за рішенням суду за період з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року становить 2079 грн. 24 коп. та буде проведена, відповідно до вищезазначеного Порядку. На підтвердження зазначеного до вказаного листа додано копію рішення Головного управління ПФУ в Чернігівській області про перерахунок пенсії позивачу від 30 серпня 2019 року та розрахунок суми боргу. Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразумом Є.В. складено Акт від 06 лютого 2020 року, згідно якого, встановлено, що боржником - Головним управлінням ПФУ у Чернігівській області рішення суду виконано в повному обсязі. Також, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразумом Є.В., на підставі пункту 9 частини першої статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 06 лютого 2020 року № 60525434. ОСОБА_1 на адресу відповідача надіслано скаргу від 13 лютого 2020 року на бездіяльність державного виконавця, в якій він зазначив, що державним виконавцем не вчинено жодний дій по примусовому виконанню виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року № 620/1775/19 та просив провести необхідні виконавчі дії по виконавчому провадженню. Листом від 26 лютого 2020 року № 9786/04.1 позивача повідомлено про те, що Головним управлінням ПФУ у Чернігівській області, на виконання рішення суду, ОСОБА_1 30.08.2019 року здійснено перерахунок пенсії з 25.04.2019 року. Доплата різниці пенсії у сумі 2 079,24 грн буде проведена, відповідно до Порядку погашення заборгованостей з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2019 року №

649. Тому, оскільки, Головним управлінням ПФУ у Чернігівській області рішення суду виконано в повному обсязі, 06 лютого 2020 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Не погоджуючись із постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ). Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». В силу п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Положеннями ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Семиразумом Є.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 06 лютого 2020 року № 60525434 (а.с. 16-17). Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню, у тому числі у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Правовий аналіз наведеної норми вказує на можливість прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження за умови повного та безумовного виконання виконавчого документа. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11 червня 2019 року у справі №712/7496/17. Відповідно до виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року № 620/1775/19, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019, починаючи з 25.04.2019 (а.с. 54). Доводи апелянта щодо протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з невиконанням рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, матеріали справи свідчать, що, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 30 серпня 2019 року №974280141984, позивачу дійсно проведено перерахунок пенсії з 25 квітня 2019 року (а.с. 60). Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 18 листопада 2019 року № 2493/08, також, повідомлено відповідача про те, що різниця пенсії, на виконання рішення суду, за період з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року становить 2 079,24 грн. Доплата вказаної різниці пенсії буде проведена, відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №

649. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про фактичне виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року №620/1775/19 та правомірність оскаржуваної постанови. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в строк, визначений статтею 329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ганечко О.М. Кузьменко В.В.