Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1813/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1813/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів: Бараненко І.І., Глущенко Я.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року про повернення заяви про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області шодо виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача у здійснені позивачу перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року; зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року, починаючи з 25 квітня 2019 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Надалі, ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просив: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 по справі №620/1813/19; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виконати рішення суду від 22 липня 2019 року у справі №620/1813/19 шляхом перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням правових висновків та резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 у справі №620/1813/19. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. Вказану ухвалу суду першої інстанції позивач оскаржив шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, оскільки вважав висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі передчасними. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року, починаючи з 25 квітня 2019 року, з урахуванням проведених виплат. 21 серпня 2019 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду набрало законної сили. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №620/1813/19 проведено перерахунок пенсії та прийнято рішення, яким зазначено розмір пенсії з 25 квітня 2019 року - 9264,05 грн., з 01 липня 2019 року - 9290,85 грн. Позивач вважав вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсії у відповідному розмірі, у зв`язку з чим і звернувся до суду першої інстанції з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Приймаючи рішення про повернення заяви позивачу суд першої інстанції із посиланням на приписи статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України виходив зокрема з того, що згідно наданої позивачем копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02 жовтня 2019 року №3894/02/1-12 позивачу було повідомлено про розмір пенсії, що був перерахований на виконання ріщення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №620/1813/19 та про підстави перерахування. При цьому, з відповідною заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до суду позивач звернувся 27 листопада 2019 року, тобто з порушенням десятиденного строку для звернення із цією заявою. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано суду доказів надсилання копії заяви іншим учасникам справи, а подана позивачем заява містила також вимогу зобов`язального характеру, що суперечить приписам частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що заява може містити лише одну вимогу про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Водночас, за доводами скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення із відповідною заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки 02 жовтня 2019 року - дата відправлення вказаного листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, однак про останній позивач дізнався лише 20 листопада 2019 року. Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про необхідність повернення заяви позивача про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виконання рішення суду обґрунтованим у зв`язку з наступним. Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За приписами частини другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у такій заяві зазначаються, в тому числі: номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Згідно частини третьої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (абзац другий частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до матеріалів справи, позивач звертався до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою від 19 серпня 2019 року (вх. №16123/19 від 19 серпня 2019 року) з проханням видати виконавчий лист по справі №620/1813/19 та який згідно супровідного листа суду від 27 серпня 2019 року №620/1813/19/21154/19 був надісланий позивачу. У поданій заяві про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року позивач серед іншого зазначав, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року по справі №620/1813/19 набрало законної сили 21 серпня 2019 року та 04 жовтня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Разом з тим, у даній заяві позивачем також вказувалось про прийняте відповідачем рішення на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року. Колегія суддів зазначає, що згідно частини четвертої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України). Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підглядають примусовому виконанню. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 лютого 2019 року по справі №806/2143/15 (провадження №К/9901/5159/18) вказав, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, з огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Таким чином, наведене свідчить про те, що позивач скористався своїм правом на звернення щодо примусового виконання судового рішення, однак при цьому не вказав у своїй заяві про хід виконавчого провадження, що суперечить приписам частини другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до поданої заяви позивачем не було надано доказів її направлення відповідачу, що в свою чергу свідчить про порушення вимог частини третьої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо порушення позивачем вимог частини четвертої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів звертає увагу, що процесуальні строки, відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно, встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеній у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №359/4119/17 (провадження №К/9901/44026/18). Попри це, за змістом поданої у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяви позивача, до останньої не було додано доказів отримання листа відповідача від 02 жовтня 2019 року №3894/02/1-12, згідно якого позивач вбачав протиправність рішення останнього щодо перерахунку пенсії відповідно до рішення суду першої інстанції, та не вказано, коли позивач дізнався про порушення його права на отримання пенсії у відповідному розмірі. Натомість, в апеляційній скарзі позивачем зазначено, що про вищевказаний лист він дізнався 20 листопада 2019 року, але при цьому також не додав будь-яких доказів на підтвердження відповідних доводів. Як підсумок, на думку колегії суддів заява скаржника про визнання протиправним рішення відповідача при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року не відповідала вимогам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про необхідність її повернення позивачу. Відповідно до частин першої, другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах З, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до пункту J частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд перщої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.Т. Черпіцька Судді: І.І. Бараненко Я.Б. Глущенко Повний текст постанови виготовлено 03 січня 2019 року.