Постанова 4855 № 640/8169/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8169/19 Головуючий у І інстанції - Амельохін В.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху», в якому просив: 1) визнати протиправним ігнорування вимоги Позивача про забезпечення особистого прийому керівництвом установи Відповідача; 2) визнати протиправним ігнорування Відповідачем вимоги Позивача про надання можливості ознайомлення з матеріалами розгляду його звернень/вимог; 3) притягнути до адміністративної відповідальності відповідача за порушення норм статті 18, 22 Закону України «Про звернення громадян»; 4) визнати незаконною бездіяльності Відповідача щодо належного виконання покладених на відповідача завдань забезпечення організації дорожнього руху на території ЖК «Відпочинок»; 5) визнати незаконною бездіяльності Відповідача щодо належного виконання покладених на Відповідача завдань забезпечення захисту прав і законних інтересів мешканців ЖК «Відпочинок» і Позивача; 6) визнати незаконною бездіяльності Відповідача щодо належного виконання п. 5.40; п. 5.46; п. 5.48 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2089 від 19.11.2018 року «Про Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»; 7) визнати компетенцію Відповідача щодо належного виконання вимог статті 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху: розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки; здійснення та фінансування заходів, пов`язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму; контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг; 8) визнати неправомірним ігнорування Відповідачем вимог позивача про забезпечення належної безпеки дорожнього руху в ЖК «Відпочинок» відповідною організацією дорожнього руху територією ЖК «Відпочинок» та встановленням необхідних дорожніх знаків; 9) зобов`язати Відповідача вчинити відповідні дії щодо забезпечення належної безпеки дорожнього руху в ЖК «Відпочинок» відповідною організацією дорожнього руху територією ЖК «Відпочинок» та встановленням необхідних дорожніх знаків; 10) зобов`язати Відповідача відзвітувати суду про вчинення відповідних дій щодо забезпечення належної безпеки дорожнього руху в ЖК «Відпочинок» відповідною організацією дорожнього руху територією ЖК «Відпочинок» та встановленням необхідних дорожніх знаків; 11) стягнути з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди у розмірі 1грн. 12) стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати. 24 червня 2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла від Позивача заява про уточнення позовних вимог, якою позов доповнено 13 вимогою, якою він просив суд визначити належного Відповідача по справі, до якого суд запровадить стягнення у вигляді зобов`язання вчинити відповідні дії щодо забезпечення належної безпеки та зручності дорожнього руху на території ЖК «Відпочинок» відповідною організацією дорожнього руху територією ЖК «Відпочинок» та встановленням необхідних дорожніх знаків 5.31, 5.32, 5,5, 5,6. Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю Відповідача щодо не встановлення дорожніх знаків на території ЖК «Відпочинок», яка приводить до неналежного забезпечення безпеки дорожнього руху мешканців ЖК «Відпочинок». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Позивач зазначає, що судом першої інстанції проігноровано аргументи обґрунтування підстав та обставин його звернення до суду, надані ним докази. Судом першої інстанції проігноровані законодавство та нормативні документи, якими визначається компетенція та повноваження Відповідача. Позивач звертає увагу на те, що судом першої інстанції не вирішено питання забезпечення безпеки руху в ЖК «Відпочинок» та не визначено належного Відповідача у справі. Учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подавався. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Позивач 07 березня 2019 року надіслав електронне звернення до Департаменту патрульної поліції м. Києва про встановлення дорожніх знаків по вул. Петрицького в місті Києві. Листом від 25 березня 2019 року № К-2817/41/11/10/02-2019 Управління патрульної поліції у місті Києві повідомило Позивача, що питання щодо встановлення дорожніх знаків належить до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, а тому його звернення було направлено для розгляду до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Листом від 02 травня 2019 року № 053-3802 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Позивача, що під час перевірки з виїздом на місце встановлено, що в`їзд та вхід на територію ЖК «Відпочинок» дозволяється лише за перепустками або за дозволом власників квартир житлового комплексу. Зазначена територія знаходиться за межами червоних ліній вул. А. Петрицького. Згідно з вимогами ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні вимоги. Правила застосування» дорожні знаки призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов руху на дорогах і вулицях. Відповідно до п. 10.7.31 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні вимоги. Правила застосування» не потрібно позначати дорожніми знаками 5.31 «Житлова зона» та 5.32 «Кінець житлової зона» території подвір`їв житлових будинків. Відповідно до п. 6.2.1 ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» круговий рух на розв`язках в одному рівні на дворових територіях не застосовується. Враховуючи викладене, підстав на встановлення дорожніх знаків 4.10 «Круговий рух» та 5.31 «Житлова зона» на дворовій території ЖК «Відпочинок», що знаходиться за адресою: вул . А. Петрицького, 21, немає. В подальшому, як зазначав Позивач, ним 05 травня 2019 року, 07 травня 2019 року та 10 травня 2019 року подані до Відповідача вимоги щодо забезпечення особистого прийому керівництвом. Листом від 22 травня 2019 року № 053-4548 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача щодо проведення особистого прийому, його запрошено 23 травня 2019 року на 16:00 год. завітати до адміністративної будівлі Департаменту за адресою Набережне шосе,

2. Листом від 23 травня 2019 року № 053-4601 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Позивача щодо проведення особистого прийому, його запрошено 30.05.2019 року на 16:00 год. завітати до адміністративної будівлі Департаменту за адресою Набережне шосе,

2. Листом від 27 травня 2019 року № 053-4665 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Позивача, що його вимога щодо зміни дати особистого прийому була виконана, отже Департамент не вбачає підстав для проведення службового розслідування. Вважаючи незаконною бездіяльність Відповідача, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм діючого законодавства підстав на встановлення дорожніх знаків 4.10 «Круговий рух» та 5.31 «Житлова зона» на дворовій території ЖК «Відпочинок», що знаходиться за адресою: вул. А.Петрицького, 21, немає, тому вимоги Позивача є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Першим доводом та вимогою апеляційної скарги Позивача стало те, що судом першої інстанції не було розглянуто уточнену 13 вимогу щодо визначення належного Відповідача у справі. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Отже, рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Зі змісту позовних вимог вбачається, що при поданні позову Позивачем визначено Відповідачем Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та залучив третьою особою Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху», вважаючи, що саме цими суб`єктами було порушено його право, зокрема, шляхом ігнорування вимоги Позивача про забезпечення особистого прийому керівництвом установи Відповідача; ігнорування Відповідачем вимоги Позивача про надання можливості ознайомлення з матеріалами розгляду його звернень/вимог, у зв`язку із чим просив притягнути до адміністративної відповідальності Відповідача за порушення норм статті 18, 22 Закону України «Про звернення громадян»; визнати незаконною бездіяльності Відповідача щодо належного виконання покладених, на його думку, саме на Відповідача завдань забезпечення організації дорожнього руху на території ЖК «Відпочинок» та захисту прав і законних інтересів мешканців ЖК «Відпочинок» і Позивача. Також Позивач просив визнати незаконною бездіяльність саме визначеного ним Відповідача щодо належного виконання п. 5.40; п. 5.46; п. 5.48 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2089 від 19.11.2018 року «Про Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», визнати компетенцію Відповідача щодо належного виконання вимог статті 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху: розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки; здійснення та фінансування заходів, пов`язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму; контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг; визнати неправомірним ігнорування Відповідачем вимог позивача про забезпечення належної безпеки дорожнього руху в ЖК «Відпочинок» відповідною організацією дорожнього руху територією ЖК «Відпочинок» та встановленням необхідних дорожніх знаків; зобов`язати Відповідача вчинити відповідні дії щодо забезпечення належної безпеки дорожнього руху в ЖК «Відпочинок» відповідною організацією дорожнього руху територією ЖК «Відпочинок» та встановленням необхідних дорожніх знаків. Отже, враховуючи обраний Позивачем спосіб захисту своїх прав останній не надав суду першої інстанції підстав для заміни Відповідача у справі. Відтак, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги Позивача щодо визначення належного Відповідача у справі такими, що протирічать завданням адміністративного судочинства, оскільки на час подання позову до суду Позивачем не було надано доказів щодо порушення його прав будь-яким іншою особою. Отже, будь-які вимоги до іншого Відповідача, чи особи з яким Позивач остаточно не визначився, враховуючи встановленні обставини у справі, будуть передчасними. При цьому, колегія суддів зазначає, що за приписами частини 5 статті 48 КАС України під час вирішення питання про залучення Співвідповідача чи заміну належного Відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати Позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого Співвідповідача чи заміну неналежного Відповідача. Відповідно до ч. 7 ст. 48 КАС України заміна Позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Таким чином, адміністративне процесуальне законодавство не передбачає можливості здійснювати заміну або залучати Відповідача на стадії апеляційного перегляду. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не виконано вимоги ст. 173 та 180 КАС України щодо остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, не заслуговують на увагу з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року у справі № 640/8169/19 відкрито провадження у справі та справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Статтею 262 КАС України визначені особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, зокрема, частиною третьою даної статті передбачено, що підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Тому посилання Позивача на порушення судом першої інстанції пункту 1 частини другої стаття 173 КАС України та пункту 4 частини 2 статті 180 КАС України на стадії підготовчого провадження та засідання підлягають відхиленню. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2019 року було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в складі колегії суддів. Щодо доводів Позивача, що судом першої інстанції були проігноровані подані ним: заяву про доручення додаткових доказів від 30.05.2019 року, від 08.06.2019 року, від 15.06.2019 року; заяву про забезпечення доказів від 22.06.2019 року; заяву про уточнення позовних вимог від 22.06.2019 року; заяву про залучення додаткового Відповідача -Міністерство оборони України від 26.06.2019 року; заяву про доручення оцінки доданого Відповідачем доказу від 26.06.2019 року; відповідь на пояснення Третьої особи від 01.07.2019 року; відповідь на відзив 2 Відповідача від 12.07.2019 року, повторну заяву про залучення додаткового Відповідача - Міністерство оборони України від 06.08.2019 року; повторну заяву про витребування доказів від 06.08.2019 року; заяву про залучення додаткового Відповідача Міністерство оборони України від 25.09.2019 року; заяву про витребування доказів від 25.9.2019 року; додаткові аргументи в підтримку позовних вимог від 01.11.2019 року, а також, зауважує, що лише шість із 18 документів було підшито до матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне. Із наданої Позивачем до апеляційної скарги роздруківки із електронної пошти, що також неспростовується ним, вбачається, що ним ці заяви та документи були надіслані через сиситему «Електронний Суд». При цьому, Позивач стверджує, що суддя не проінформував його про те, що зареєстровані ним документи не будуть розглядатися судом тому, що вони були зареєстровані ним в Електронному Суді. Так, відповідно до частини восьмої статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом. Водночас, відповідно до підпункту 15.16 пункту 15 абзацу 2 розділу VII "Перехідні положення" КАС України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. В газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 01.03.2019) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 № 624/0/15-19, та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№229 (6984) від 01.12.2018). При цьому, відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 абзацу 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Дана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених в ухвалі від 08.04.2020 у справі № 826/12363/16. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року подану ОСОБА_1 позовну заяву до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії було залишено без руху саме з підстав подання її через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний Суд». При цьому, в даній ухвалі Позивачу було роз`яснено, що станом на день звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва через електронний кабінет Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала функціонування, тому було запропоновано Позивачу виконати вимоги щодо подання позовної заяви у письмовій формі на паперовому носії. Отже, зазначене спростовує доводи Позивача про необізнаність щодо неможливості подання заяв та клопотань через систему «Електронний Суд». Доводи щодо недолучення таких заяв до матеріалів справи секретарем чи помічником колегією суддів відхиляються, оскільки це питання має вирішуватися на рівні службової перевірки безпосередньо комісією по дисциплінарним провадженням відносно таких осіб з урахуванням внутрішніх посадових інструкцій, правил та порядку суду. Щодо доводів Позивача, що судом першої інстанції прийнято рішення на підставі відзиву Відповідача без врахування його аргументів та заперечень, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, частинами першою, четвертою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Статтею 263 КАС України визначені особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності, до якої належить даний позов. При цьому, частина 3 статті 263 КАС України передбачає, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Стаття 246 КАС України визначає зміст рішення суду першої інстанції, яка складається, зокрема, з мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає помилковими твердження Позивача, що суд має обов`язково приймати або відхиляти кожні його аргументи, зазначені ним у його відзиві на відзив Відповідача та у інших додаткових поясненнях. Разом з тим, у контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Оскільки справу розглянуто судом першої інстанції в спрощеному провадженні, тому у нього не виникло необхідності щодо витребування додаткових доказів та прийняття додаткових документів. Крім того, аналізуючи доводи апеляційної скарги Позивача у сукупності, які насамперед обґрунтовуються підставами, які виникли вже після подання позовної заяви, зокрема, у обізнаності Позивача, що належним Відповідачем може бути «чи Міністерство оборони чи установа, яка здійснює управління в ЖК «Відпочинок»», можна дійти висновку, що Позивач сам переконався у тому, що у даному спорі у справі ним визначений неналежний Відповідач. Однак, колегія суддів зауважує, що прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку (комплексу) є особливим об`єктом права власності на землю, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців. Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Порядок використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється ч. 1-2 статті 42 Земельного кодексу України, відповідно до якої, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Відповідно до п. 18 Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27.11.2017 року № 310, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2017 року за № 1529/31397, суб`єкти господарської діяльності, які є власниками земельних ділянок та/або землекористувачами, а також власники та/або користувачі тимчасових споруд, що розташовані в межах «червоних ліній» вулиць і доріг, зобов`язані на закріпленій території: забезпечувати утримання та ремонт відповідної території; утримувати та забезпечувати належний технічний стан охоронної зони інженерних комунікацій, обладнання, споруд та інших елементів дорожніх об`єктів, що використовуються, відповідно до їх функціонального призначення; у разі виявлення небезпечних умов в експлуатації споруд і об`єктів, аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об`єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, а також територіальний орган або підрозділ Національної поліції України; дотримуватись вимог норм і правил щодо охорони дорожніх об`єктів. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що саме установа, яка здійснює управління в ЖК «Відпочинок» має вирішувати подібні питання. Проте, як вже зазначалося вище, вимоги позовної заяви сформовані саме до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Позивач до установи, яка здійснює управління в ЖК «Відпочинок ЖК» не звертався, отже вимоги до нього в цьому провадженні будуть передчасними, та заміна Відповідача могла потягти за собою зміну підсудності, тому й у суду першої інстанції не було підстав для заміни Відповідача. Однак, у зв`язку із зазначеним, доводи апеляційної скарги (вимога 8), що відповідно до ст. 17 Закону України «Про благоутрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право вимагати виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання робіт може завдати шкоду життю, здоров`ю або майну громадян, однак вирішуватися такі питання повинні також через установу, яка здійснює управління в ЖК «Відпочинок», оскільки для створення благоустрою саме їй мешканці сплачують кошти. Щодо суті позовних вимог, які підлягали розгляду судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»). Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Згідно зі статтею 22 Закону України «Про звернення громадян» керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян зобов`язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об`єднаннях громадян визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач 07 березня 2019 року надіслав електронне звернення до Департаменту патрульної поліції м. Києва про встановлення дорожніх знаків по вул. Петрицького в місті Києві. Листом від 25 березня 2019 року № К-2817/41/11/10/02-2019 Управління патрульної поліції у місті Києві повідомило Позивача, що питання щодо встановлення дорожніх знаків належить до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, а тому його звернення було направлено для розгляду до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Листом від 02 травня 2019 року № 053-3802 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Позивача, що під час перевірки з виїздом на місце встановлено, що в`їзд та вхід на територію ЖК «Відпочинок» дозволяється лише за перепустками або за дозволом власників квартир житлового комплексу. Зазначена територія знаходиться за межами червоних ліній вул. А. Петрицького. Згідно з вимогами ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні вимоги. Правила застосування» дорожні знаки призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов руху на дорогах і вулицях. Відповідно до п. 10.7.31 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні вимоги. Правила застосування» не потрібно позначати дорожніми знаками 5.31 «Житлова зона» та 5.32 «Кінець житлової зона» території подвір`їв житлових будинків. Згідно з п. 10.6.6 ДСТУ 4100-2014 Знак 4.10 «Круговий рух» потрібно застосовувати, щоб дозволити рух тільки в зазначеному стрілками напрямку, якщо організовано круговий рух транспортних засобів на перехресті (площі). Знак потрібно встановлювати на кожному в`їзді на перехрестя (площу) з рухом по колу. Відповідно до п. 6.2.1 ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» круговий рух на розв`язках в одному рівні на дворових територіях не застосовується. Враховуючи викладене, підстав на встановлення дорожніх знаків 4.10 «Круговий рух» та 5.31 «Житлова зона» на дворовій території ЖК «Відпочинок», що знаходиться за адресою: вул. А. Петрицького, 21, немає. Щодо доводів Позивача, що він не звертався з вимогою про встановлення знака 4.10 «Круговий рух», а просив встановити знаки « 5.5», « 5.6» колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки із змісту позовної заяви та відповідей Відповідача вбачається, що Позивач зазначав, що в ЖК «Відпочинок» має бути запроваджений РУХ ПО КОЛУ з встановленням відповідних знаків. Чітко знаків щодо РУХ ПО КОЛУ Позивач не визначав. А у відповідях Відповідача та Третьої особи, була розтлумачена вимога Позивача як знак 4.10. Отже, й у суду першої інстанції не було підстав розглядати вимоги щодо знаків « 5.5», « 5.6», так як чітко в позовній заяві такі вимоги відсутні. В подальшому, Позивачем 05 травня 2019 року, 07 травня 2019 року та 10 травня 2019 року подані до Відповідача вимоги щодо забезпечення особистого прийому керівництвом. Листом від 22 травня 2019 року № 053-4548 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача щодо проведення особистого прийому, його запрошено 23 травня 2019 року на 16:00 год. завітати до адміністративної будівлі Департаменту за адресою Набережне шосе,

2. Листом від 23 травня 2019 року № 053-4601 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Позивача щодо проведення особистого прийому, його запрошено 30 травня 2019 року на 16:00 год. завітати до адміністративної будівлі Департаменту за адресою Набережне шосе,

2. Листом від 27 травня 2019 року № 053-4665 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Позивача, що його вимога щодо зміни дати особистого прийому була виконана, отже станом на теперішній час Департамент не вбачає підстав для проведення службового розслідування. Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідач розглянув звернення Позивача щодо встановлення дорожніх знаків по вул. А. Петрицького в м. Києві та надав на нього відповідь. Також, Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було повідомлено Позивача про дату та час проведення особистого прийому. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним ігнорування вимоги Позивача про забезпечення особистого прийому керівництвом установи Відповідача, є безпідставними, а тому в їх задоволенні правомірно було відмовлено, з чим погоджується колегія суддів. Щодо позовних вимог про визнання протиправним ігнорування Відповідачем вимоги Позивача про надання можливості ознайомлення з матеріалами розгляду його звернень/вимог, то суд першої інстанції правомірно зазначив, що Позивачем не надано доказів того, що Відповідачем було йому відмовлено в ознайомленні з матеріалами розгляду його звернень. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що про обставини, виявлені Відповідачем під час перевірки з виїздом на місце, Позивача було повідомлено листом від 02 травня 2019 року № 053-3802. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним ігнорування Відповідачем вимоги Позивача про надання можливості ознайомлення з матеріалами розгляду його звернень/вимог. Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість висновків суду першої інстанції в частині визнання цього листа достатнім та безперечним доказом колегією суддів не сприймаються, оскільки незгода Позивача зі змістом листа не є предметом розгляду у цій справі. З аналогічних підстав колегія суддів не приймає й доводи Позивача щодо наслідків проведення Відповідачем перевірки території ЖК «Відпочинок». Також суд першої інстанції дійшов правомірного висновку з огляду на викладене та у зв`язку з тим, що в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним ігнорування вимоги Позивача про забезпечення особистого прийому керівництвом установи Відповідача та визнання протиправним ігнорування Відповідачем вимоги Позивача про надання можливості ознайомлення з матеріалами розгляду його звернень/вимог, відмовлено, відтак вимоги про притягнення до адміністративної відповідальності Відповідача за порушення норм статті 18, 22 Закону України «Про звернення громадян» задоволеними не можуть бути. Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Відповідача щодо належного виконання покладених на Відповідача завдань забезпечення організації дорожнього руху на території ЖК «Відпочинок»; визнання незаконною бездіяльності Відповідача щодо належного виконання покладених на Відповідача завдань забезпечення захисту прав і законних інтересів мешканців ЖК «Відпочинок» і Позивача; визнання незаконною бездіяльності Відповідача щодо належного виконання п. 5.40; п. 5.46; п. 5.48 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2089 від 19.11.2018 року «Про Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»; визнання компетенцію Відповідача щодо належного виконання вимог статті 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить: розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки; здійснення та фінансування заходів, пов`язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму; контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг та визнання неправомірним ігнорування Відповідачем вимог Позивача про забезпечення належної безпеки дорожнього руху в ЖК «Відпочинок» відповідною організацією дорожнього руху територією ЖК «Відпочинок» та встановленням необхідних дорожніх знаків, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність з огляду свої на попередні висновки щодо належного звернення Позивача з висунутими вимогами. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності Відповідача щодо неналежного виконання покладених на Відповідача завдань забезпечення організації дорожнього руху на території ЖК «Відпочинок», а тому в задоволенні позову в цій частині відмовлено правомірно. Щодо позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльності Відповідача щодо неналежного виконання покладених на Відповідача завдань забезпечення захисту прав і законних інтересів мешканців ЖК «Відпочинок» і Позивача, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про таке. Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач у відзиві на адміністративний позов, зазначив, що Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) окрім листів Позивача, не отримував пропозицій, листів чи скарг від мешканців ЖК «Відпочинок» щодо встановлення дорожніх знаків Житлова зона « 5.31» та знаку Рух по колу/односторонній рух чи будь-яких порушень правил дорожнього руху на території житлового комплексу. При цьому, твердження Позивача про неможливість, за відсутності встановлених дорожніх знаків на території житлового комплексу, притягнути до відповідальності порушників правил дорожнього руху, є необґрунтованими та жодними доказами не підтверджуються. Посилання в апеляційній скарзі на рішення Святошинського районного суду міста Києва щодо притягнення Позивача до відповідальності є безпідставними, оскільки за наслідками апеляційного перегляду вказаного рішення, його було скасовано. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Відповідача щодо неналежного виконання покладених на Відповідача завдань забезпечення захисту прав і законних інтересів мешканців ЖК «Відпочинок» і Позивача, з чим погоджується і колегія суддів. Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Відповідача щодо належного виконання п. 5.40, п. 5.46, п. 5.48 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.11.2018 року № 2089 «Про затвердження Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», то судом першої інстанції вірно встановлено та правомірно зазначено про таке. Відповідно до п. 5.40, п. 5.46, п. 5.48 вказаного Положення, Департамент відповідно до покладених на нього завдань: затверджує схеми організації дорожнього руху; здійснює реалізацію повноважень, віднесених законами України «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198; здійснює спільно з відповідними організаціями заходи, спрямовані на забезпечення безпеки руху на всіх видах транспорту і шляхах сполучення, зменшення шкідливого впливу діяльності транспорту на навколишнє природне середовище. За приписами пункту 2 Положення про Департамент, Департамент в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), іншими нормативно-правовими актами. Отже, Департамент здійснює заходи, спрямовані на забезпечення безпеки руху спільно з відповідними організаціями, в тому числі й установою, що відповідає за благоустрій на території ЖК «Відпочинок». За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Відповідача щодо належного виконання п. 5.40, п. 5.46, п. 5.48 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.11.2018 року № 2089 «Про затвердження Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», оскільки такі вимоги також з урахуванням обставин у цій справі є передчасними. Стосовно позовних вимог про визнання компетенції Відповідача щодо належного виконання вимог статті 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить: розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки; здійснення та фінансування заходів, пов`язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму; контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг, то суд першої інстанції правомірно відмовив в їх задоволенні з огляду на вище зазначені висновки суду першої інстанції та колегії суддів. В частині позовних вимог про визнання неправомірним ігнорування Відповідача вимог Позивача про забезпечення належної безпеки дорожнього руху в ЖК «Відпочинок» відповідною організацією та встановлення необхідних дорожніх знаків та зобов`язання Відповідача вчинити відповідні дії щодо забезпечення належної безпеки дорожнього руху в ЖК «Відпочинок» відповідною організацією дорожнього руху територією ЖК «Відпочинок» та встановленням необхідних дорожніх знаків, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в цій частині, оскільки вони є похідними вимогами від первинних позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено, з чим також погоджується колегія суддів. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Відповідача відзвітувати суду про вчинення відповідних дій щодо забезпечення належної безпеки дорожнього руху в ЖК «Відпочинок» відповідною організацією дорожнього руху територією ЖК «Відпочинок» та встановленням необхідних дорожніх знаків, то суд першої інстанцї обгрунтовано відмовив Позивачу в цій вимозі, оскільки в задоволенні його позовних вимог відмовлено, з чим також погоджується колегія суддів. В частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди у розмірі 1,00 грн., то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наступне. Так, за приписми ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Як зазначено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести Позивач. При цьому, абзацом 2 пункту 5 зазначеної постанови закріплено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У той же час, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у спірних правовідносинах Позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено, а судом першої інстанції, і колегією суддів не встановлено обставин завдання Позивачу Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) моральної шкоди та протиправність оскаржуваних дій/бездіяльності, тому вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди є безпідставною та не підлягає задоволенню. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову задоволенні позовних вимог. При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко