Постанова 4852 № 160/11752/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11752/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 (суддя суду першої інстанції Юхно І.В.), прийняте за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Дніпрі в адміністративній справі № 160/11752/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошового забезпечення,- ВСТАНОВИВ: 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення на посаді та стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №160/2741/19 в частині поновлення на посаді за період з 22.05.2019 по 29.10.2019 в сумі 103023,90 грн. Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачами безпідставно до 30 жовтня 2019 року не виконувалося судове рішення від 21.05.2019 у справі №160/2741/19 про поновлення позивача на посаді, що на думку останнього підтверджує його право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в зазначеній частині. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 у справі №160/2741/19 в частині поновлення на посаді за період з 22 травня 2019 по 29 жовтня 2019 в сумі 103023,90 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції допустився помилки в частині використання розміру середньоденного заробітку робочого дня при обчисленні середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в календарних днях, кількість пропущених позивачем робочих днів у спірний період складає

94. Також відповідач зазначає про відсутність відомостей щодо дій позивача спрямованих на негайне виконання судового рішення. За доводами заявника апеляційної скарги датою поновлення позивача, тобто датою фактичного виконання судового рішення про поновлення на роботі, є дата видання наказу ДФС України від 07.10.2019 №1589-о. Саме з цієї дати позивач був зобов`язаний приступити до виконання обов`язків, проте ДФС України не вдалося розшукати позивача за відсутності будь-якого зв`язку з ним, тому на Головне управління був покладений обов`язок оголосити позивачу зміст вказаного наказу, що й було виконано 30.10.2019. Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 наказом Державної фіскальної служби України № 2673-о від 03.11.2017 «Про призначення працівників податкової міліції» призначений 06.11.2017 на посаду заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Наказом Державної фіскальної служби України від 04.03.2019 № 55-ос полковника податкової міліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі), пункту 64 Положення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019, у справі №160/2741/19 позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в.о. Державної фіскальної служби України Власов О.С. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді задоволено: - визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України Власова О.С. від 04.03.2019 № 55-о про звільнення з 04.03.2019 полковника податкової міліції Сегеду Вячеслава Вадимовича, заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів) при відсутності можливості подальшого використання на службі пункту 64 Положення; - поновлено полковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; - стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.03.2019 по 21.05.2019 включно у розмірі 33274,80 грн; - допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за місяць. Також, постановою Верховного Суду від 16.04.2020 у справі 160/2741/19 касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року залишені без змін. З метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №160/2741/19 позивачем було отримано виконавчий лист та 22.05.2019 направлено його разом із заявою про примусове виконання рішення суду до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. З метою поновлення на посаді, позивач звернувся 22.05.2019 з письмовою заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з питання поновлення на посаді, у відповідь на яку управління, листом від 04.06.2019 повідомило позивача, що призначення та звільнення осіб начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки здійснюється Головою ДФС України. Також, 27.05.2019 позивач письмово звертався до в.о. голови ДФС України із заявою про поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з судовим рішенням у справі №160/2741/19. 16.07.2019 ДФС України листом за вих. № 5867/С/99-99-04-06-14 повідомило позивача, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №160/2741/19 оскаржується в Третьому апеляційному адміністративному суді, тому підстави для задоволення заяви позивача на момент звернення відсутні. Наказом ДФС України від 07.10.2019 №1589-о «Про виконання рішення суду» скасовано наказ ДФС України від 04.03.2019 року № 55-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача на службі на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Супровідним листом від 16.10.2019 ГУ ДФС у Дніпропетровській області на адресу позивача направлено повідомлення про прибуття до відділу проходження служби у податковій міліції управління по роботі з персоналом цього Головного управління для вирішення питання щодо подальшого проходження служби. Згідно з наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.10.2019 №1284-о «Про оголошення наказу» позивач вважається поновленим на службі та посаді. Вважаючи, що відповідачами безпідставно допущено зволікання з виконанням судового рішення та поновленням на посаді позивач звернувся з цим адміністративним позовом. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на відповідачів, як роботодавців позивача судовим рішенням було покладено обов`язок негайного поновлення позивача на посаді, проте такого обов`язку ними не виконано та допущено затримку виконання судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, чим порушено охоронювані законом трудові права позивача, тому позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки поновлення на посаді. При цьому суд дійшов висновку, що кількість затримки у поновленні позивача на посаді склала 161 календарний день та сума середньоденного заробітку позивача становить 639,90 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць. З наведеного слідує, що рішення суду, яке підлягає негайному виконанню є обов`язковим до виконання незалежно від того чи набрало воно законної сили. Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15 вбачається, що виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття затримка, як зволікання, проволока, за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Як видно з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №160/2741/19, судом допущено негайне виконання цього рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за місяць. Отже, у відповідачів виник обов`язок, зокрема щодо негайного поновлення позивача на посаді. Разом з цим, наказ «Про виконання рішення суду» №1589-о, яким скасовано наказ №55-о від 04.03.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 » ДФС України було прийнято лише 07.10.2019. 30.10.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області фактично поновлено позивача на посаді з виданням наказу №1284-о «Про оголошення наказу». При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що реалізація відповідачами права на апеляційне та касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №160/2741/19 не створювала жодних перешкод виконати це рішення в тій частині, що було допущено до негайного виконання. Заявник апеляційної скарги, стверджуючи, що з часу видання ДФС України №1589-о не видавалося розшукати позивача із-за відсутності будь-якого зв`язку з ним, в порушення обов`язку доведення правомірності своїх дій та рішень, жодного доказу таких обставин не подав, тому ці доводи суд апеляційної інстанції вважає неспроможними. Натомість, як підтверджується матеріалами справи, в заявах адресованих відповідачам з питань поновлення на посаді, позивачем зазначені повна поштова адреса та контактний номер телефону, відповіді на вказані заяви направлялися позивачу за вказаною ним адресою та отримувалися ним. Обставини, які б свідчили про перешкоджання позивачем у поновленні його на посаді, матеріали справи не містять та судами не встановлені. Також, вказуючи, що поновлення позивача відбулося саме 07.10.2019, а не 30.10.2019, відповідачем не спростовані доводи позивача щодо фактичного допуску його до роботи саме 30.10.2019, здійснення обліку робочого часу раніше цієї дати, а також нарахування та виплату заробітної плати (грошового забезпечення) позивачеві з 07.10.2019. Отже, обставинами справи підтверджується, що фактичне поновлення позивача на посаді відбулося 30.10.2019, тобто з цього часу створені умови, які надають можливість позивачу як працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків, та спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про таке поновлення 07.10.2019. З огляду на викладене, відповідачами допущена затримка виконання судового рішення у справі №160/2741/19 в частині поновлення на посаді позивача у період з 22 травня 2019 по 29 жовтня 2019. Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в силу ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Належить відмітити, що вказана норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі в разі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказує на його бажання бути поновленим на роботі. З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. Водночас наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді. Так, у п. п. 46 і 47 рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це зазначено у спеціальному законі. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року справа №21-8а15. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Так, відповідно до вимог Податкового кодексу України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства Фінансів України від 17.07.2018 № 616 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 928/32380, який набрав чинності 04.09.2018, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції (далі - Порядок). П. 4 розділу XII «Грошове забезпечення у разі звільнення зі служби та у разі поновлення на службі осіб начальницького складу податкової міліції» Порядку передбачено, що особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу. Отже, цією спеціальною нормою передбачено обчислення грошового забезпечення із врахуванням календарних днів періоду вимушеного прогулу у разі поновлення на службі вказаних осіб. З огляду на наведене правове регулювання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність обчислення періоду затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача в календарних днях, що з 22 травня 2019 року по 29 жовтня 2019 року складає 161 календарний день. З цих же підстав, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо необхідності обчислення вказаного періоду в робочих днях як необґрунтовані. Також, необґрунтованими є посилання відповідача про помилковість визначення судом першої інстанції розміру середньоденної заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №160/2741/19, яке набрало законної сили, встановлено, що середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) за 1 робочий день позивача становить 639,90 грн. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що наведений у вказаному судовому рішенні розрахунок середньоденної оплати праці піддається математичній перевірці. Крім того, в спростування доводів Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо необхідності в інший спосіб, ніж використаний судом у справі №160/2741/1, розрахувати одноденний заробіток із врахуванням кількості календарних днів, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Середньоденна заробітна плата як розрахункова величина для нарахування виплат працівнику, визначається відповідно до приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року№100, яким визначено, що середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Змістом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №160/2741/19 підтверджується, що розрахунок проводився судом на підставі вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати. Водночас, Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції не передбачає випадки обчислення середньоденного грошового забезпечення із діленням на число календарних днів, отже відсутні підстави для обчислення одноденного грошового забезпечення позивача у запропонований скаржником спосіб. Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно визначена сума грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді як 103023,90 грн (161 календарний день х 639,90 грн). З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду, тому підстави для зміни або скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 в адміністративній справі № 160/11752/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Постанова в повному обсязі складена 13.05.2020 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Н.І. Малиш суддя А.В. Шлай