Постанова 4851 № 520/12854/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 р.Справа № 520/12854/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Ткаченко А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Каращук Т.О., м. Лозова, повний текст складено 16.03.20 року по справі № 520/12854/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправними рішення та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Департаменту та скасувати постанову від 23.10.2019р. 03-14/655 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу розмірі 850,0грн. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено. Клопотання в.о. начальника Державної екологічної інспекції у Харківській області про залишення позову ОСОБА_1 до Департаменту екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним рішення та скасування постанови без розгляду задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає висновки суду 1 інстанції такими , що не відповідають обставинам справи, в ухвалі невірно вказано, що постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності отримано 23.10.2019р. Згідно скріншоту електронної пошти СФГ « Лан» ( копія є в матеріалах справи) відповідач направив постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на електронну пошту підприємства СФГ «Лан» 23.10.2019 року о 22 год. 00 хв., але діючим законодавством такий порядок вручення постанови не передбачений взагалі. Крім цього, судом 1 інстанції в ухвалі не вірно вказано, що позов подано позивачем до суду 28.11.2020 року, позов ним було подано 26.11.2019 року. Вважає , що суд першої інстанції помилково вказав на те, що звернення до органу вищого рівня не підтверджує поважність пропуску строку зважаючи на позицію викладену в постанові ВСУ від 23.10.2018 року по справі № 569/16060/17. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2020 року та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Державна екологічна інспекція у Харківській області подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає ухвалу суду першої інстанції правомірною та такою , що не підлягає скасуванню. Просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2020 року залишити без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений у ст. 289 КУпАП десятиденний строк на звернення до суду з адміністративним позовом, так як постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності він отримав 23.10.2019 року, а позов подано позивачем до суду 28.11.2020 року, доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 КАС України. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч. 2). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3). Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5). Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Частиною 4 ст. 9 КАС України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Вищенаведені правові положення свідчать, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження у справі, і якщо пропуск такого строку для суду є очевидним, такий позов підлягає залишенню без руху. Втім, законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому, приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску. Таке право особи має бути реалізоване шляхом проведення судом підготовчого судового засідання з метою з`ясування відповідної позиції позивача з приводу пропуску ним строку звернення до суду з наданням йому можливості навести поважні причини такого пропуску. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.08.2019 у справі №480/106/19. В постанові від 23.10.2018 у справі № 569/16060/17 Верховний Суд вказав, що пропуск строку звернення до суду не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала. Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112). У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11). Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції повинен був встановити на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки обов`язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин. Відповідно до ч.1 статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Згідно змісту пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Крім того, необхідно акцентувати на тому, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду , суд повинен звертати увагу на всі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони із готуванням до звернення до суду та оцінювати їх у сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №473/653/17. Колегія суддів звертає увагу також на те, що обов`язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин. Зазначений вище висновок апеляційного суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.10.2018 року у справі №569/16060/17). З матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора з охорони навколишнього природнього середовища від 23.10.2019р. 03-14/655 накладено відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу розмірі 850,0грн. 04.11.2019 р. ОСОБА_1 подав до Державної екологічної інспекції у Харківській області скаргу на зазначену постанову. Тобто, позивачем дотримано десятиденний строк під час звернення зі скаргою до Державної екологічної інспекції у Харківській області як до вищестоящого органу в порядку статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішенням Державної екологічної інспекції у Харківській області від 13.11.2019р. залишено постанову від 23.10.2019р. 03-14/655 без змін , а скаргу без задоволення. До суду з даним позовом позивач звернувся 26.11.2019 (штамп пошти на поштовому конверті). Так, у своєму клопотанні про поновлення строку на звернення до суду позивач наголошував, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі він порушив у зв`язку з тим, що намагався вирішити спір у досудовому порядку, подавши скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу. Суд апеляційної інстанції вважає , що посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду у постанові від 23.10.2018 по справі №569/16060/17 є безпідставними, оскільки обставини, встановлені у цій справі не є тотожними з обставинами у справі №569/16060/17 де позивач не звертався з заявою про поновлення строку звернення суду і судами попередніх інстанцій не встановлювалися обставин щодо причин пропуску процесуального строку. Крім того, суд касаційної інстанції у своєму рішенні не зазначав , що оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності до вищестоящого органу не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом про скасування такої постанови. Суд лише зазначив , що оскарження до вищестоящого органу є альтернативним способом та скориставшись таким способом оскарження позив пропустив строк звернення до суду з позовом, але не вказував, що це є неповажною причиною для поновлення такого строку. З урахуванням того , що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу послався лише на позицію Верховного Суду в постанові від 23.10.2018 по справі №569/16060/17, що на думку колегії суду є помилковим посиланням , тому прийнята ухвала є необґрунтованою. Також , колегія суддів звертає увагу на те , що суд першої інстанції не надав оцінку обставинам щодо строку звернення з позовом в частині вимог про скасування рішення Державної екологічної інспекції у Харківській області від 13.11.2019р. Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував, не дослідив і не встановив фактичних обставин, за яких позивач своєчасно не реалізував своє право на звернення до суду з даним позовом. Вищенаведене не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи , оскільки залишаючи адміністративний позов без розгляду суд неналежно з`ясував причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не надав оцінки обставинам щодо строку звернення з позовом в частині вимог про скасування рішення Державної екологічної інспекції у Харківській області від 13.11.2019р., тобто прийнята ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала через порушення норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2020 року по справі № 520/12854/19 скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош