Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/505/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/567/20 Справа № 203/505/20 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванова А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2020 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванова А.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , працюючого директором ТОВ Рім-Буд, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: 07 травня 2020 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла вищезазначена адміністративна справа. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ставить питання про поновлення строку на оскарження вищевказаної постанови. Обґрунтовуючи доводи про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду зазначає, що копію постанови він отримав 23.04.2020 року. Дослідивши доводи клопотання приходжу до наступного правового висновку. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено ніяких мотивів, які свідчать про те, що він саме з поважних причин не мав можливості своєчасно оскаржити постанову суду. Доводи стосовно того, що постану суду він отримав 23.04.2020 року, не можуть бути такими, що доводять поважність пропуску строку на апеляційне оскарження з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 знав про існування справи відносно нього, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 було надано до суду пояснення по справі, крім того, для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду, тому не можна вважати, що ОСОБА_1 не мав доступу до інформації щодо ухвалення відносно нього постанови суду та міг дізнатися про прийняте рішення вже після судового розгляду та у визначений ст. 294 КУпАП строк подати апеляційну скаргу на прийняте судове рішення. Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Нормами КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення або дня коли особа дізналась про судове рішення, а з моменту його винесення. Таким чином, матеріали справи не містять даних про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не наведено таких причин і в апеляційній скарзі. Отже в поновленні строку апеляційного оскарження особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , слід відмовити, апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Відмовити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2020 року. Апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.П. Іванова