Постанова КЦС ВС № 535/139/15-ц

Постанова Іменем України 06 травня 2020 року м. Київ справа № 535/139/15-ц провадження № 61-1862св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: заявник (стягувач) - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - Котелевський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Полтавській області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року у складі судді Гвоздика А. Є. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Котелевського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Полтавській області Чорнорук О. М. (далі - Котелевський РВДВС Головного ТУЮ в Полтавській області) та начальника Котелевського РВДВС Головного ТУЮ в Полтавській області) Васильченко А. К. Скарга мотивована тим, що на її адресу надійшло письмове повідомлення від Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області з проханням повідомити відділ стосовно сплати нею додаткового авансування витрат виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на її користь заборгованості, для залучення експерта, спеціаліста. Вважала, що від сплати авансового внеску звільнена, оскільки вона є особою з ІІ групою інвалідності. За таких обставин, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправними дії начальника Котелевського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області Васильченко А. К. щодо направлення їй вимоги про сплату додаткового авансування витрат виконавчого провадження у розмірі 3 000,00 грн станом на 21 липня 2017 року за проведення повторного опису житлового будинку боржника ОСОБА_2 за участю експерта приватного підприємства «Центр незалежної оцінки та експертизи» (далі - ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи») м. Полтави та за проведення експертної оцінки вказаного житлового будинку та його бездіяльність щодо неповідомлення письмово скаржника з 21 липня 2017 року про орієнтовну вартість додаткового авансового платежу за участь у повторному описі житлового будинку боржника ОСОБА_2 експерта ПП «Центр незалежної оцінки і експертизи» м. Полтави та за проведення ним експертної оцінки житлового будинку боржника ОСОБА_2 для його продажу; зобов`язати його сплатити ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» м. Полтави додатковий авансовий платіж за участь експерта у проведенні повторного опису житлового будинку боржника ОСОБА_2 та за проведення ним експертної оцінки вказаного житлового будинку для його продажу та у десятиденний строк повідомити її письмово про орієнтовну суму додаткового авансового платежу для особи з ІІ групою інвалідності за участь у повторному описі житлового будинку боржника ОСОБА_2 експерта ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» м. Полтави та за проведення ним експертної оцінки вказаного житлового будинку для його продажу. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця щодо направлення письмової вимоги ОСОБА_1 від 18 січня 2018 року про сплату нею додаткового авансування витрат виконавчого провадження із роз`ясненням наслідків не здійснення такого авансування, для залучення експерта/спеціаліста щодо опису житлового будинку відповідали вимогам закону, оскільки звільнення від сплати цих витрат Законом України «Про виконавче провадження» у редакції від 02 червня 2016 року не передбачено. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2018 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії начальника Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області Васильченко А. К. щодо направлення ОСОБА_1 вимоги про сплату додаткового авансування витрат виконавчого провадження № 50874482 у розмірі 3 000,00 грн станом на 21 липня 2017 року за проведення повторного опису житлового будинку боржника ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за участь експерта ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» м. Полтави та за проведення експертної оцінки вказаного житлового будинку. У задоволенні іншої частини скарги ОСОБА_1 відмовлено. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи судове рішення про часткове задоволення скарги суд апеляційної інстанції вважав, що застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, щодо авансування витрат виконавчого провадження за рахунок стягувачів, є необґрунтованим, оскільки виконавче провадження відкрито було у період дії Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній станом на 18 квітня 2016 року та відповідно до пунктів 6, 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-19 такі провадження мають бути завершені у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом, а тому дії начальника Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області щодо направлення вимоги ОСОБА_1 про здійснення нею додаткового авансування витрат виконавчого провадження є неправомірними. При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що інші вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки спеціаліст чи експерт до участі у виконавчому провадженні органом державної виконавчої служби України не залучався та договір між ними щодо виконання певних робіт та їх вартості не укладався. Крім того, плата додаткового авансування витрат виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження не була передбачена. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Диканського районного суду Полтавської області. У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність начальника Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області Васильченко А. К. призначено до розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували та не перевірили, які норми права застосовуються до спірних правовідносин, зокрема норми Закону України «Про виконавче провадження» у якій редакції, що призвело до неправильного вирішення справи. Також, посилалась на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за її відсутності та не задовольнив її клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою, чим, на її думку, позбавив права на судовий захист та порушив норми процесуального права. Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 є особою з ІІ групою інвалідності довічно, що підтверджується копіями довідки медико-соціальної експертизи та пенсійного посвідчення (а. с. 19, 20 т. 1). 30 березня 2016 року Диканським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 538,00 доларів США, що станом на 03 березня 2016 року становило 284 032,21 грн (а. с. 57 т. 1). Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції Чорнорук О. М. від 18 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50874482 щодо виконання вказаного виконавчого листа (а. с. 63-64 т. 1). Боржник у добровільному порядку рішення суду не виконав (а. с. 86 т. 2). Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції Чорнорук О. М. від 25 квітня 2016 року приєднано виконавче провадження № 50874200 з примусового виконання виконавчого листа № 535/139/15-ц до зведеного виконавчого провадження № 50951566, яке вів відділ державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, а постановою цього ж органу від цього ж числа приєднано виконавче провадження № 50874482 з примусового виконання виконавчого листа № 535/139/15-ц до зведеного виконавчого провадження № 50951566, яке вів відділ державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції Полтавської області (а. с. 87, 88 т. 2). 25 квітня 2016 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції Чорнорук О. М. об`єднано виконавче провадження № 394 та № 395 у зведене, якому присвоєно № 395 (а. с. 89 т. 2). Згідно акта державного виконавця Чорнорук О. М. від 31 травня 2016 року, при примусовому виконанні вказаного виконавчого листа здійснено вихід за адресою проживання боржника, та встановлено, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживав (а. с. 95 т. 2). Постановою державного виконавця Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області Чорнорук О. М. від 31 серпня 2016 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 535/139/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 284 032,21 грн (а. с. 100 т. 2). Постановою державного виконавця Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області Чорнорук О. М. від 21 грудня 2016 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, оскільки ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2016 року визнано незаконною постанову державного виконавця Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області Чорнорук О. М. про закінчення виконавчого провадження від 31 серпня 2016 року та зобов`язано її, як виконуючу обов`язки начальника Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області, скасовано вказану постанову (а. с. 102 т. 2). 18 січня 2017 року за вихідним номером 278, начальником Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області було направлено ОСОБА_1 лист про проведення додаткового авансування для залучення експерта/спеціаліста щодо опису житлового будинку боржника та роз`яснено, що у разі не проведення додаткового авансування виконавче провадження буде завершено на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 21 т. 1). 14 липня 2017 року державним виконавцем Чорнорук О. М. було повторно направлено лист ОСОБА_1 з пропозицією залучити експерта/спеціаліста у зв`язку з проведенням виконавчих дій 20 липня 2018 року у вигляді опису житлового будинку боржника, необхідністю внести авансовий внесок на рахунок відділу, а також повідомити відділ у строк до 19 липня 2017 року у разі відмови від сплати авансового внеску (а. с. 29 т. 1). 20 липня 2017 року державним виконавцем Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області Чорнорук О. М. винесено постанову про опис та накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 , яке складалося із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та накладено заборону на його відчуження. Відповідальним зберігачем призначено ОСОБА_1 (а. с. 118-120 т. 2). У подальшому, вказана постанова була скасована ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2017 року. 21 липня 2017 року ОСОБА_1 зверталася до начальника Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області Васильченко А. К. із заявою з проханням повідомити, яким нормативним документом встановлено розмір авансового платежу за участь спеціаліста-експерта при описі житлового будинку боржника (а. с. 121 т. 2). 07 липня 2017 року начальником Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області Васильченко А. К. було направлено запит до ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» м. Полтави з проханням повідомити, чи наявні у підприємства пільги для осіб із ІІ групою інвалідністю щодо сплати коштів за залучення спеціаліста-експерта для проведення опису житлового будинку боржника (а. с. 122 т. 2). 20 вересня 2017 року Котелевським РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області було надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 31 серпня 2017 року та повідомлено останню про те, що розмір додаткового авансування витрат виконавчого провадження буде відомо після підписання договору з ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» м. Полтави (а. с. 124 т. 2). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої інстанції у нескасованій частині та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до положень Конституції України - судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження». Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, упереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною першою статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини сьомої Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Встановивши, що виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 535/139/15-ц від 30 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 284 038,21 грн відкрито 18 квітня 2016 року, тобто у період дії Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній станом на 18 квітня 2016 року, відповідно до якого авансування та додаткове авансування витрат виконавчого провадження не передбачалося, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що вказане виконавче провадження має бути завершене у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року. Крім того, відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 02 червня 2016 року, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску у розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, особи з І та ІІ групою інвалідності, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних осіб з І та ІІ групою інвалідності, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби. Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що дії начальника Котелевського РВДВС Головного ТУЮ у Полтавській області щодо направлення вимоги ОСОБА_1 про здійснення нею додаткового авансування витрат виконавчого провадження є неправомірними, оскільки така вимога не була передбачена нормами Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання суб`єкта оскарження сплатити ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» м. Полтави додатковий авансовий платіж за участь експерта у проведенні повторного опису житлового будинку боржника ОСОБА_2 та за проведення ним експертної оцінки житлового будинку боржника для його продажу; визнання протиправною бездіяльності начальника Котелевського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області Васильченко А. К. щодо неповідомлення письмово її з 21 липня 2017 року про орієнтовну вартість додаткового авансового платежу за участь у повторному описі житлового будинку боржника ОСОБА_2 експерта ПП «Центр незалежної оцінки і експертизи» м. Полтави та за проведення ним експертної оцінки житлового будинку боржника ОСОБА_2 для його продажу; зобов`язання його у десятиденний строк повідомити її письмово про орієнтовну суму додаткового авансового платежу для особи з ІІ групою інвалідності за участь у повторному описі житлового будинку боржника ОСОБА_2 експерта ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» м. Полтави та за проведення ним експертної оцінки вказаного житлового будинку для його продажу, оскільки спеціаліст чи експерт до участі у виконавчому провадженні суб`єктом оскарження не залучався, договір між ними щодо виконання певних робіт і їх вартості не укладався, та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, плата додаткова авансування витрат виконавчого провадження стягувачем не передбачалася. Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону. Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції розгляд справи відбувався за відсутності ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє з таких підстав. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначав, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала клопотання від 04 грудня 2018 року, у якому зазначала про неможливість явки у судове засідання за станом здоров`я. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В оскарженій постанові апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки останньою не було надано доказів на підтвердження зазначених нею у клопотанні обставин про неможливість її участі в судовому засіданні за станом здоров`я, при цьому, судом було враховано те, що розгляд справи неодноразово відкладався за її клопотанням, та правильно вважав можливим проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , яка належним чином була повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Інші доводи касаційної скарги щодо незаконність та необґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при їх ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі. Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович