Постанова 4821 № 711/2047/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/837/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/2047/20 Категорія: на ухвалу Скляренко В.М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О. В. учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26»; боржник - ОСОБА_1 ; особа, яка подає апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» розглянувши у м. Черкаси у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Скляренко В. М., 19.03.2020 року в Придніпровському районному суді м. Черкаси у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово - комунальних послуг, - в с т а н о в и в : 18 березня 2020 року заявник Товариство з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово - комунальних послуг. В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» зазначає, що 20 травня 2019 року ТОВ «Сантехбудконструкція» та від імені співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , виконавчим комітетом Черкаської міської ради в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бордунос Л.І. було укладено договір № 600 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. З метою оптимізації виробничих процесів, у відповідності до положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» шляхом виділу з ТОВ «Сантехбудконструкція» було створено ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26», яке є його правонаступником в частині надання послуг з управління багатоквартирними будинками, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник вказує, що відносини, які виникають в процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, є предметом регулювання Закону України «Про житлово- комунальні послуги» , що вказано в ч.1 ст. 2 Закону. Частиною 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком належить до житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.

1. Договору № 600, управитель зобов`язується надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно вимог законодавства та умов цього Договору. Згідно договору купівлі-продажу квартири від 02.03.2020 року боржник в період з 21.12.2019 року по 01.03. 2020 року був власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 21.12.2019 року. Боржник, як співвласник багатоквартирного будинку, є стороною договору «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», умови договору поширюються на боржника як співвласника багатоквартирного будинку. Таким чином, внаслідок неналежного виконання боржником своїх обов`язків по сплаті комунальної послуги з управління багатоквартирного будинку станом на 01.03.2020 р. на особовому рахунку Боржника утворилась заборгованість в сумі 650,36 грн., що підтверджується Відомістю стану особового рахунку по оплаті за управління багатоквартирним будинком. На переконання заявника, вищевикладене свідчить про неналежне виконання боржником договірних зобов`язань, а тому порушує право заявника на одержання плати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в установлений законом строк. Частиною 3 пункту 6 договору передбачений обов`язок співвласника оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. Заявник посилається, що згідно ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Тому заявник Товариство з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» просив видати судовий наказ про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26». Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2020 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 боргу за оплату житлово-комунальних послуг. Роз`яснено заявнику його право на звернення з вимогами до суду у позовному порядку. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу, Товариство з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» оскаржує ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу через суд першої інстанції, яка зареєстрована в Черкаському апеляційному суді 31.04. 2020 року Вх. № 3519/20Вх. В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова Якість» Дільниця 26» вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали заяви про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, неправильно встановив обставини правовідносин між заявником та боржником, внаслідок чого постановив помилкову ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Відмову у видачі судового наказу суд аргументував тим, що заява подана з порушенням ст. 163 ЦПК України, а саме, що заявником не додано копію договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який укладено між ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» та ОСОБА_1 . У скарзі заявник вказує, що відносини між управителем багатоквартирного будинку, яким є заявник по справі, та співвласником багатоквартирного будинку, яким є боржник, регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». На думку скаржника, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. На підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 550 від 15.05. 2019 року «Про призначення управителя багатоквартирних будинків» Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехбудконструкція» було визначено переможцем конкурсу з призначення управителем багатоквартирних будинків міста Черкаси згідно переліку, затвердженому рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.04. 2019 року № 474 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12.02.2019 року № 158 «Про затвердження документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Черкаси». Заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бордунос Л.І. уповноважено укласти договори про надання послуги з кожним багатоквартирним будинком, що входив в об`єкт конкурсу, від імені співвласників. 20.05.2019 року між ТОВ «Сантехбудконструкція» та від імені співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виконавчим комітетом Черкаської міської ради, в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бордунос Л.І., було укладено договір № 660 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Шляхом виділу з ТОВ «Сантехбудконструкція» було створено ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26», яке є його правонаступником в частині надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 . На переконання скаржника, боржник, як співвласник багатоквартирного будинку, є стороною договору «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», умови договору поширюються на боржника як співвласника багатоквартирного будинку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» вказує, що укладання індивідуального окремого договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території між управителем, призначеним за результатами конкурсу, та співвласником багатоквартирного будинку, на відсутність якого в оскаржуваній ухвалі посилається суд першої інстанції, не передбачено положеннями діючого законодавства України, оскільки багатосторонній договір вже укладено та його умови є обов`язковими до виконання сторонами. З урахуванням вищевказаного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 19.03.2020 року про відмову у видачі судового наказу та направити справу до Придніпровського районного суду міста Черкаси для продовження розгляду питання щодо видачі судового наказу. Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу учасниками справи не надано. У відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, яка зазначена в пункті 1 частини першої статті 353 ЦПК України. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, та зважаючи на конкретні обставини у справі, оскарження процесуальної ухвали суду, що не вимагає проведення судового засідання з участю сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи згідно до вимог ЦПК України, то колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін, без повідомлення учасників справи про дату та час розгляду згідно до вимог цивільно - процесуального законодавства. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу відповідає вимогам закону. Відмовляючи заявнику Товариству з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово - комунальних послуг, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не дотримано вимог закону, а саме ч. 3 ст. 163 ЦПК України, в якій зазначено перелік документів, що мають бути подані разом із заявою про видачу судового наказу. Суд послався, що вказані вимоги заявником не дотримано, оскільки не додано копію договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який укладено між заявником ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 26» та боржником ОСОБА_1 . На підставі ст. 165 ЦПК України суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки відповідно до п. 1ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається із матеріалів справи 18 березня 2020 року ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 26» звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово - комунальних послуг ( а. с. 2 - 3). Звертаючись в суд з даною заявою, заявник ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 26 », обґрунтовував свої вимоги тим, що боржник ОСОБА_1 своєчасно не вносив плату за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 650, 36 грн. Відповідно до ч. 1ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ч. ч. 1 та 2 ст. 163 ЦПК України. Разом з тим, частиною 3 ст. 163 ЦПК України передбачено перелік документів, що обов`язково додаються до заяви про видачу судового наказу, зазначені у пунктах 1-4. Слід звернути увагу, що в п. 3 передбачено, що до заяви про видачу судового наказу, додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Процесуальні наслідки недотримання вимог ст. 163 ЦПК України визначені згідно до ст. 165 ЦПК України, в якій у п. 1 ч. 1 вказано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Згідно вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ст. 77 ЦПК України вказує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Таким чином, суд першої інстанції, керуючись вимогами процесуального закону дійшов обґрунтованого та вірного висновку про відсутність підстав для видачі судового наказу, тому постановив ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2020 року про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 26» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово - комунальних послуг ( а. с. 23-24). За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу, оскільки судом дотримано вимоги процесуального закону, тоді як заявник такі вимоги закону не виконав при поданні заяви про видачу судового наказу, так як не подав суду доказів, які є обов`язковими при поданні заяви про видачу судового наказу про стягнення боргу за оплату житлово - комунальних послуг, допустивши порушення та невиконання вимог ч. 3 ст. 163 ЦПК України. Заявник не підтвердив свої вимоги належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, а з врахуванням того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, то суд першої інстанції був позбавлений можливості та не мав законних підстав для задоволення заяви про видачу судового наказу за таких обставин, які встановлено судом. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що саме заявником в порушення вимог ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу не було додано копії укладеного у письмовій формі договору між ОСОБА_1 та ТОВ « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26», як надавачем послуг з утримання будинку прибудинкової території, зокрема, в частині надання послуг з управління багатоквартирними будинками за адресою: АДРЕСА_1 , а тому саме заявник не дотримався вимог закону. Отже, доводи та посилання скаржника щодо помилкових висновків суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу є безпідставними та необґрунтованими, які не підлягають задоволенню апеляційним судом, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про відмову у видачі судового наказу, який не спростовано доводами апеляційної скарги скаржника. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції вірно послався, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Тому права заявника жодним чином не порушено. Крім того, апеляційний суд вважає, що слід звернути увагу на те, що заявник не позбавлений права звернутися з відповідними позовними вимогами про стягнення боргу за оплату житлово - комунальних послуг у порядку позовного провадження у випадку спору між сторонами, а не безспірності заявлених вимог, коли може бути видано судовий наказ, оскільки відсутність документів, які заявник має надати при поданні заяви про видачу судового наказу, позбавляє можливості суд вирішити питання про стягнення боргу на підставі виданого судового наказу. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з урахуванням викладеного, підстави для скасування оскаржуваної ухвали за поданих доводів апеляційної скарги скаржника відсутні, тому вимоги апеляційної скарги скаржника слід залишити без задоволення, так як доводи апеляційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону, висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). На переконання колегії суддів апеляційного суду, обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» є безпідставними, а тому не заслуговують на увагу, оскільки скаржником не вказано, які ж порушення вимог закону, дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування ухвали суду першої інстанції. З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо правомірності видачі судового наказу не допустив порушень вимог процесуального закону, тому постановив законну ухвалу, підстав для скасування якої апеляційний суд не вбачає. Приймаючи до уваги вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, судом не допущено порушення норм процесуального права, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд , п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» - залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 26» про відмову у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово - комунальних послуг - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Л. В. Нерушак Судді В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко