Постанова Одеський апеляційний суд № 521/485/20

Номер провадження: 33/813/511/20 Номер справи місцевого суду: 521/485/20 Головуючий у першій інстанції Морозова І.В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: судді - Комлевої О.С., з участю секретаря судового засідання Воронової Є.Р., Морозова Вадима Юрійовича - захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2020 року,- в с т а н о в и в: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 20 березня 2020 року визнано ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 420 гривні 40 копійок. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. На дану постанову суду від 20 березня 2020 року, ОСОБА_1 , 27 березня 2020 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та нічим необґрунтованою, винесена без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З інкримінованим ОСОБА_1 адміністративним правопорушенням не згоден, провину не визнавав, вважає що фактично не було вчинено правопорушення, а матеріали справи та протокол про адміністративне правопорушення складені з порушеннями, а саме: в матеріалах справи не міститься відомостей про те, чи притягалася особа до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, відсутня довідка про відсторонення особи від керування транспортним засобом, не зазначено де проводився огляд на стан сп`яніння відносно ОСОБА_1 , на місці чи в медичному закладі, не міститься направлення до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння. Також, суд першої інстанції розглянув справу без участі особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, чим порушив конституційні права ОСОБА_1 . Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 ставить питання щодо скасування постанови та прийняття нової постанови, якою адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_2 - захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного. У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно зі ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції вважав, що вина останнього доведена та підтверджена належними та допустимим доказами. Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даної справи, суд першої інстанції дотримався вказаних норм права та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 26 грудня 2019 року о 06 годині 02 хвилини в м. Одесі по вул. Магістральна, 34 (Малиновський район) керував автомобілем «Mazda» реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відмовився в присутності двох свідків. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ 151218 від 26 грудня 2019 року (а.с.1); - відеозаписом, здійсненим поліцейським (а.с.4); - поясненням свідка ОСОБА_3 щодо його присутності при відмові водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі чи із застосуванням приладу «Драгер» (а.с.2); - поясненням свідка ОСОБА_4 , які аналогічні поясненням свідка ОСОБА_3 (а.с.3). Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП. Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, наявним доказам та вищевказаним нормам права. Доводи апеляційної скарги про про те, що суд в порушення ч.1 ст.268 КУпАП розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 та він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, не приймаються до уваги, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому було зазначено про слухання адміністративної справи судом 27 січня 2020 року, ОСОБА_1 відмовився ставити свій особистий підпис (а.с. 1). Однак, 27 січня 2020 канцелярією суду була зареєстрована заява, в якій ОСОБА_1 просить відкласти судове засідання, призначене на 27 січня 2020, та надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи. В наступне судове засідання, яке було призначене на 25 лютого 2020 від ОСОБА_1 до суду надійшла електронна заява, в якій ОСОБА_1 просив відкласти судове засідання, призначене на 25 лютого 2020, та надати йому можливість та час для реалізації права на правову допомогу і вибору захисника. 10 березня 2020 ОСОБА_1 , також не з`явився в судове засідання, однак воно було відкладено у зв`язку з хворобою судді. Разом з тим, 10 березня 2020 канцелярією суду було зареєстровано електронну заяву, в якій ОСОБА_1 заявив клопотання про направлення матеріалів справи щодо нього за місцем його проживання, тобто до Біляївського районного суду Одеської області. В наступне судове засідання 20 березня 2020 ОСОБА_1 також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, тому суд, розцінивши таку процесуальну поведінку ОСОБА_1 як затягування розгляду справи, та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та притягнув останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд звертає увагу, що за весь час слухання справи ОСОБА_1 не з`явився до суду для ознайомлення з матеріалами справи, та жодного разу не з`явився в судове засідання. З урахуванням викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про рух справи, про що свідчать численні зави та клопотання, надіслані ОСОБА_1 на електронну адресу суду,свідомо не вжив заходів для захисту своїх конституційних прав. За таких підстав, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про необхідність провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення є безпідставні та не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі чи із застосуванням приладу «Драгер», про що були надані пояснення свідками, а також з відеозапису вбачається, що робітниками поліції запропоновувалось ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, на що останній відмовився. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння....; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння... Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним. При складенні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 дії інспекторів поліції були повністю узгоджені з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, в редакції діючій на час складання протоколу. З урахуванням вищевказаної норми права, апеляційний суд вважає, що матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 , містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду, щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а саме, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст.33 КУпАП на накладено стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2020 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає. Повний текст постанови складено 07 травня 2020 року. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева