Постанова Одеський апеляційний суд № 521/18610/19

Номер провадження: 33/813/50/20 Номер справи місцевого суду: 521/18610/19 Головуючий у першій інстанції Морозова І. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.02.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д., за участі секретаря Фабіжевської Т.С., правопорушника ОСОБА_1 , адвоката Черненка В.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09.12.2019 року, якою ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 28.10.2019 року в 00 годині 17 хвилин в м. Одесі по вул. Старицького керувала автомобілем «Nissan Micra» реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, згідно показань приладу «Драгер Alcotest 6810», чим порушила вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, тобто вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судове засідання 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнено судовий збір у розмірі 384,20 гривень. На дану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та закрити адміністративне провадження щодо неї у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права В доводах апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції порушив її право на захист, розглянув справу без неї та її захисника, без присутності свідків та інспекторів, які складали матеріали справи, матеріали справи не містять відомостей про те, чи притягувалася вона до відповідальності за аналогічні правопорушення, працівниками поліції не було виписане направлення до лікарні для медичного огляду, Драгер 6810 не дозволений до використання МОЗ, проходження на стан сп`яніння відбувався без присутності свідків. Вивчивши доводи поданої скарги, заслухавши правопорушника та її адвоката, які просили апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до ч.1 ст.130 КпАП України керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння - є підставою для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 не надавала пояснень або заперечень на відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення визнаються будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків. Саме такі докази були надані та досліджені в судовому засіданні: - протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, в якому свідками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 засвідчено проведення огляду особи на стан сп`яніння із застосуванням технічного приладу. При цьому ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу власноруч зазначила, що з викладеними відомостями згодна, отримала тимчасовий дозвіл на право керуванням транспортним засобом; - пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо їх присутності при проведенні огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 ; - акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за участю свідків з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано позитивна проба 0,52%, виявлені ознаки запах алкоголю з порожнини рота і почервоніння очей; - чек приладу «Драгер Alcotest №6810», прилад ARCD 0494, принтер ARCС 5079 - позитивна проба 0,52%. Суд першої інстанції правильно вважав, що огляд на стан сп`яніння проведений у відповідності до положень ст. 266 КУпАП. Аналізуючи зазначені докази, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що зібрані інспектором патрульної поліції і досліджені в судовому засіданні докази підтверджують той факт, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто порушила п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху про заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП. Приймаючи до уваги характер скоєного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, суд першої інстанції правильно застосував до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Обставини що пом`якшують або обтяжують вчинене не встановлені. При накладенні стягнення суд першої інстанції вірно врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом на підтвердження доводів, які зазначені у апеляційній скарзі, не надано жодного належного та допустимого доказу. Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 мала можливість заявляти в суді першої інстанції будь-які клопотання, мала можливість та отримувала правову допомогу, однак не скористалась своїми процесуальними правами, не просила суд викликати свідків та інспектора поліції, а тому суд не повинен був їх викликати з власної ініціативи, виходячи із принципу диспозитивності. Натомість, у день судового засідання 09 грудня 2019 року канцелярією суду було зареєстровано заяву від ОСОБА_1 , що направлена електронною поштою з адреси ОСОБА_4 « ОСОБА_5 ». В заяві ОСОБА_1 просить відкласти судове засідання, надати їй можливість реалізувати право на правову допомогу, надати час для вибору захисника, про дату, час та місце судового розгляду повідомити письмово. Суд звернув увагу на те, що попереднє судове засідання, призначене на 02 грудня 2019 року вже відкладалося за клопотанням ОСОБА_1 , яка просила надати можливість ознайомитися з матеріалами справи. Того ж дня, 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена з матеріалами справи, про що свідчить її розписка. Суд першої інстанції правильно вважав, що в період з 02.12.2019р. по 09.12.2019р. року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, мала достатньо часу, щоб відповідно до положень ст. 271 КУпАП звернутися за наданням правової допомоги до адвоката або ж до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (якщо вона є суб`єктом права на таку допомогу). До того ж, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з заявами про відкладення судового засідання, і тричі ці заяви надходили з електронної адреси Юридичної ОСОБА_6 « ОСОБА_5 », а адресою для листування зазначена юридична адреса Юридичної Компанії « ОСОБА_5 » ( АДРЕСА_1 ). Тому суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 мала реальну можливість для реалізації свого права на захист і реалізувала його, звернувшись за правовою допомогою до спеціалістів у галузі права. Таким чином, суд першої інстанції правильно не знайшов підстав для відкладення розгляду справи і відмовив у задоволенні відповідного клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Більш того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її адвокат заявили що зазначена юридична компанія неправильно здійснювала захист по цій справі. ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу власноруч зазначила, що з викладеними відомостями щодо керування в стані алкогольного сп`яніння згодна. Вказаний нею запис міститься після підпису свідків, вона жодного разу до написання апеляційної скарги не ставила під сумнів ні підпис, ні наявність свідків. З витребуваного, за її клопотанням, відеозапису вбачається, що під час перевірки стану сп`яніння, ОСОБА_1 не заперечувала свій стан сп`яніння, заявляла, що можливо це від вживання квасу чи кефіру, не заявляла про відсутність свідків. При таких обставинах працівники патрульної поліції не повинні були виписувати направлення до лікарні, так як правопорушник погодився зі своїм станом сп`яніння та показаннями приладу. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила, що вживала того вечора спиртні напої (за її словами - пляшку пива), так як святкувала із сестрою її (сестри) день народження, після чого дійсно поїхала на автомобілі за ліками для хворої дитини. Пояснити, чому потрібно було самою їхати за кермом, а не пройти до найблищої аптеки пішки, або скористатися послугою таксі, належним чином не змогла. Більш того, вона також заявила, що перед зупиненням патрульними, зустрічалася з колишнім чоловіком, який на автомобілі привіз гроші на ліки для дитини, то на думку апеляційного суду міг і купити ліки. Доводи апеляційної скарги про те, що використання приладу «Драгер 6810» є незаконним не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне. Відповідно до листа Українського медичного центру сертифікації МОЗ України №45 від 18.01.2018 р., виріб медичний Drager Alkotest 6810 був зареєстрований в Україні згідно Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 р. № 1497 (далі Постанова КМУ №1497), що підтверджується наявністю даних у архіві щодо свідоцтва про державну реєстрацію №7261/2007 від 10.02.2010 р., термін дії до 10.02.2015 р. 01.07.2015 р. введений в дію Технічний регламент щодо медичних виробів (далі ТР), затверджений Постановою КМУ від 02.10.2013 р. № 753, згідно якого введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється після підтвердження відповідності їх вимогам цього ТР, а Постанова КМУ № 1497 втратила чинність. Реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення згідно ТР не ведеться. Використання медичних виробів «Газоаналізатори Drager Alkotest 6810», виробництва Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина, які були завезені та реалізовані на територію України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10.02.2010 р. по 10.02.2015 р. є можливим, а закінчення терміну дії свідоцтва означало припинення можливості їх ввезення та введення в експлуатацію, але не впливало на вироби, які вже були введені в експлуатацію використовувались у практиці. Відповідно до Технічного регламенту, оцінку відповідності проходить медична техніка, яка вводиться в обіг/експлуатацію. Газоаналізатор «Драгер» відповідає затвердженому типу, був зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і отримав «сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу» (термін дії свідоцтва - 10.02.2010 10.02.2015). На підставі цього, газоаналізатор «Драгер 6810» з 10.02.2010 по 10.02.2015 було дозволено ввозити на митну територію України та вводити їх в експлуатацію (початок використання). Закінчення терміну дії цих документів не впливає на техніку, яка вже використовується. Таким чином газоаналізатори «Драгер», які були завезені і реалізовані на території України і введені в експлуатацію протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його в реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення з 10.02.2010 по 10.02.2015 можливо, за умови дотримання вимог щодо перевірки (калібруванню). На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2020 року. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік