Постанова 4813 № 520/1209/19

Номер провадження: 22-ц/813/1911/20 Номер справи місцевого суду: 520/1209/19 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.05.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 520/1209/19 Номер провадження: 22-ц/813/1911/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П., - суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О., учасники справи: - позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником - Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бескровного Я.В. 28 березня 2019 року, встановив: У жовтні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк)звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.03.2017 року станом на 10.01.2019 року в загальному розмірі - 11 863,57 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 4 239,91 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 291,36 грн.; - заборгованість за пенею - 5 291,18 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процента складова) - 541,12 грн. та судовий збір у розмірі - 1 921,00 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 16.03.2017 року, згідно якої отримав кредит у розмірі - 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві. При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Договору відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Згідно п.2.1.1.5.7 Договору власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається Барком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1. 63 Договору). Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для Банку передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку. На підставі п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Пунктом 2.1.1.5.6 Договору передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за Договором Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку. Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями. Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашені суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання в повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим станом на 10.01.2019 р. виникла заборгованість у загальному розмірі - 11 863,57 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 4 239,91 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 291,36 грн.; - заборгованість за пенею - 5 291,18 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процента складова) - 541,12 грн.. Відповідно до п. 1.1.7.11 Договору він діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично пролонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43 Договору сторони передбачили, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених Договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія Договору закінчується після повного погашення заборгованості. Відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Банку (а. с. 2 - 6). Сторони у судове засідання суду першої інстанції не з`явилися. Сповіщалися за зареєстрованим місцезнаходженням Банку та місцем проживання відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року в задоволенні вищезазначеного позову Банку відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Наявна у справі анкета-заява не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджував би факт надання відповідачу кредитного ліміту в сумі - 2 000 грн.. У вказаній анкеті-заяві відповідач лише погодив, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ "ПриватБанк". Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому, суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16. Крім того, суд вважав за необхідне зазначити, що згідно мотивувальної частини позову відповідач отримав кредит у вигляді - 2 000 грн., однак позивач при розрахунку заборгованості зазначив, що ОСОБА_1 не повернув тіло кредиту в розмірі - 4 239,91 грн., не обґрунтувавши різницю по тілу кредиту в - 2 239,91 грн.. Оскільки анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить письмової форми угоди про неустойку, до того ж пункт про стягнення неустойки не відображений у заяві позичальника, а додані Банком до позову Умови не містять підпису відповідача, не мають реквізитів необхідних для офіційного документа, то у задоволенні цих вимог слід відмовити. Розглядаючи справу №342/180/17 Верховний Суд зазначив, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам. Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо. Надані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не оцінюються судом, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами (а. с. 45 - 46). Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що кредитний договір укладений шляхом укладення договору приєднання. Кредитний договір не визнано недійсним. Відповідач користувався коштами, частково погашав заборгованість, що свідчить про визнання боргу. Банком надані первісні документи про видачу кредиту його повернення. Була надана саме та редакція Умов та правил надання банківських послуг, яка діяла на момент укладення договору. Відповідач не надав доказів, що він не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, розрахунок боргу не спростував. Апеляційний суд шляхом направлення відповідного запиту до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації міста проживання ГУ ДМС України в Одеській області з`ясував місце реєстрації відповідача на час розгляду справи апеляційним судом. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копія апеляційної скарги з пропозицією надати відзив протягом липня 2019 року - квітня 2020 року п`ять разів направлялися ОСОБА_1 .. Згідно наявних у справі повідомлень про вручення поштового відправлення копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі разом з копією апеляційної скарги повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти - «За закінченням встановленого строку зберігання» або - «Інші причини невручення». Не призвело до позитивного результату направлення апеляційним судом копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі разом з копією апеляційної скарги на адресу ОСББ «Маршала Жукова, 10б» для вручення ОСОБА_1. Номерів засобів зв`язку та електронної пошти ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Вичерпавши наявні можливості сповіщення ОСОБА_1 , апеляційний суд розмістив оголошення про відкриття апеляційного провадження на офіційному веб сайті Одеського апеляційного суду. ОСОБА_1 правом надання відзиву не скористався. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 274 ЦПК України дана справа відноситься до категорії малозначних. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без виклику її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів вважає, що рішення суду вищевказаним вимогам діючого законодавства у повній мірі не відповідає. Суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів дійшов вірного висновку про відмову в стягненні пені та штрафів. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального(ст. ст. 11, 15, 16, 192, 509, 524, 525, 526, 530, 533, 549, 610, 611, 627, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. Доводи апелянта про наявність підстав для стягнення пені та штрафів не спростовують вищевказаних висновків суду. На підставі наявних у справі, наданих сторонами та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 16.03.2017 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі - 2 000,00 грн.. Кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 6). У заяві зазначено, що позичальник згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Разом з тим, у вказаній анкеті-заяві позичальника від 16 березня 2017 року відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а. с. 7). До позову Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а. с. 7 - 22). Разом з тим, відомостей що саме з цими документами був ознайомлений, розумів їх зміст позичальник вони не містять. Згідно з наданим Банком розрахунком загальна заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 10.01.2019 року становить в сумі - 11 863,57 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 4 239,91 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 291,36 грн.; - заборгованість за пенею - 5 291,18 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процента складова) - 541,12 грн. (а. с. 5 - 5 зворотна сторона). Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України). За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі. Недоведеними є вимоги Банку про стягнення з відповідача нарахованої пені у сумі - 5 291,18 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі - 541,12 грн., оскільки як вказувалося вище підписана ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк не надав доказів про те, що саме з доданими ним до позову Умовами та правилами банківських послуг був ознайомлений та розумів їх зміст ОСОБА_1 .. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення тіла кредиту відсотків. Вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів невірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов неправильного вищезазначеного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитом. Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм вищесказаних норм матеріального та процесуального права. Відмовляючи у стягненні тіла кредиту та процентів за його користування, суд першої інстанції послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17. Колегія суддів вважає невірним застосування судом першої інстанції вищевказаних висновків Верховного Суду, оскільки обставини по даній справі не є тотожними. Як вказувалося вище, статтями 5, 12, 13 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Встановлено, що ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції відповідач не надав заперечень щодо доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг. Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу. Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв`язок принципів змагальності та рівності, що, зокрема, досліджений у роботі «Конституційний принцип рівності та його особливості в адміністративному судочинстві», акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63). У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) суд зазначає про те, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89). Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (Olujic v Croatia), №22330/05, п. 77). З матеріалів справи вбачається, що судом першої та апеляційної інстанцій було вжито цілу низку заходів щодо сповіщення відповідача про дату, час та місце розгляду справи для надання останньому можливості надати свої заперечення на позов, зокрема надання відомостей на спростування доводів та вимог позову, апеляційної скарги. Між тим, відповідач не скористався своїм правом щодо доведення обставини, які мають значення для справи. В судове засідання суду першої не з`явився. Заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву не надав. Не було надано відзиву і на апеляційну скаргу Банку. З урахуванням вищевикладеного, ураховуючи приписи вказаних вище правових позицій Європейського суду з прав людини щодо диспозитивності судочинства, щодо принципів змагальності та рівності сторін у судовому процесі, апеляційний суд вважає не спростованими обставини, на які Банк посилається як на підставу своїх вимог про стягнення тіла кредиту та процентів за його користування. Отже обґрунтованими і такими, які підлягають задоволенню є вищевикладені вимоги Банку щодо необхідності стягнення з відповідача кредитної заборгованості у загальному розмірі - 5 531,27 грн., яка складається з: - тіло кредиту - 4 239,91 грн.; - нарахованих відсотків за користування кредитом - 1 291,36 грн.. Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам є обґрунтованими. Таким чином, апеляційна скарга Банкує обґрунтованою частково, а тому підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині повної відмови у стягненні заборгованості за кредитом, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку за вищевказаного обґрунтування. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрати. На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає остаточному перерозподілу судовий збір, сплачений Банком за подання позову та апеляційної скраги. Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у розмірі- 2 257,18 грн. = (1 921,00 грн. (сплачено за подання позову) + 2 881,50 грн. (сплачено за подання апеляційної скарги)) х 47%. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником - КриловоюОленою Леонідівною, - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками за користування кредитом, судового збору - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками за користування кредитом - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01000, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 березня 2017 року, станом на 10 січня 2019 року, в загальному розмірі - 5 531 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять одна) грн. 27 коп., яка складається з: - тіло кредиту - 4 239 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) грн. 91 коп.; - нараховані відсотки за користування кредитом - 1 291 (одна тисяча двісті дев`яносто одна) грн. 36 коп.. В решті рішення - залишити без змін. Здійснити остаточний перерозподіл судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01000, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ - 14360570) судовий збір у розмірі - 2 257 (дві тисячі двісті п`ятдесят сім) грн. 18 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А.П. Заїкін Судді: О. В. Князюк С.О. Погорєлова