Постанова 4821 № 711/5404/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Черкаси Справа № 711/5404/19 Провадження № 22-ц/821/947/21 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., учасники справи: позивач акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Демчика Р. В., повний текст рішення складено 29 березня 2021 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 липня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву б/н. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 п. 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Зазначав, що при укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.uа, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за вказаним Договором виконало, а саме відповідачу було надано можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Між тим, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 23.06.2019 має заборгованість у розмірі 39395,35 грн, з яких 23714,06 грн заборгованість за тілом кредиту; 4449,61 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 8479,52 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 400,00 грн нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, 500 грн штраф (фіксована частина); 1852.16 грн штраф (процентна складова). Відповідно до п. 1.1.7.11. договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43. договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості. АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 07 липня 2011 року у розмірі 39395,35 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що Банком не надано достовірних та належних доказів, які свідчать про те, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 07.07.2011 становить 39395,35 грн. Суд дійшов висновку, що стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штрафів є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату процентів, пені, комісій не містять підпису відповідача, а отже, позивач не довів, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодилась на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними. Позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач розуміла саме ці умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 07 квітня 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк», вважаючи рішення суду незаконним, просило скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з підстав не підписання відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, адже ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, довідку про умови кредитування, тобто її належним чином було повідомлено про умови кредитування, у тому числі щодо сплати пені та штрафу. Вказні обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача, довідками Банку про зміну умов кредитування та про видані картки та інше. Твердження відповідача в спростування підстав позову не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Навпаки, судом під час розгляду іншої справи за № 711/10226/18 було встановлено обставини щодо вчинення оспорюваних відповідачем обставин, а саме що ОСОБА_1 пояснила, що вона сама зняла кошти зі своєї кредитної картки та передала їх на рахунок особи, з якою спілкувалась телефоном. Вважає, що вчинення операцій щодо оформлення послуг «Миттєва розстрочка», що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, стало можливим саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, розголошення особистої та контрольної інформації, що надає змогу вчиняти платіжні операції. Також зазначає, що суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів, а також неустойки, порушив норми матеріального права та не врахував правову позицію Верховного Суду, а встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а він його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості по кредиту. 25 травня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» в якому, вважаючи рішення суду законним та обгрунтовани, просила залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Зазначала, що апеляційна скарга Банку є безпідставною, а викладена в ній інформація не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що Банк сам надав докази, що по рахункам ОСОБА_1 та по заблокованим карткам відбулися шахрайські дії, до яких причетні фахіці ПриватБанку, які за шахрайськими схемами використовували номера карток, після їх своєчасного блокування та після закінчення терміну дії. Вказує, що строк позовної давності звернення до суду з даним позовом минув. Крім того, Банком не надано жодного належного розрахунку заборгованості, яка згідно висновку експертизи відсутня. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та зобов`язань ЗАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ КБ «ПриватБанк» (т. 1 а.с. 32-33). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року, АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва (т. 1 а.с. 31). У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (т. 1 а.с. 30). 07 липня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (т. 1 а.с. 10). В заяві, яка додана Банком до позовної заяви, містяться лише персональні дані ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 10). До кредитного договору Банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та виписку по рахунку з 14.12.2011 по 01.08.2019, а також з 14.12.2011 по 01.03.2020 (т. 1 а.с. 11-33, 81-85, 153-158). Згідно розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 23.06.2019 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 39395,35 грн, з яких 23714,06 грн заборгованість за тілом кредиту; 4449,61 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 8479,52 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 400,00 грн нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; заборгованість по судовим штрафам 2352,16 грн (т. 1 а.с. 5-9). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 29.12.2018 №IPFIU9QNJB1DT3AS, у клієнта ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 по 10.08.2018 не було заборгованості за угодою №SAMDN5000054391249 від 14.12.2011 та за сервісом миттєва розстрочка (т.1 а.с. 55). Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 14.12.2011 старт карткового рахунку, 14.12.2011 встановлення кредитного ліміту 300 грн, 14.12.2011 500 грн, 15.12.2011 2000 грн, 12.10.2012 4000 грн, 28.06.2013 9600 грн, 15.08.2017 12000 грн, 18.01.2018 14000 грн, 01.02.2019 0,00 грн (т.1 а.с. 159, т. 2 а.с. 28). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» Товкач В. С. було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , термін дії 11/15; № НОМЕР_2 , термін дії 07/19; № НОМЕР_2 , термін дії 07/19; № НОМЕР_3 , термін дії 10/21; № НОМЕР_3 , термін дії 10/21 (т. 1 а.с. 160). Відповідно до витягу з ЄРДР, 16 серпня 2018 року зареєстровано кримінальне провадження № 12018251010005838, за зверненням гр. ОСОБА_1 про те, що 11.08.2018 близко 14:00 год невстановлена особа, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 19240 грн під приводом виграшу автомобіля (т.1 а.с. 58). Згідно постанови Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області про визнання особи цивільним позивачем від 12 жовтня 2018 року, досудовим розслідуванням встановлено, що 16.08.2018 до Черкаського відділу поліції надійшло звернення від гр. ОСОБА_1 про те, що 11.08.2018 близько 14:00 год невстановлена особа, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 19240 грн під приводом виграшу автомобіля VW Polo. В подальшому, 11.08.2018, без відому ОСОБА_1 використовуючи її банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , невідомі особи перевели ряд незаконних операцій щодо вказаного рахунку, а саме відповідно до угоди № НОМЕР_4 оформленої миттєвої розстрочки на суму 8320 грн, угоди № 18081116483045 оформленої миттєвої розстрочки на суму 8320 грн, угоди № 18081116483642 оформленої миттєвої розстрочки на суму 2600 грн. Пізніше, того ж дня, 11.08.2018, ОСОБА_1 отримала повідомлення від Банку про те, що на її банківський рахунок накладено обмеження у зв`язку зі спробами неправомірного зняття коштів. Визнано ОСОБА_1 цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні № 12018251010005838 від 16.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (т.1 а.с. 61). З листа АТ КБ «ПриватБанк» № 181219PBNKІ000000001059 від 05.02.2019 на виконання ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.11.2018 у кримінальному провадженні № 12018251010005838 вбачається, що транзакції по рахунку банківської картки № НОМЕР_2 у період з 10.08.2018 по 14.08.2018 відсутні, віртуальні картки за вказаною карткою не випускались, кредити не отримувались. У вказаному листі зазначено, що на телефон ОСОБА_1 11.08.2018 були направлені смс-повідомлення про те, що вона забула картку в банкоматі, картка вилучена банкоматом та заблокована у зв`язку зі спробою списання коштів третіми особами. Також Банком повідомлено, що угоди щодо миттєвої розстрочки № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 були оформлені через банкомат АТ КБ «ПриватБанк» CACS5936, який розташовано за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, ТЦ «Бізнес Гранд». Вхід до банківської системи через банкомат за період з 10.08.2018 по 14.08.2018 здійснювався за допомогою картки НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 64). Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання угод недійсними і зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Вказаними рішеннями суду встановлено, що під час розгляду справи позивачка пояснювала, що вона сама зняла кошти зі своєї кредитної картки та переказала їх на рахунок особи, з якою спілкувалась телефоном. Після вказаних дій позивачка звернулась до відповідача для блокування її карткових рахунків у АТ КБ «ПриватБанк». У вказаних рішенням суди дійшли висновку, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається у позовній заяві та апеляційній скарзі як на підстави для визнання угод № 18081116483323, № 18081116483045, № 18081116483642 недійсними (т.1 а.с. 121-129, 139-145). З висновку експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження від 08.09.2020 № 883/968-969/20-23, проведеного за заявою ОСОБА_1 від 18.08.2020, вбачається, що згідно розрахунків заборгованості за договором № б/н від 07.07.2011, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», станом на 31.05.2015, станом на 23.06.2019 та виписки Банку, ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 по 30.08.2019 документально підтвердити суму заборгованості не можливо, за період з 01.07.2011 по 30.08.2019 документально підтвердити отримання коштів 11.08.2018 в сумі 19240 грн та суму заборгованості неможливо. Із наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації останній рух коштів по картці № НОМЕР_2 був 11.05.2018 та залишок після операції складає 0,64 грн. З 11.08.2018 після блокування карти № НОМЕР_7 по заяві № 19899570, Банком проведена операція 12.02.2019, що призвело до заборгованості на суму 18338,71 грн (т. 2 а.с. 54-60).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. До позовної заяви Банк додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадженя, без виклику сторін, не заперечував проти розгляду справи за відсутності його представника та винесення заочного рішення (т. 1 а.с 35-36). Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, вся судова кореспонденція надсилалась сторонам на вказані ними поштові адреси. Сторони отримали ухвалу про відкриття провадження, а ОСОБА_1 також копію апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Крім того, ОСОБА_1 скористалась своїм правом на подачу відзиву. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 з підстав зняття останньою кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 07.07.2011. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту. При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У заяві від 07.07.2011 вид кредитної картки, строк її дії, розмір кредитного ліміту та процентна ставка не визначено. Крім того, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Разом з тим, Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, в розрахунку заборгованості, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), яке в розрахунку Банка має дві складові: поточне тіло кредиту (23714,06 грн) та прострочене тіло кредиту (4449,61 грн), просив стягнути повну вартість кредиту, а саме: пеню за прострочене зобов`язання (8479,52 грн), заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн (400 грн), судові штрафи (2352,16 грн). АТ КБ «ПриватБанк», на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором, до суду першої інстанції, крім копії анкети-заяви про приєднання ОСОБА_1 до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитної картки із зазначенням її строку дії, розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодлась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, які зазначені в документах доданих Банком до позовної заяви. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (07.07.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (04.07.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав Банк, відповідач розуміла та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку. Тобто, сторонами не було узгоджено порядок та умови нарахування процентів, штрафних санкцій та комісій. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19 та вірно враховані судом першої інстанції. Водночас, до апеляційної скарги Банк додав довідку про умови кредитування, просив долучити її до матеріалів справи та дослідити в установленому законом порядку. Подання її до суду апеляційної інстанції Банк мотивував тим, що про підстави відмови в частині позовних вимог позивач дізнався безпосередньо із судового рішення, а надати додаткові докази суд позивачу не пропонував. При цьому, Банк не вказує, що стало причиною неможливості її подання до суду першої інстанції. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, Банк не долучив вказаного доказу на підтвердження своїх вимог, крім того, Банк, подаючи позов, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «ПриватБанк» відсутні та просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, з матеріалів справи вбчається, що в процесі розгляду справи Банк неодноразово надсилав до суду пояснення та документи, що стосуються ОСОБА_1 , проте довідки про умови кредитування надано не було. Тобто, подаючи позов, Банк не лише не вказував на неможливість надання тих чи інших доказів, а й наголошував на тому, щоб суд першої інстанції розглядав справу за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За викладеного апеляційний суд не може прийняти докази долучені до апеляційної скарги, оскільки скаржником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, у строки та спосіб визначені ст. 83 ЦПК України, з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тіла кредита. Враховуючи, що вимоги позову в частині нарахування заборгованості, зокрема, за відсотками та пенею (штрафами) є безпідставними, то такі суми підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 січня 2020 року при розгляді справи №643/5521/19. Досліджуючи наявність заборгованості за тілом кредиту ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов наступних висновків. В постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду по справі № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року встановлено: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. До матеріалів справи сторонами неодноразово було додано виписки по рахунку ОСОБА_1 , які мали різну форму, з яких вбачається, що остання дійсно користувалася кредитними коштами, а саме: знімала кошти з рахунку, розраховувався карткою в магазинах, гасила заборгованість. Дослідивши виписки по рахунку суд встановив, що заборгованість по поточним витратам ОСОБА_3 відсутня, адже суми погашень перевищували суми боргу. Разом з тим, виписки по рахунку також містять дані про наявність оформленої послуги «Миттєва розстрочка», при цьому виписки не містять даних щодо отриманої відповідачем суми. Заборгованість за послугою «Миттєва розстрочка» почала нараховуватись з 11.09.2018 і станом на 11.06.2019 становила 25812,40 грн. Після вказаної дати відбулося два погашення на суму 0,21 грн (обов`язковий платіж) та 500 грн (безготівкове поповнення Департамент Соц. Пол.). Дослідивши доданий до позову розрахунок Банку, апеляційний суд встановив, що він має відмінності із випискою по рахунку, зокрема щодо порядку нарахування тіла кредиту та відображення сум, які були нараховані на підставі послуги «Миттєва розстрочка». Виконуючи свій процесуальний обов`язок та спростовуючи доводи позивача, ОСОБА_1 посилалась на наявність протиправних дій відносно неї, а саме проведення 11.08.2018 ряду незаконних операції із її банківським рахунком в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , зокрема, угоду № НОМЕР_4 оформленої миттєвої розстрочки на суму 8320 грн, угоду № 18081116483045 оформленої миттєвої розстрочки на суму 8320 грн та угоду № 18081116483642 оформленої миттєвої розстрочки на суму 2600 грн, а всього 19240 грн під приводом виграшу автомобіля VW Polo. Пізніше, того ж дня, 11.08.2018, ОСОБА_1 отримала повідомлення від Банку про те, що на її банківський рахунок накладено обмеження у зв`язку зі спробами неправомірного зняття коштів. На підтвердження вказаних обставин посилалась на те, що 16 серпня 2018 року зареєстровано кримінальне провадження № 12018251010005838, за зверненням гр. ОСОБА_1 . Постановою Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області про визнання особи цивільним позивачем від 12 жовтня 2018 року, визнано ОСОБА_1 цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні № 12018251010005838 від 16.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Крім того, матеріали справи містять рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позову до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання угод недійсними і зобовязання вчинити певні дії. Предметом вказаної справи було визнання угод, оформлених від імені ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» відносно миттєвої розстрочки недійсними, а саме угоди №18081116483323 від 11.08.2018р., угоди №18081116483045 від 11.08.2018 р., угоди №18081116483642 від 11.08.2018 р.; зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» списати всі нараховані відсотки і штрафні санкції та припинити нарахування відсотків та штрафних санкцій за вказаними угодами. Оскільки, на момент розгляду даної справи відомості про результати розслідування даного кримінального провадження, наявність судогового провадження чи вироку відсутні, тому наявність вказаного кримінального провадження не можу бути підставою для відмови в позові. Однак, із вказаного кримінального провадження та судових рішень вбачається, що знято з рахунку ОСОБА_1 було 19240 грн, тоді як у виписці по рахунку відображена сума 25812,40 грн, а в розрахунку боргу вказано, що тіло кредиту становить 28163,67 грн, зазначивши, що воно складається з двох частин: поточного тіла кредиту (23714,06 грн) та простроченого тіла кредиту (4449,61 грн). Разом з тим, апеляційний суд зауважує про безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті в анкеті-заяві від 07 липня 2011 року. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 720/1394/19 (провадження № 61-8855св20). Крім того, в спростування позовних вимог, ОСОБА_1 надала суду висновок експертного дослідження від 08.09.2020 № 883/968-969/20-23, проведеного за заявою ОСОБА_1 від 18.08.2020, з якого вбачається, що згідно розрахунків заборгованості за договором № б/н від 07.07.2011, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», станом на 31.05.2015, станом на 23.06.2019 та виписки Банку, ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 по 30.08.2019 документально підтвердити суму заборгованості не можливо, за період з 01.07.2011 по 30.08.2019 документально підтвердити отримання коштів 11.08.2018 в сумі 19240 грн та суму заборгованості неможливо. Із наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації останній рух коштів по картці № НОМЕР_2 був 11.05.2018 та залишок після операції складає 0,64 грн. З 11.08.2018 після блокування карти № НОМЕР_7 по заяві № 19899570, Банком проведена операція 12.02.2019. що призвело до заборгованості на суму 18338,71 грн (т. 2 а.с. 54-60). В спростування висновку експерта Банком не було надано жодного іншого розрахунку боргу. Отже, враховуючи, що матеріали справи не містять даних про узгодження між сторонами розміру, порядку та умов надання послуги «Миттєва розстрочка», наявні розбіжності в розрахунку та виписках по рахунку, перевірити розмір заборгованості відповідача (провести власний розрахунок заборгованості) на підставі наданих Банком доказів є неможливим, що вірно було встановлено судом першої інстанції. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» як на підставу апеляційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається скаржник, встановлені різні фактичні обставини. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі наявних в матеріалах справи доказів, норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 21 липня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко