Постанова КАС ВС № 825/1788/15-а

ф ПОСТАНОВА Іменем України 07 травня 2020 року Київ справа №825/1788/15-а адміністративне провадження №К/9901/7950/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Шишова О.О. розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №825/1788/15 за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення коштів за касаційною скаргою Північного офісу Держаудитслужби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Грибан І.О., Губської О.А.). УСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог Державна фінансова інспекція в Чернігівській області (далі - «ДФІ в Чернігівській області»), правонаступником якої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» є Північний офіс Держаудитслужби, у травні 2015 року звернулася з адміністративним позовом до Департаменту інвестиційного розвитку та капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, який у подальшому було перейменовано на Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - «Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА»), в якому просила стягнути з відповідача до державного бюджету грошові кошти в сумі: 165165,30 грн. Позов обґрунтований тим, що проведеною ревізією ДФІ в Чернігівській області встановила порушення відповідачем як підконтрольною установою правил фінансової дисципліни, у зв`язку з чим орган фінансового контролю направив Управлінню капітального будівництва Чернігівської ОДА вимогу про усунення відповідних порушень, яку відповідач у добровільному порядку не виконав. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 10 серпня 2016 року позов задовольнив повністю, стягнув з відповідача в Державний бюджет України кошти у розмірі: 165165,30 грн. Постанова обґрунтована тим, що відповідач не подав доказів на підтвердження виконання обов`язкових вимог ДФІ в Чернігівській області щодо повернення до бюджету вказаної суми коштів. Водночас суд не взяв до уваги посилання Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА на те, що відповідач вживав всіх заходів для забезпечення повернення до Державного бюджету України коштів у розмірі: 165165,30 грн, оскільки, по-перше, такі твердження не свідчать про відсутність законних підстав для зобов`язання відповідача виконати вимоги ДФІ в Чернігівській області, а лише підтверджують факт визнання відповідачем виявлених порушень; по-друге, законні вимоги ДФІ в Чернігівській області можуть вважатися виконаними лише тоді, коли завдані Державному бюджету України збитки будуть відшкодовані. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 жовтня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлені позивачем фінансові порушення, які допустив відповідач (отримання від публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» квартир за заниженою вартістю у зв`язку з непроведенням у них оздоблювальних робіт), і в результаті яких Управлінню капітального будівництва Чернігівської ОДА необхідно повернути кошти до Державного бюджету України, мали місце після порушення провадження у справі про банкрутство вказаного товариства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів і процедури розпорядження майном. Оскільки відповідач в межах провадження про банкрутство подав заяву кредитора, вимоги якого визнані судом, то стягнення з АТ «Будівельна компанія «Домобудівник» коштів у розмірі: 165165,30 грн буде здійснюватися згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в межах провадження у справі №927/1361/13. Відтак, посилаючись на положення статті 218 Господарського кодексу України і встановивши, що Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА вжило всіх належних заходів з метою недопущення господарського правопорушення щодо розтрати державних коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Ухвалою Верховного Суду від 4 травня 2020 року ДФІ в Чернігівській області замінено на її правонаступника - Північний офіс Держаудитслужби. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення) У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 6 жовтня 2016 року і залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою позов задоволено. Вказує на порушення апеляційним судом вимог пункту 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» й наводить обставини, що призвели до списання відповідачем коштів на видатки без отримання товарів в сумі: 165165,30 грн, що, в свою чергу, призвело до відповідних збитків для бюджету. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу повністю погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції, а тому просить залишити його постанову без змін. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Суд апеляційної інстанції встановив, що між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (головний розпорядник бюджетних коштів) і Управлінням капітального будівництва Чернігівської ОДА (розпорядник нижчого рівня) було укладено договір від 14 червня 2012 №Д-13/133-2012, відповідно до якого головний розпорядник бюджетних коштів згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 №503 «Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом інвалідів війни» і наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 8 червня 2012 №295 «Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №503» делегує, а розпорядник нижчого рівня приймає на себе функції щодо здійснення: - закупівлі квартир інвалідам війни у відповідності до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель»; - укладання договорів купівлі-продажу та/або про пайову участь у будівництві об`єктів незавершеного житлового будівництва. Розпорядник нижчого рівня: - здійснює закупівлю квартир інвалідам війни за результатами торгів, проведених у встановленому законодавством порядку; - укладає договори купівлі-продажу та/або про пайову участь у будівництві об`єктів незавершеного житлового будівництва. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 18 червня 2014 року №311/733 затверджено паспорт бюджетної програми на 2012 рік за КПКВ 2751300 «Забезпечення житлом інвалідів війни». Сума бюджетних асигнувань, затверджених та профінансованих Управлінню капітального будівництва Чернігівської ОДА за вказаною програмою за загальним фондом державного бюджету становить 7166327,00 грн, що відображено у відповідному звіті цього Управління за 2012 рік. 26 жовтня 2012 року між відповідачем і Публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» укладено договір №170 «Про закупівлю квартир для забезпечення житлом інвалідів війни за державні кошти на умовах купівлі-продажу майнових прав (пайової участі)» (далі - «Договір №170»). Договірна ціна складає: 5681233,75 грн, фіксована вартість одного квадратного метра: 4925,00 грн та є твердою і незмінною. Перерахування грошових коштів у розмірі: 5681233,75 грн (вартість майнових прав) на рахунок ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» було здійснено 8 листопада 2012 року. Згідно з актом приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 8 листопада 2012 року Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА в особі начальника управління Бойка А.І. прийняло у власність майнові права на загальну суму: 5681233,75 грн на 19 квартир. Відповідно до акта прийому-передачі від 30 травня 2014 року відповідач прийняв, а ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» передало у власність покупця три квартири в будинку по вулиці Андрусенка між вулицями Красносільського і Незалежності в місті Чернігові , сьома черга будівництва, житловий будинок №10 (будівельна адреса ), а саме: квартири №13, №29, № 33 на загальну суму: 983443,2 грн. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 5 листопада 2013 року було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження його майном. Відповідач подав до Господарського суду Чернігівської області заяву кредитора №1-01 15 10 від 2 грудня 2013 року, в якій просив визнати вимоги Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА до ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» в розмірі 6657218,19 грн, що складаються з основного грошового зобов`язання у сумі: 5783495,96 грн (із включенням боргу у розмірі: 5681233,75 грн і трьох процентів річних у сумі: 102262,21 грн), неустойки в розмірі: 872575,23 грн (із включенням пені в сумі: 872575,23 грн і штрафу в розмір: 397686,36 грн), а також судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами в сумі: 1147,00 грн. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 3 лютого 2014 у справі №927/1361/13 про банкрутство ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» визнано, серед інших, кредиторські вимоги відповідача у розмірі: 5783495,96 грн з включенням до 4 черги реєстру вимог кредиторів, 872575,23 грн неустойки з включенням до 6 черги реєстру вимог кредиторів, а також 1147,00 грн судового збору з включенням в 1 чергу реєстру вимог кредиторів. Посадовими особами ДФІ в Чернігівській області проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 1 червня 2012 року до 31 серпня 2014 року. Результати ревізії відображено в акті позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача від 6 листопада 2014 року №25-06-21/32, в якому встановлено фінансові порушення на загальну суму: 165165,30 грн, а саме: Управлінням в ході виконання державної програми КПКВ 2751300 «Забезпечення житлом інвалідів війни» у порушення вимог статті 526 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України»), статті 193 Господарського кодексу України (далі - «ГК України»), пункту 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 №503, пунктів 2.8, 3.5 Договору від 26 жовтня 2012 року №170 «Про закупівлю квартир для забезпечення житлом інвалідів війни за державні кошти на умовах купівлі-продажу майнових прав (пайової участі)» від ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» прийнято і передано в комунальну власність три квартири без внутрішніх опоряджувальних робіт вартістю 983443,20 грн, в той час як оплата проведена за майнові права на такі квартири з опоряджувальними роботами в сумі: 1148608,50 грн, що призвело до списання коштів на видатки (витрати) без отримання товарів, робіт та послуг (опоряджувальних робіт в квартирах) в розмірі: 165165,30 грн і відповідно до збитків бюджету на вказану суму. За даними бухгалтерського обліку Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА дебіторська заборгованість на суму невиконаних оздоблювальних робіт по розрахунках з ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» в розмірі: 165165,30 грн станом на 1 червня, 1 липня, 1 серпня і 1 вересня 2014 року не відображена, чим порушено вимоги пункту 3.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, частини п`ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На вказаний акт ревізії підконтрольною установою було подано заперечення від 19 листопада 2014 року, в яких відповідач зазначив, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 3 лютого 2014 року у справі №927/1361/13 про банкрутство ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» визнано, серед інших, кредиторські вимоги відповідача у розмірі: 5783495,96 грн з включенням до 4 черги реєстру вимог кредиторів, 872575,23 грн неустойки з включенням до 6 черги реєстру вимог кредиторів, а також 1147,00 грн судового збору з включенням в 1 чергу реєстру вимог кредиторів. Вимоги на суму: 165165,30 грн, що включено до 4 черги реєстру вимог кредиторів будуть погашені згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в межах провадження у вказаній справі про банкрутство. 19 листопада 2014 року ДФІ в Чернігівській області складений висновок на заперечення відповідача, яким заперечення відхилено. Зважаючи на виявлені порушення ДФІ в Чернігівській області направила Управлінню капітального будівництва Чернігівської ОДА вимогу про усунення порушень законодавства від 4 грудня 2014 року №25-06-18-14/8302, в якій запропонувала: - опрацювати матеріали ревізії, вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення винних осіб до матеріальної та дисциплінарної відповідальності; - зменшити за даними бухгалтерського обліку вартість майнових прав, які реалізовані шляхом придбання трьох квартир без внутрішніх опоряджувальних робіт на суму: 165165,30 грн; - відобразити за даними бухгалтерського обліку дебіторську заборгованість по контрагенту ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» в сумі: 165165,30 грн за невиконані опоряджувальні роботи в квартирах; - повернути до бюджету грошові кошти в сумі: 165165,30 грн, що сплачені ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» без фактичного отримання товарів (отримання квартир без опоряджувальних робіт); - в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України; - письмову інформацію про вжиті заходи щодо виконання обов`язкових вимог надіслати на адресу ДФІ в Чернігівській області в термін до 4 березня 2015 року разом з копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» 26 січня 1993 року №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи. Положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. Пунктом 10 цієї ж статті визначено, що органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - «Положення»), ДФІ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. ДФІ України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства. Також ДФІ України звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення). Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Відповідно до пункту 6 Положення ДФІ України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень». Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Оскільки касаційна скарга у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України). Так, у касаційній скарзі позивач вказує на порушення апеляційним судом вимог пункту 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно якого органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. З аналізу приписів статей 10, 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» і пунктів 1, 4, 6 Положення, випливає, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Право вимоги органу державного фінансового контролю, передбачене статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю. Як зазначив суд апеляційної інстанції, пунктом 3.5 Договору №170 передбачено, що продавець гарантує, що в квартирах, які придбаваються (19 квартир, перелік яких визначений у Додатках 1 і 2 до цього Договору; три квартири - у Додатку 1 і шістнадцять квартир - у Додатку 2, що випливає зі змісту акту позапланової ревізії), будуть виконані внутрішні опоряджувальні роботи. Водночас договірна ціна складає 5 681 233,75 грн (пункт 5.1 Договору). Пунктом 4.1 Договору №170 визначено, що покупець, яким є відповідач, зобов`язувався на умовах визначених в статті 5 цього Договору сплатити ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в повному обсязі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що грошові кошти у розмірі: 5681233,75 грн були перераховані на рахунок ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» 8 листопада 2012 року. Згідно з актом приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості від 8 листопада 2012 року Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА прийняло у власність майнові права на загальну суму 5681233,75 грн. на 19 квартир. Пунктом 2.7 договору визначено, що покупець майнових прав на об`єкт нерухомості реалізує (здійснює) такі права шляхом отримання об`єкта нерухомості за актом прийому-передачі та передачі квартир безоплатно у власність Чернігівській міській раді для їх подальшої передачі інвалідам війни, які перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до акта прийому-передачі від 30 травня 2014 року відповідач прийняв від ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» у власність три квартири: №13, №29, № 33 на загальну суму: 983443,2 грн. У вказаному акті зазначено, що у зв`язку з призупиненням діяльності ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» вартість квартир передається без оздоблювальних робіт і відкоригована на суму невиконаних оздоблювальних робіт. Відповідно до пункту 6.2 Договору №170 (з урахуванням внесених змін згідно з додатковою угодою №1 від 29 грудня 2012 року) зазначено, що передача квартир, визначених в Додатках 1 і 2 до цього Договору, здійснюється після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, а передача об`єкта нерухомості відповідачу проводиться по акту прийому-передачі об`єкта нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж до кінця І (першого) кварталу 2013 року (по квартирах, визначених у Додатку 1) та не пізніше, ніж до кінця І кварталу 2013 року (по квартирах, визначених у Додатку 2). Суди апеляційної інстанції встановив, що ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» не виконало зобов`язання за договором до кінця першого кварталу 2013 року і не передало квартири відповідачу у зв`язку з неплатоспроможністю товариства. Як зазначено в акті позапланової ревізії від 6 листопада 2014 року і випливає з вимоги від 4 грудня 2014 року, зобов`язання повернути грошові кошти в сумі: 165165,30 грн зумовлено неналежним виконанням ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» умов Договору №170, у зв`язку з чим державі заподіяно збитки на вказану суму (оскільки відповідач оплатив вартість трьох квартир з урахуванням опоряджувальних робіт, а отримав їх без здійснення таких робіт). Цього факту відповідач під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не заперечував, акцентуючи увагу на тому, що вжив усіх можливих заходів з метою стягнення зазначеної суми коштів з ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» шляхом включення вимог відповідача про стягнення 165165,30 грн (в складі суми: 5681233,75 грн) до реєстру вимог кредиторів у провадженні про банкрутство ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник» у справі №927/1361/13. Оскільки вимога органу державного фінансового контролю є обов`язковою для виконання підконтрольною установою і сторони не заперечували того, що вказана у ній сума (165165,30 грн) дійсно повинна бути повернута до бюджету, то будь-яких законних підстав для невиконання відповідачем такої вимоги Верховний Суд не знаходить. Водночас суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача про те, що він може не виконувати вимогу органу державного фінансового контролю, оскільки очікує на стягнення коштів у сумі: 165165,30 грн з боржника в межах процедури банкрутства ПАТ «Будівельна компанія «Домобудівник». Так, Верховний Суд вважає, що участь Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА в якості кредитора у відповідному провадженні про банкрутство визначає обсяг тих його прав, які будь-який інший кредитор вказаного боржника може реалізувати в межах господарських правовідносин і це не є підставою для невиконання відповідачем законної вимоги органу державного фінансового контролю. Відтак, з огляду на обставини цієї справи і відповідне правове регулювання, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд неправильно застосував положення пунктів 7, 10 частини першої статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Натомість висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України коштів у розмірі: 165165,30 грн є вірними. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Так, Верховний Суд вважає, що оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, а тому касаційну скаргу позивача необхідно задовольнити, залишивши у силі постанову суду першої інстанції від 10 серпня 2016 року. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби задовольнити. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року скасувати. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року залишити в силі. Судові витрати не розподіляються. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена. …………………………… ……………………………. ……………………………. Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко О.О. Шишов, Судді Верховного Суду