Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/850/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/850/18 Головуючий у І інстанції - Каракашьян С.К. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А: В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2017 року № 0027364202. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 17 листопада 2017 року № 0027364202. 07 грудня 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, ухвалено додаткове рішення, яким в задоволенні заяви представника Позивача про здійснення розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Постановою Верховного Суді від 28 травня 2019 року додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року скасовано, справу № 826/850/18 в частині ухвалення додаткового рішення направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалюючи постанову, Верховний Суд виходив із того, що висновки судів попередніх інстанцій щодо не пропорційності суми витрат ціні позову, є передчасними, оскільки обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому матеріали справи не містять такого клопотання податкового органу та жодних інших пояснень Відповідача з цього приводу. За наслідками нового розгляду заяви Позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, Окружним адміністративним судом міста Києва 21 жовтня 2019 року прийнято додаткове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 7100 (сім тисяч сто) гривень витрат на правову допомогу. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Позивача повністю. В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затверджених наказом Міндоходів від 16.09.2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. ст. 124-130 КАС України, у судове зсідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судове засідання не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що до позовної заяви було додано Договір про надання правничої допомоги № 9 від 14.09.2017 року, та акт виконаних робіт від 15.01.2018 року, укладені між Позивачем та ФОП « ОСОБА_2 » та квитанцію від 12.01.2018 року № 0.0.936974200.1 про сплату суми 6400 грн. за Договором № 9 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 . В заяві про ухвалення додаткового рішення у справі від 04.06.2018 року представник Позивача зазначила, що витрати на правничу допомогу у сумі 6400 грн. включали в себе: - надання усних консультацій стосовно отриманого податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві без номеру та без дати; - складання запитів та відповідей до податкових органів, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; - складання та виготовлення Заперечення на акт від 27 жовтня 2017 року № 2126/26-15-42-02-12/-2077203683 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості успадкованого майна платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016"; - складання та виготовлення скарги в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві без номеру та без дати; - складання та виготовлення адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві без номеру та без дати; - підготовку процесуальних документів під час розгляду справи №826/850/18. Вартість перерахованих вище послуг становила 6400 грн. Оригінали зазначених документів, залучені до матеріалів справи, містять підписи сторін, відомостей про їх підписання неналежними сторонами не надано. Також, у заяві про ухвалення додаткового судового рішення представник Позивача вказував на оплату вартості 700 грн. участі представника у двох судових засіданнях - 16.04.2018 року та 31.05.2018 року, виходячи зі змісту п. 14 вищезазначеного договору. Задовольняючи заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, з огляду на відсутність будь - яких клопотань Відповідача про зменшення судових витрат та заперечень щодо їх здійснення, Позивач довів понесені витрати належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. З матеріалів справи не вбачається, що Відповідачем було надано передбаченого частиною сьомою статті 134 КАС України клопотання про зменшення судових витрат, або письмових заперечень стосовно неспівмірності витрат, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійсно був позбавлений можливості проаналізувати такі доводи та надати їм правову оцінку. Крім того, судом першої інстанції вірно зауважено, що, застосування логіки, зазначеної представником Відповідача щодо незначної ціни позову, об`єктивно унеможливлює використання оплачуваної правової допомоги при оскаржені рішень податкового органу про застосування штрафів на незначні суми, що призведе до порушення прав громадян, визначених статтею 59 Конституції України. Стосовно доводів апеляційної скарги на обов`язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, колегія суддів їх не приймає, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом даного спору. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 02 жовтня 2019 у справі № 815/1479/18, від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17. Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем було надано Договір про надання правничої допомоги № 9 від 14.09.2017 року, та акт виконаних робіт від 15.01.2018 року, укладені між позивачем та ФОП « ОСОБА_2 » та квитанцію від 12.01.2018 року № 0.0.936974200.1 про сплату суми 6400 грн. за договором № 9 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 . При цьому, протоколами судового засідання від 16.04.2018 року (а.с. 99) та від 31.05.2018 року (а.с. 109) підтверджено участь представника Позивача у судових засіданнях, вартість послуг яких відповідно до п. 14 вищезазначеного договору складає 700 грн. Доводів щодо незгоди Відповідача про здійснення представником Позивача окремих процесуальних дій, зазначених останнім, апеляційна скарга не містить. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7100 (сім тисяч сто) гривень. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДФС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 07.05.2020 року.