Постанова 4874 № 906/991/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року Справа № 906/991/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В. секретар судового засідання Новосельська О.В., представники учасників справи не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Акціонерного товарист-ва «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Жито-мирської області від 11.02.2020 року, повний текст якого складено 21.02.2020 року, у справі №906/ 991/19 (суддя Вельмакіна Т.М.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ до Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» м.Бердичів Житомирської обл. про стягнення 5 800 257 грн. 06 коп. пені, інфляційних та річних,- У вересні 2019 року до господарського суду Житомирської області надійшов позов Акціо-нерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі в тексті НАК «Нафтогаз України») до Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» (надалі в тексті Під-приємство) про стягнення 5 800 257 грн. 06 коп., з яких 2 572 467 грн. 36 коп. пені, 654 030 грн. 77 коп. -3% річних та 2 573 758 грн. 93 коп. інфляційних.(т.1, арк.справи 4-9). Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.02.2020р. у справі №906/991/19 відмовлено в задоволенні позову АТ «НАК «Нафтогаз України» до ТзОВ «Житомиргаз збут» в повному обсязі. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що підписання сторо-нами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, при-родний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок кош-тів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в цих протокольних рішеннях відповідно до норм Постанови Кабінету мініс-трів України від 11.01.2005р. №20, свідчить про погодження сторонами зміни порядку і строків проведення частини оплати за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №17-212-Н від 14.04.2017р. Крім того, підписавши договір (в тому числі п.6.2, який передбачає рахунок з спеціальним режимом використання) НАК «Нафтогаз України», тим самим дав згоду на розподіл коштів при розрахунках за поставлений газ. Тобто, Позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а відтак і з періодами, коли ці кошти будуть перераховані йому. Крім того, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002р. зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.(т.2, арк.справи 26-30). Не погоджуючись із рішенням, Позивач звернувся до апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.02. 2020р. та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.(т.2, арк.справи 35-48). Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що умовами Договору сторони погодили, що укладання СПР, договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного Договору має відбуватись лише шляхом укладання окремої додаткової угоди. Оскільки державою передбачений певний механізм перера-хування субвенцій, проте не врегульовано питання імплементації даних відносин при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, сторони вправі, керуючись прин-ципом свободи договору (ст.627 ЦК України) встановити (конкретизувати) умовами угоди порядок регулювання щодо платежів, здійснених через СПР та договір про організацію взаєморозрахунків, строки, якими мають керуватись сторони, тощо. Саме це і було здійснено сторонами спору в умо-вах п.6.1 Договору. Постановою Кабінету міністрів України від 26.10.2016р. №853 було внесено зміни до п.20 Промірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій. Зокрема, було додано пункт, яким встановлено, що «сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим дого-вором». Таким чином, держава в особі Кабінету міністрів України фактично встановила стандарт договірних відносин для аналогічних до спірних відносин, погодившись на відсутність впливу СПР. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20 (п.8.2 Договору абзац 2). З огляду на встановлений ст.204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд першої інстан-ції не звернув увагу на те, що Договір постачання природного газу є належною підставою, у розу-мінні норм ст.11 ЦК України, для виникнення у Позивача та Відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з купівлі-продажу природного газу, зокрема щодо розрахунків у належні строки за отриманий природний газ. Власні кошти, які надходили на рахунок НАК «Нафтогаз України», в будь-якому разі не могли змінювати строків та порядків розрахунків за спірним договором, як кошти, які були сплачені за логікою суду першої інстанції у відповідності до Постанови КМУ № 20, а тому якщо навіть виходити з позиції суду, яка висвітлена в рішенні, суд повинен був дос-лідити всі ці обставини та відповідно відокремити суми, які були сплачені на підставі спільних протокольних рішень у відповідності до постанови КМУ № 20 та суми, які були сплачені в інший спосіб. Сторони прямо передбачили в Договорі обов`язок Відповідача, за відсутності або несвоє-часності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання Відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п.п.3 абз.2 п.6.2 Договору. Таким чином, умовами договору, а саме п.6.2 Договору, прямо встановлено, що Відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з Позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим міг впливати на стан розрахунку. Таким чином, Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема шляхом перенесення оплати, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що Від-повідач вчинив всі залежні від нього дії для належного виконання умов договору в частині оплати вартості природного газу, однак внаслідок незалежних від нього обставин був позбавлений мож-ливості розрахуватись за поставлений Позивачем природний газ. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі №906/991/19. Розгляд справи призначено на 29.04.2020р.(т.2, арк. справи 66). Через канцелярію апеляційного суду 27.01.2020р. надійшов відзив Відповідача на апеля-ційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду пер-шої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 70-74). Учасники справи не забезпечили явку своїх уповноважених представників в судове засі-дання 29 квітня 2020р. При цьому, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що відкладення є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а немож-ливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового про-цесу в судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення. Крім того, осіб, явка сторін обов`язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті. Натомість у клопотанні Відповідач не вказує про бажання взяти участь у судовому засіданні, а заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуа-льного права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Як стверджується матеріалами справи, ПАТ «НАК «Нафтогаз України»-продавець та КП «Бердичівтеплоенерго»-покупець 07.09.2016р. уклали договір купівлі-продажу природного газу №4592/1617-ТЕ-10 (надалі в тексті Договір) з урахуванням додаткових угод, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.(т.1, арк.справи 29-40). Пунктом 1.2 Договору передбачено, що природний газ, який передається використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та поста-чання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. включно природний газ обсягом 12 057 тис.куб.метрів.(п.2.1 Договору). Приймання-передача при-родного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі.(п.3.4 Договору). У пунктах 6.1, 6.1.1 Договору з урахуванням Додаткової угоди №2 від 16.02.2017р. сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. З урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договору про органі-зацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01. 2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється та-ким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання пос-тачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перераху-вання, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія ст.191 Закону України «Про теплопостачання»; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахову-ватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для сво-єчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеці-альним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, пос-тавлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 191 Закону України «Про теплопостачання» в частині від-криття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений у минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості споживача за цим договором. У п.8.3 Договору, сторонами встановлено, що з урахуванням п.11.3 цього Договору укладен-ня договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст.625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором. Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету мініст-рів України від 11.01.2005р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додат-кового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.(пп.4 п.11.3 Договору). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх відтисків печатками сторін, за їх наявності і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здій-нення.(п.12.1 Договору.) Договір та Додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками, скріплені відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 37,39,40). Як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року на підс-таві Договору Позивач передав а Відповідач прийняв природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на загальну суму 63 771 245 грн. 77 коп., що підтверджується наявними актами приймання-передачі природного газу: - від 31.10.2016р. на суму 6 373 792 грн. 28 коп. за газ, прийнятий у жовтні 2016 року; - від 30.11.2016р. на суму 10 395 730 грн. 26 коп. за газ, прийнятий у листопаді 2016 року; - від 31.12.2016р. на суму 14 501 245 грн. 37 коп. за газ, прийнятий у грудні 2016 року; - від 31.01.2017р. на суму 17 560 459 грн. 99 коп. за газ, прийнятий у січні 2017 року; - від 28.02.2017р. на суму 14 940 017 грн. 87 коп. за газ, прийнятий у лютому 2017 року.(т.1, арк.справи 41-45). Матеріали справи свідчать, що протягом листопада 2016 року грудня 2017 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області, департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Бер-дичівської міської ради, КП «Бердичівтеплоенерго» та НАК «Нафтогаз України» підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, предметом яких є організація проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 «Про затверд-ження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі Постанова Уряду від 11.01.2005 №20) на загальну суму 36 134 474 грн. 98 коп.(т.1, арк.справи 46-96, 152-161). Матеріали справи також свідчать що КП «Бердичівтеплоенерго» та Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Бердичівської міської ради протягом 28.10.2016р. 12.01.2018р. підписували акти звірки розрахунків за надані послуги по пільгах, субсидіях та ком-пенсаціях різним малозахищеним категоріям населення.(т.1, арк.справи 207-247). Як вбачається з матеріалів справи, а також підтверджується сторонами, а тому не потребу-ють додаткового доказування в силу частини 1 статті 75 ГПК України частину вартості отриманого природного газу у сумі 24 735 289 грн. 98 коп. Відповідач оплатив за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозра-хунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Із поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на рахунок зі спеціальним режимом використання позивача згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими постано-вою КМУ №217 сплачено 25 733 446 грн. 48 коп. Решту вартості отриманого природного газу у сумі 13 302 509 грн. 31 коп. Відповідач оплатив за рахунок фінансування пільг і субсидій населен-ню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконан-ня державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюдже-ту, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002р. №256, в результаті чого повне погашення заборгованості за спірний період відбулося 25.04.2018р., що вбачається із виписки по Договору, поданої Позивачем.(т.1, арк.справи 102-105). Крім того, матеріали справи містять Звернення КП «Бердичівтеплоенерго» до АТ «Ощад-банк», АТ «Укрексімбанк», АБ «Укргазбанк» щодо відкриття кредитної лінії та відмову АТ «Укр-ексімбанк».(т.1, арк.справи 189-192). Так вважаючи, що розрахунки за поставлений природний газ здійснювались із порушен-ням строків, визначених Договором НАК «Нафтогаз України» звернулось до суду із позовом про стяг-нення з Підприємства 5 800 257 грн. 06 коп., з яких 2 572 467 грн. 36 коп. пені, 2 573 758 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 654 030 грн. 77 коп. -3% річних.(т.1, арк.справи 4-9). Як зазначалось вище, господарський суд Житомирської області рішенням від 27.11.2019р. відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.(т.2, арк.справи 26-30). Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне: Предметом даного спору є стягнення пені за договором поставки, а також інфляційних втрат і річних. Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 07.09.2016р. між сто-ронами виникли відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану ме-режу, оскільки момент передачі товару не співпадає з моментом оплати його вартості і взаємо-відносини сторін підпадають під визначення, які містять статті 712, 714 ЦК України: коли одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енерге-тичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу зас-тосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Тому, в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України, факт отримання Відповідачем природного газу зумовлює виникнення у нього зобов`язання оплатити його вартість. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одно-стороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільно-го кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів зауважує, що згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності та-ких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно став-ляться. Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціаль-ного розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: дер-жавне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та по-рядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності виз-начаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окре-мих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших зако-нів. Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, стверджується матеріалами справи (Договором, актами прийому-передачі природного газу, випискою по оплаті по Договору, поданою Позивачем) і не заперечується сторонами вартість поставленого природного газу на загальну суму 63 771 245 грн. 77 коп. Відповідач оплатив частково з урахуванням Спільних про-токольних рішень, частково власними коштами із рахунку зі спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими постановою КМУ №217 та частину за рахунок фінансування пільг і субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків міс-цевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту насе-лення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 №256, в результаті чого повне погашення заборгованості за спірний період відбулося 25.04.2018р., що вбачається із саме із розшифровки платежів виписки по Договору, поданої Позивачем.(т.1, арк.справи 102-105). При цьому, Позивач вважає, що така оплата здійснена із порушенням договірних строків оплати вартості поставленого газу і тому нарахував за спірний період 2 572 467 грн. 36 коп. пені, 2 573 758 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 654 030 грн. 77 коп. -3% річних. Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого гос-подарського суду, що у даному випадку механізм регулювання передбачений 1-3 статті 12 ГК України реалізовано шляхом прийняття постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місце-вим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій». Відповідно до Порядку від 11.01.2005р. №20 держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних пос-луг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та пере-міщення розподільчими газопроводами. Колегія суддів приймає до уваги, що укладаючи спільні протокольні рішення, Позивач і Відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабіне-ту міністрів України №20 від 11.01.2005р., якою затверджено Порядок перерахування деяких суб-венцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів Украї-ни від 03.08.2015рй №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію. У відповідності до пунктів 1.1-1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теп-лопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної про-мисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Держав-ної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енерго-ринок», ПАТ «Укртрансгаз», ПАТ «Укргазвидобування», виробниками електроенергії і вугледобув-ними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабі-нету міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (далі Порядок). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього По-рядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальни-ками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казна-чейської служби України (далі органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Пунктом 2.6 зазначеного порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отрима-них субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за при-родний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки поста-чальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку. Водночас відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.10.2016р. №705 «Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюд-жетам на надання пільг, субсидій, компенсацій», у пункті 7 в абзаці 4 слова «за згодою учасників» виключено, а також, доповнено пункт абзацами такого змісту: «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Укртрансгаз», державне підприємство «Енергоринок», виробники елек-троенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку. Так, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету є частиною законодавства, оскільки укладені на виконання постанови Кабінету міністрів України, а тому є обов`язковими для виконання всіма сто-ронами. Враховуючи викладене, підписання сторонами спільних протокольних рішень про органі-зацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспор-тування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в цих протокольних рішеннях відповідно до норм постанови КМУ від 11.01.2005р. №20, свідчить про погодження сто-ронами зміни порядку і строків проведення частини оплати за природний газ за Договором. Отже, судом першої інстанції правомірно було враховано, що сторонами за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку, та їх відносини були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів, зокрема постанові Кабінету міністрів України від 11.01.2015р. №20. Крім того, оцінюючи доводи апеляційної скарги Позивача, що сплачена Відповідачем решта боргу не була врегульована спільними протокольними рішеннями, а тому на користь Позивача під-лягає стягненню нарахована пеня, інфляційні та 3% річних, колегія суддів зауважує наступне. Умови, за яких є можливим стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у спірних пра-вовідносинах, викладено у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та пра-ва власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019р. у справі №908/885/18. Зокрема, судом касаційної інстанції у пункті 6.24 зазначеної постанови зазначено, що підставою для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, за порушення грошового зобов-язання могла би бути наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків і яка була би несвоєчас-но сплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Матеріалами справи стверджено, що частину розрахунків вартості отриманого природного газу у сумі 13 302 509 грн. 31 коп. Відповідач оплатив за рахунок фінансування пільг і субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 №256. Так, постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 №256 запроваджено механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню. Затверджений постановою №256 Порядок визначає, зокрема, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання). Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетич-ного комплексу, визначений Порядками, держава забезпечує відшкодування частини витрат підп.-риємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке вико-ристовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розра-хунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відпо-відній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулюван-ня відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними до-говорів. Відтак правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у роз-мірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Відпові-дача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповід-них категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить Порядок від 11.01.2005 №20 та Порядок №256 від 04.03.2002. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністратив-ного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Аналогічного правового висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.05.2018р. у справі №924/296/18. Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газо-постачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщен-ня розподільчими газопроводами. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетично-го комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підп-риємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке вико-ристовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розра-хунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відпо-відній ліцензованій території діяльності). Покладення обов`язків щодо оформлення та підписання відповідних документів, у даному випадку, на органи державної влади, позбавило Відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу стосовно виконання обов`язку з оплати обсягів природного газу. З аналізу положень Порядку №256 убачається, що державою фактично визначено спеціаль-ний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу сплати за поставлений природний газ та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів за рахунок державних субвенцій. Аналогічні правові висновки міститься в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.05.2019р. у справі №924/296/18, від 03.04.2019р. №906/278/18, від 09.09.19р. у справі №908/885/18, від 23.10.2019р. у справі №922/3013/18, від 17.12.2019р. у справі №922/932/19. Крім того, суд першої інстанції вірно встановив, стверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що частина розрахунків у сумі 25 733 446 грн. 48 коп. здійснювалась Відповідачем шляхом перерахування коштів із спецрахунку на спецрахунок, у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України № 217 від 18.06.2014р.(т.1, арк.справи 102-105). Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та до 11.01.2017р.) Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами. Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожи-тий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спе-ціальним режимом використання, визначаються Кабінетом міністрів України. Відповідно до ст.191 Закону України «Про теплопостачання», оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальни-ком, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купу-ють теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогене-руючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціа-льним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом міністрів України, виключ-но на рахунок: - гарантованого постачальника; - теплогенеруючої організації; - теплопостачальної організації; - теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу. Постановою Кабінету міністрів України №217 від 18.06.2014р. затверджено «Порядок роз-поділу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для про-ведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки» (далі Порядок №217). Згідно з п.3 Порядку №217, теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого поста-чання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачаль-ними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набран-ня чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахун-ки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів «населення», «релігійні організації», «бюд-жетні установи», «інші споживачі» (далі спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними орга-нізаціями). Відповідно до п.7 Порядку №217, теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. За приписами п.8 Порядку №217, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізова-ного постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх струк-турними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержу-вача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, цент-ралізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкри-того теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`яз-ку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надіс-ланням відповідного повідомлення споживачеві. Згідно з п.9 Порядку №217, уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що над-ходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гаря-чої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі реєстр нормативів), що затверджується Комісією. Як зазначено у пункті 12 Порядку, Національна комісія, що здійснює державне регулю-вання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої орга-нізації нормативи перерахування коштів: - на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками); - на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспорту-вання природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний дого-вір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі рахунок оператора газотранспортної системи); - на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природ-ного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі рахунок оператора газорозподіль-ної системи); - на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті. На підставі пункту 13 Порядку, уповноважений банк, згідно з умовами договору банківсь-кого рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані кому-нальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціа-льних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих орга-нізацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: - до 10-ї години залишок коштів на початок операційного дня; - до 17-ї години кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нор-мативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів тепло-постачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку. З матеріалів справи, а саме із виписки по Договору, поданої Позивачем вбачається, сто-ронами, а тому не підлягає додатковому доказуванню, що Позивачем та Відповідачем за Догово-ром №4592/1617-ТЕ-10 від 07.09.2016р. проводилися в порядку та на умовах, визначених пос-тановою КМУ №217 від 18.06.2014р. на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п.6.2. Договору. Саме посилання на постанову КМУ №217 від 18.06.2014р. вбачається із виписки по Договору, поданої Позивачем у розшифровці призначення платежу.(т.1, арк.справи 102-105). Отже, у Відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір роз-рахунків з Позивачем за природний газ, гарантований постачальник отримує грошовий ресурс для розрахунку з газотранспортним підприємством за послуги з транспортування лише після здійс-нення споживачами природного газу (населенням) повних розрахунків за весь обсяг спожитого газу. Таким чином, Відповідач може здійснити розрахунок перед Позивачем за умовами Договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, при цьому сам Відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок Відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого постановами НКРЕКП алгоритму та перерахо-вуються на рахунок Позивача, тобто державою визначено спеціальний режим проведення розра-хунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває Відповідача від процесу розподілу отри-маних від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами. За приписами статтей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Борж-ник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше май-но, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зо-бов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошо-вого зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочення виконання зобов-язання. Водночас, відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. При цьому положення норм вищенаведених постанов Кабінету міністрів України є обов-язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведених постанов Кабі-нету міністрів України. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що оскільки оплата поставленого Позивачем природного газу на підставі укладеного Дого-вору здійснювалась в порядку та на умовах визначених Постановами КМУ від 11.01.2005 №20, від 18.06.2014 №217 від 18.06.2014, №256 від 04.03.2002, то Відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціа-льний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває Відпові-дача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами. З наведених вище обставин суд дійшов висновку, що у Відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення вико-нання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені та 3% річних. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта (Позивача) на положення п.6.1 Договору, оскільки у правовідносиних, які склались між сторонами саме державою визначено спе-ціальний режим проведення розрахунків, який фактично усуває Відповідача від процесу розподілу коштів на свій розсуд. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що всього за спірний період жовтня 2016 року лютого 2017 року поставлено Відповідачу природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на загальну суму 63 771 245 грн. 77 коп., а розрахунки за Договором відбувались частково шляхом оплати вартості отриманого природного газу у сумі 24 735 289 грн. 98 коп. за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахун-ків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджет-ту; 25 733 446 грн. 48 коп. із поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на раху-нок зі спеціальним режимом використання позивача згідно з нормативами розподілу коштів, зат-вердженими постановою КМУ №217; 13 302 509 грн. 31 коп. Відповідач оплатив за рахунок фінансування пільг і субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюд-жетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за ра-хунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 №256. З огляду на правомірний висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних ви-мог, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2020р. у справі №906/991/19 належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Розглянуто всі доводи Позивача, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2020 року у справі №906/991/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/991/19 повернути до господарського суду Житомирської області. Головуючий суддя Грязнов В.В. Суддя Розізнана І.В. Суддя Мельник О.В.