LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС331/2395/15-ц

від 04.05.2020 · Цивільна
Резолютивна:Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Хамули Наталії Григорівн…

Ухвала 04 травня 2020 року м. Київ справа № 331/2395/15-ц провадження № 61-36731св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталія Григорівна, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2017 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Гончар М. С., Кухаря С. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . , ОСОБА_4 , територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Хамули Н. Г. про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсними підстав для запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 листопада 2007 року він за нотаріально посвідченим договором придбав у ОСОБА_4 об`єкт нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 1177 кв. м. На цій ділянці розташований житловий будинок, який він придбав, позначений літ. «В», а також господарські споруди, серед яких і житловий будинок, позначений на плані літ. «А». Йому стало відомо, що право власності на будинок літ. «А» за вказаною адресою зареєстровано за ОСОБА_2 , який набув право власності на зазначений будинок на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 28 березня 2013 року з ОСОБА_3 , яка, в свою чергу, набула право власності на зазначений будинок на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 28 березня 2008 року з ОСОБА_4 , якому цей будинок належав згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим 24 березня 2008 року Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради на підставі розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 06 березня 2008 року № 1319-р. При розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до нього про виділ частки домоволодіння, визнання права власності, встановлення порядку користування та за його зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемного правочину, визнання права власності, Жовтневий районний суд м. Запоріжжя встановив, що Жовтнева районна адміністрація Запорізької міської ради 06 березня 2008 року не видавала розпорядження № 1319-р про оформлення права власності за ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1 . Апеляційним судом Запорізької області при розгляді справи встановлено, що за договором купівлі-продажу від 21 травня 2007 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_9 житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 42,8 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1177 кв. м. На зазначеній ділянці, крім житлового будинку літ. «В», були розташовані господарсько-побутові споруди: літня кухня «А», сарай «а» тощо. Житлового будинку літ. «А» на момент укладення зазначеної угоди на земельній ділянці не було. Право власності на житловий будинок літ. «А» виникло у ОСОБА_4 не до угоди купівлі-продажу, укладеної 14 листопада 2007 року з ним, а після цього. Вважає, що право власності на житловий будинок літ. «А» виникло у ОСОБА_4 не в законний спосіб. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане 24 березня 2008 року ОСОБА_4 . Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради; визнати недійсними підстави для запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора як спеціального суб`єкта приватного нотаріуса Запорізької міського нотаріального округу Хамули Н. Г. від 28 березня 2013 року про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Суди неодноразово розглядали цю справу. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане 24 березня 2008 року ОСОБА_4 . Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради. Визнано недійсними підстави для запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора як спеціального суб`єкта приватного нотаріуса Запорізької міського нотаріального округу Хамули Н. Г. від 28 березня 2013 року про державну реєстрацію прав вДержавному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_10 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що споруда АДРЕСА_1 , не є капітальною і придатною для постійного проживання, а є складовою частиною садиби, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - літньою кухнею, яка хоч і зазначена в договорі купівлі-продажу як жилий будинок літ. «А», проте на час продажу ОСОБА_1 залишалася будівлею літньої кухні, що призначена для обслуговування житлового будинку літ. «В» і є приналежністю до неї. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , зокрема, просив суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане 24 березня 2008 року ОСОБА_4 й така вимога була задоволена судом.Проте суди не врахували, що станом на 24 березня 2008 року діяло Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, згідно з пунктом 6.1. якого оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності. Таким чином, свідоцтво про право власності є документом, який підтверджує проведення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна й внаслідок укладення договору відносно цього майна, воно анулюється, оскільки новий власник отримує власне свідоцтво. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2014 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемних правочинів, а саме договорів купівлі-продажу від 28 березня 2008 року та від 28 березня 2013 року, визнання права власності на житловий будинок літ. «А». Отже, судом встановлено преюдиційний факт відсутності правових підстав вважати зазначені договори купівлі-продажу нікчемними й застосування наслідків таких правочинів. При цьому віндикаційний позов ОСОБА_1 не пред`являв. Крім того, суд зазначив, що 24 березня 2008 року ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 06 березня 2008 року № 1319-р видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, сформовано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25 березня 2008 року. Наявність зазначених документів підтверджує законність набуття ОСОБА_4 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що відповідає чинному на момент реєстрації права власності Тимчасовому положенню про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав. Посилання позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , про підроблення розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 06 березня 2008 року № 1319-р, що знаходиться у матеріалах інвентаризаційної справи, не знайшли відображення у матеріалах справи. Проте суди на зазначене уваги не звернули, не з`ясували, чи мав право колишній власник спірного будинку розпорядитись ним відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, не вказавши його в укладеному з ОСОБА_1 договорі купівлі-продажу й вказавши у договорі, укладеному з ОСОБА_3 . Отже, вирішуючи питання про призначення справи до судового розгляду, суд в обов`язковому порядку не вирішив питання про уточнення позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок від 24 березня 2008 року, що видане ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 06 березня 2008 року № 1319-р. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що судом встановлено преюдиційний факт відсутності правових підстав вважати зазначені договори купівлі-продажу нікчемними й застосування наслідків таких правочинів. При цьому віндикаційний позов ОСОБА_1 не пред`являв. Наразі в матеріалах справи відсутні докази неправомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно, державна реєстрація на яке здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 28 березня 2013 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Із огляду на те, що відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд дійшов висновку що позивач, заявивши позовні вимоги щодо визнання недійсними підстав для запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 ; скасування рішення державного реєстратора як спеціального суб`єкта - приватного нотаріуса Запорізької міського нотаріального округу Хамули Н. Г. від 28 березня 2013 року про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , обрав неналежний спосіб захисту, а віндікаційний позов із підстав, визначених статтею 388 ЦК України, ОСОБА_1 не заявлявся. При цьому, представнику позивача роз`яснено право, відповідно до вимог статей 10, 11, 27, 31 ЦПК України на уточнення позову, проте останній цим правом не скористався, наполягав на останній редакції уточненої позовної заяви . Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2014 року про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемних правочинів - договорів купівлі-продажу від 28 березня 2008 року та від 28 березня 2013 року, визнання права власності на житловий будинок літ. «А» встановлено преюдиційний факт відсутності правових підстав для визнання вказаних договорів нікчемними та застосування наслідків. Також вказаним рішенням суду встановлено, що при оформленні договору купівлі-продажу від 14 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до останнього не переходило та не могло перейти право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки нотаріусу, а в подальшому до бюро технічної інвентаризації, не надавались правовстановлюючі документи на цей будинок. Свідоцтво про право власності є документом, який підтверджує проведення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна й внаслідок укладення договору щодо цього майна, воно анулюється, оскільки новий власник отримує власне свідоцтво, а отже, вказаний документ не створює будь-яких правових наслідків та не порушує права позивача. Заявивши вимоги про визнання недійсними підстав для запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 ; скасування рішення державного реєстратора як спеціального суб`єкта приватного нотаріуса Запорізької міського нотаріального округу Хамули Н. Г. від 28 березня 2013 року про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що частина перша статті 16 ЦК України надає суду право використати спосіб захисту права не встановлений у ній, але який передбачений законом. І такий спосіб визначений саме Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема у частині другій статті 26 зазначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Висновки судів про необхідність застосовувати віндикацію хибний, оскільки позивачем надано докази того, що спірна будівля, позначена на плані літ. «А» ані в момент придбання позивачем ОСОБА_1 садиби, ані надалі - при вчиненні правочинів ОСОБА_11 та ОСОБА_3 житловим будником не була, а була складовою частиною садиби - літньою кухнею. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою судді Верховного Суду Стрільчука В. А. від 03 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 09 серпня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції. Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках. На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Хамули Наталії Григорівни про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсними підстав для запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 09 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року призначити до судового розгляду на 20 травня 2020 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»