Постанова Львівський апеляційний суд № 452/3771/19

Справа № 452/3771/19 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С. Провадження № 33/811/259/20 Доповідач: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стецяка В.М. на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2020 року, встановив: постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2020 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в розмірі 420,4грн. Згідно постанови ОСОБА_1 24.11.2019 року о 22.35год. в м. Самборі по вул. Валовій, 13б Львівської області, керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz ML350» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , порушив пункт 2.9а Правил дорожнього руху України, а саме керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Стецяк В.М. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вищенаведену постанову та закрити провадження у справі через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування покликається на те, що дана постанова є незаконною та такою, що не ґрунтується на доказах та постановлена з істотним порушенням вимог КУпАП, з неповнотою дослідження доказів. Вказує, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не перебував у стані алкогольного сп`яніння, що є взаємовиключним та взаємосуперечним, а тому висновок суду про те, що пояснення захисника є суперечливим у цій частині є необґрунтованим. Крім цього, захисник звертає увагу, що висновки суду першої інстанції суперечать один одному, оскільки з однієї сторони суд вказує про доведеність того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та при цьому вказує, що суд переконаний у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення №452/3771/19 щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Стецяк В.М. в судове засідання не з`явились, причини своє неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №7900824443919 та №7900824443900. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, зобов`язаний був з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України, що відповідає фактичним обставинам справи. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №028948 від 29.11.2019; актом огляду на стан сп`яніння у присутності двох свідків та квитанцією із Алкотестеру із показником 0,78 проміле; показами свідків; відеоматеріалом із камер відеоспостереження працівників поліції, а також показами інспектора поліції ОСОБА_3 наданими в суді першої інстанції. Наведеними доказами, які у своїй сукупності є логічними та послідовними, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та спростовуються доводи апеляційної скарги захисника щодо заперечення факту керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння й проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказані докази є належними, допустимими та достатніми, відтак підстав не надавати їм віри в апеляційного суду немає. Крім цього, зі змістом протоколу та результатами тестування на алкоголь за допомогою приладу Драгер ОСОБА_1 ознайомився, про що без жодних зауважень розписався у відповідній графі (а.с.1-2). Посилання апелянта про те, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з винесенням нової постанови, так як викладені у вищенаведеній постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки фактичні обставини спростовують його вину у інкримінованому правопорушенні, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, які містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі. Таким чином, докази здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції ч.1 ст. 130 КпАП України, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи судом першої інстанції не було допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію його дій та необґрунтованість накладеного стягнення, а отже підстав для скасування або зміни постанови судді не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стецяка В.М. - залишити без задоволення. Постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Маліновська-Микич