Постанова 4857 № 1.380.2019.001879

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001879 пров. № А/857/1993/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т. В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., за участю представника відповідача Тістечка Ю. Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, прийняте суддею Карп`як О .О. о 16 годині 36 хвилин у місті Львові, повний текст складений 09.12.2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,- встановив: ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення від 22 лютого 2019 року №/2019/000130/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/000406. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, судом проведено аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини та наведено обставини справи. Зроблено висновок, що встановлені Львівською митницею суперечності та неповнота документів свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності наданих декларантом відомостей. Відповідачем відповідно до вимог Митного кодексу України прийнято рішення, яким запропоновано декларанту подати митну декларацію з вірно заповненими графами 12 та 45, тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не звернута увага, що лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України є підставою для витребування додаткових документів. Вимога митного органу не містила конкретизованих причин та обставин стосовно виявлених розбіжностей у поданих митному органу документах. Митний орган в оспореному рішенні не зазначив жодної з підстав, передбачених статтею 55 Митного кодексу України, а тільки послався на сумніви. Вважає, що надані митному органу документи були достатніми для підтвердження митної вартості транспортного засобу, заявленої позивачем. Також покликається на практику Верховного Суду з подібних правовідносин. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтування відповідають мотивам оскаржуваного судового рішення. Також зазначає, що митниця не могла визначити вартість на базі ціни, встановленої експертом у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала у польської фірми ACM GROUP SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIDZALNOSCIA транспортний засіб марки BMW, модель 418d Grand Coupe, шасі № НОМЕР_1 за ціною 12 350 EUR . На підтвердження факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок №988 2018 від 10.12.2018 року. З метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 подано митну декларацію №UA209190/2019/026560 на товар «легковий автомобіль бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки BMW, модель 418d Grand Coupe, рік випуску 2017, модельний рік 2017 , дата введення в експлуатацію 22.06.2017 року, шасі № НОМЕР_1 , двигун - дизель, об`єм 1995 см3, потужність 110 KW, колір синій, кузов хечбек , колісна форма 4Ч2, місць, включаючи водія 5, дверей

4. Країна виробництва Німеччина, в якій митна вартість була визначена за ціною договору в розмірі 12 350 EUR. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) №2/12/2018 від 11 грудня 2018 року; копію договору купівлі-продажу від 10 грудня 2018 року; копію рахунку від 10 грудня 2018 року; копію квитанції від 18 грудня 2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду), що здійснюється при виконанні № UA209070/2019/02008 від 14 лютого 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 22 червня 2017 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 13565 від 20 лютого 2019 року; копію митної декларації країни відправлення від 12 лютого 2019 року № 19PL402010E0172602; паспортний документ громадянина України; - паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону України. За результатами перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару, визначеного у декларації, відповідачем запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Запитуваних документів декларантом не було надано. 22 лютого 2019 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №/2019/000130/2, згідно з яким митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом визначення митної вартості в розмірі 20 030,50 EUR, та видано картку відмови у прийнятті митної декларації № UA209190/2019/00406. Зазначено, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11 травня 2015 року № 689 та постанови Кабінету Міністрів України № 1077 від 12 грудня 2018 року у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 20030,50 EUR. Проведено консультації з декларантом згідно статті 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного митна вартість товару становитиме 20030,50 EUR. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України). Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості. Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості транспортного засобу марки BMW, модель 418d Grand Coupe, рік випуску 2017 , позивачем надано, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) №2/12/2018 від 11 грудня 2018 року; копію договору купівлі-продажу від 10 грудня 2018 року; копію рахунку від 10 грудня 2018 року; копію квитанції від 18 грудня 2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду), що здійснюється при виконанні № UA209070/2019/02008 від 14 лютого 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 22 червня 2017 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 13565 від 20 лютого 2019 року; копію митної декларації країни відправлення від 12 лютого 2019 року № 19PL402010E0172602. Так, наданий декларантом рахунок-фактура №2/12/2018 від 11 грудня 2018 року містить необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена польській фірмі ACM GROUP SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIDZALNOSCIA за автомобіль марки BMW, модель 418d Grand Coupe, рік випуску 2017, а саме - 12 350 євро. Згідно з наданою митною декларацією країни відправлення від 12 лютого 2019 року № 19PL402010E0172602 статистична вартість автомобіля становить 53141 PLN. Покликання митного органу на те, що сума, зазначена в митній декларації країни відправлення є вищою, від суми, зазначеної у рахунку-фактурі, не заслуговують на увагу, оскільки в митній декларації країни відправлення зазначена статистична вартість, а митним органом не досліджувалось питання її формування. При цьому, згідно з висновком судової автотоварознавчого дослідження від 20 лютого 2019 року визначено вартість автомобіля марки BMW, модель 418d Grand Coupe - 12293,5 євро. Вказаний висновок складений акредитованим фахівцем у відповідній галузі, а тому покликання митного органу на недолучення до нього фототаблиць не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Таким чином, вказані документи містять ідентифікуючі дані придбаного позивачем транспортного засобу та зазначені в них відомості не спростовані митним органом, оскільки ним не надано суду доказів непідтвердження відчуження позивачу згаданого вище транспортного засобу та отримання продавцем - польською фірмою ACM GROUP SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIDZALNOSCIA від позивача коштів в сумі 12 350 євро. При цьому суд звертає увагу на те, що митний орган з будь-якими запитами щодо підтвердження ціни автомобіля чи обставин його продажу до продавця не звертався. Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 дійшов до висновку про те, що рахунок - фактура є фактично розрахунково платіжним документом, передбачає встановлення певних сум до оплати покупцеві за товар, що поставляється. При цьому, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Апеляційний суд враховує також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18, де суд відхилив доводи митного органу про відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню. Суд зазначає, що митний орган, направляючи позивачу вимогу про надання документів, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, не зазначив жодної із підстав витребування таких документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, за яких митна вартість не може бути визнана на підставі поданих декларантом документів. Відповідач не повідомив позивача про виявлені недоліки наданих документів для підтвердження числових значень митної вартості, а лише зазначив про необхідність подання документів, які підтверджують задекларовану митну вартість, що позбавило можливості позивача бути обізнаним з недоліками, які виявлені митним органом, та вжиття заходів щодо їх усунення. Також, слід зазначити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів від 22 лютого 2019 року № UA209000/2019/000130/2 зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п`ятим методами. При прийнятті цього рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР. При цьому, у рішенні не міститься відомостей щодо дати, номеру митної декларації, яку взято за основу для визначення вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому числі і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні). Відтак, використана відповідачем інформація щодо ввезених на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Відповідач не довів належними та достовірними доказами як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар, про який йдеться у системі АСАУР, співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками. Таким чином, митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу саме у розмірі 20030,50 EUR. З огляду на викладене, митний орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосованого методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, митним органом порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків. Колегія суддів бере до уваги також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02 квітня 2019 року у справі №809/784/16, щодо застосування митницею АСАУР, дані якої відповідач вважає підставою для винесення оскаржуваних рішень. Суд зазначив, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. За таких обставин, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих Львівською митницею ДФС рішення від 22 лютого 2019 року № UA209000/2019/000130/2 про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товару №/2019/00406, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів статті 139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС судових витрат в розмірі 7813,75 грн. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи. Керуючись ст.ст.310, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.001879 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22 лютого 2019 року № UA209000/2019/000130/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00406. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420875) судові витрати в розмірі 7813,75 (сім тисяч вісімсот тринадцять) грн 75 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 06.05.2020 року.