Постанова 4854 № 420/2870/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2870/19 Категорія: 1080202000 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Місце ухвалення: 17:21 год.,м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А. І. - Ступакової І. Г. при секретарі - Рощіній К. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та повернення коштів, В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000264/2 від 20 лютого 2019 року; зобов`язати Одеську митницю ДФС завершити процедуру митного оформлення за ціною, вказаною в декларації митної вартості ДКД-ЕЕUA500310.2019.54 від 24.01.19 року та декларації UA500310/2019/000873 від 08.02.2019 року. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що декларант звернувся до Одеської митниці ДФС з метою митного оформлення товару легкового автомобілю, що був у використанні марки «MERCEDES-BENZ» модель S450 4МАТІС 2006 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 . До митного органу було подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме UA500310/2019/000873 від 08.02.2019 року, UA500310/2019/000300 від 24.01.2019, Н 175561 від 18.04.2017 року, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 10.10.2018 року, документ 25 Т від 24.01.2019 року, картка платника податків від 04.05.2019 року, FB972144 від 04.12.2015 року. 20 лютого 2019 року Одеською митницею ДФС підрозділом ВКМВ УАМП та МТР було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA500000/2019/000264/2, яким скориговано митну вартість до рівня 11920,000 валюта EUR. ОСОБА_1 вважає прийняте рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000264/2 від 20 лютого 2019 року, зобов`язання Одеську митницю ДФС завершити процедуру митного оформлення за ціною, вказаною в декларації митної вартості ДКД-ЕЕUA 500310.2019.54 від 24.01.19 року та декларації UA500310/2019/000873 від 08.02.2019 року - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що вартість товару в розмірі 2100 EUR, визначена за основним методом виходячи з ціни правочину, відповідно до правочину передачі права власності на механічний транспортний засіб (договору купівлі-продажу). При цьому зазначено, що митниця може витребувати додаткові документи у разі виникнення обґрунтованого сумніву, щодо митної вартості товару при цьому митницею повинно бути чітко зазначено обставини, які викликали відповідні сумніви та зазначити відповідні документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 через уповноважену особу приватне підприємство «АК СІ» з метою здійснення митного оформлення товару «Автомобіль легковий, що був у користуванні, з бензиновим двигуном внутрішнього згоряння, з кривошипно-шатунним механізмом і робочим об`ємом циліндрів двигуна 4664 см3, марка MERCEDES-BENZ, модель S450 4МАТІС, ідентифікаційний номер транспортного засобу (номер шасі) - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_3 , тип двигуна - бензиновий, потужність двигуна - 250 кВт, календарний (модельний) рік виготовлення - 2006, дата першої реєстрації - 13.11.2006 р., колісна формула - 4x4, повна маса - 2640 кг., загальна кількість місць (включаючи місце водія - 5, показання одометра - 449 тис. км. Автомобіль має пошкодження ЛФП, потертості та забруднення оббивки талону та сидінь. Не містить у своєму складі радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на території України. Призначений для використання по дорогах загального користування. Без пакування», до Одеської митниці ДФС було подано митну декларацію (МД) № UA500310/2019/000873 від 08.02.2019 року, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів: - 1701 (акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) - UA500310/2019/000873 від 24.01.2019 року (т.1 а.с.98-99); - 2800 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) Н175561 від 18.04.2017 року (т.1 а.с.123, 179); - 4100 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів) б/н від 10.10.2018 року (т.1 а.с.97, 180); - 4207 (договір про надання послуг митного брокера) - договір доручення №25Т на надання послуг з митного оформлення вантажів від 24.01.2019 року (т.1 а.с.182); - 9000 (інші некласифіковані документи) - картка платника податків №2158719897 від 04.05.2000 року; - 9801 (паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України) FB972144 від 04.12.2015 року. Згідно митної декларації № UA500310/2019/000873 від 08.02.2019 року митну вартість товару (автомобіля) визначено за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції), а саме 2100,00 EUR (євро). 20 лютого року Одеською митницею ДФС на підставі митної декларації № UA500310/2019/000873 від 08.02.2019 року прийнято рішення №UA500000/2019/000264/2 про коригування митної вартості товарів (т.1 а.с.73-74, 174-175, 178), яким здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення із застосуванням резервного методу. Вказане рішення обґрунтоване наступним: «Подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме. 1) заявлена митна вартість є меншою за індикатор ризику (митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. MB за VIN-кодами: WDD2211841А104895, валюта - EUR, вартість - 11920,000). 2) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Проте, до митного оформлення банківські платіжні документи не подавались. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) згідно п.4 4.2 ст.53 МКУ - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Декларантом було надіслано листа про відмову надати додаткові документи. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове «правлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: WDD2211841A104895, валюта - EUR, вартість-11920,000». Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 11920 євро…». Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та відповідно доведено неправильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору та неможливість застосування першого методу, а тому прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України). Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як вбачається з матеріалів справи заявлена митна вартість у митній декларації визначена за основним методом виходячи з ціни правочину, відповідно до якого до Одержувача перейшло право власності на транспортний засіб. Таким чином, вартість товару визначена на рівні 2100,00 валюта EUR До митної декларації позивачем додано: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 18.04.2017 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів б/н від 10.10.2018 року, договір про надання послуг митного брокера - договір доручення №25Т на надання послуг з митного оформлення вантажів від 24.01.2019 року, (інші некласифіковані документи) - картка платника податків №2158719897 від 04.05.2000 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FB972144 від 04.12.2015 року. Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, митний орган послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності,наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими. При цьому, з оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих позивачем документів. Посилання відповідача на відсутність документа, що підтверджував числові значення складових митної вартості, на підставі яких ним проводився розрахунок митної вартості, колегія суддів оцінює критично, оскільки позивачем до митного оформлення автомобілю надавався договір купівлі-продажу автомобіля від 10.10.2018 року, в якому зазначена ціна придбаного ним автомобіля у розмірі 2100 Євро, крім того додатково вказані обставини підтверджуються митною декларацією, в якій зазначена ціна автомобіля в розмірі 2100 Євро. При цьому, колегія суддів зазначає, що декларант не завжди має можливість надати документальні докази оплати товару зважаючи на те, що умовами договору може бути передбачено і розрахунок готівкою, а з матеріалів справи вбачається, що розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому не могли існувати будь-які банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач, а відтак суд першої інстанції помилково відхилив надані у судовому засіданні пояснення позивача, що він особисто передав грошові кошти. Разом з цим, згідно договору від 10.10.2018 року продавцем є «Uzdaroji Akcine Bendrove Ginol» та транспортний засіб продано Мігле Довейкайте - довіреною особою підприємства. Доказів протилежного відповідачем ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надано. До того ж, Митний кодекс України не вимагає саме платіжний документ, а передбачає тільки рахунок або інший документ, який визначає дійсну вартість товару. Щодо неподання позивачем до митної декларації, копію митної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає, що витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 МК України, а тому витребовування такого документу є необгунтованим, оскільки не впливає на митну вартість товару. Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар, що помилково не встановлено судом першої інстанції. При цьому судом першої інстанції безпідставно було надано правову оцінку документу від 10.10.2018 року (договір), №Н 175561 від 18.04.2017 року, звіту №36, та відсутності інвойсу, оскільки вони не були покладені в основу прийнятого спірного рішення. Крім того, що стосується коригування митної вартості автомобіля органами митниці та встановлення його вартості в розмірі 11920 євро, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.2.1 розділу «Заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Водночас, матеріали справи не містять, а митним органом не надано до суду доказів на підтвердження скоригованої митної вартості автомобіля, зокрема інформації за період з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ПІК ЄАІС) про випадки оформлення митними органами України митних декларацій на ідентичний товар, не вказано про застосування митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Крім того, колегія суддів зазначає, що при здійсненні коригування заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару відповідачем не було враховано, що поставлений автомобіль має значні пошкодження ЛФП, потертості та забруднення оббивки салону та сидінь. Не містить у своєму складі радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на території України. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Також відповідачем не доведено встановлено митної вартості заявленого позивачем до декларування автомобіля в розмірі 11920,00 євро, а тому суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UА500630/2019/000155/2 прийняте не у відповідності до вимог законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги належать до задоволення. Що стосується вимоги про зобов`язання Одеську митницю ДФС завершити процедуру митного оформлення за ціною, вказаною в декларації митної вартості ДКД-ЕЕUA500310.2019.54 від 24.01.19 року та декларації UA500310/2019/000873 від 08.02.2019 року, колегія суддів зазначає наступне. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибори на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. Таким чином, вказана позовна вимога в частинні зобов`язання митниці завершити процедуру митного оформлення за ціною, вказаною в декларації митної вартості ДКД-ЕЕUA500310.2019.54 від 24.01.19 року та декларації UA500310/2019/000873 від 08.02.2019 року є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, які містяться у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року колегія суддів вважає за необхідне скасувати зазначене судове рішення, як таке, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для вирішення справи та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та повернення коштів задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000264/2 від 20 лютого 2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 14 лютого 2020 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова