Постанова 4856 № 240/193/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/193/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 06 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з наступними позовними вимогами: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 25.01.2011 по 30.06.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 04.10.2011 у справі №2а-2828/11 за період з 25.01.2011 по 30.06.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч.2 ст. 123 КАС України. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, на думку апелянта, строк звернення до суду був пропущений з поважних причин, що безпідставно не взято судом першої інстанції до уваги. Крім того, апелянт посилається на ч.2 ст. 46 Закону Украхни "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відповідачем на адресу апеляційного суду направлено заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити оскаржувану ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлено обставини справи та надано їм обгрунтовану правову оцінку. У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для звернення позивача з даним позовом до суду стала виплата Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої за період з 25.01.2011 по 30.06.2011 на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 04.10.2011 у справі №2а-2828/11. Зокрема, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що сума нарахованої позивачу на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 04.10.2011 у справі №2а-2828/11 пенсії за період з 25.01.2011 по 30.06.2011 в розмірі 15378,28 грн. була виплачена їй 29 вересня 2017 року, однак, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати вищезазначеної пенсії їй 29 вересня 2017 року виплачена не була. Приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено, встановлений ст. 122 КАС України, строк на звернення до суду. Зокрема, на переконання суду, саме з моменту виплати позивачу пенсії без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, позивач дізналася про порушення своїх прав Головним управлянням Пенсійного фонду України в Житомирській області. Відтак, перебіг строку звернення до адміністративного суду почався для позивача 30 вересня 2017 року, тобто з наступного дня після виплати пенсії без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, та закінчився 30 березня 2018 року, після спливу шестимісячного строку, з дня, коли позивач дізналась про порушення свого права на виплату компенсації втрати частини доходів. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно частини п`ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Статтею 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів (в тому числі й пенсії), нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно з ст. 4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Судом встановлено, що сума нарахованої позивачу пенсії за період з 25.01.2011 по 30.06.2011 в розмірі 15378,28 гривень була виплачена їй 29 вересня 2017 року без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати. Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тобто, як вірно встановив суд, перебіг строку звернення до адміністративного суд почався для позивача 30 вересня 2017 року, тобто з наступного дня після виплати пенсії без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати та закінчився 30 березня 2018 року, після спливу шестимісячного строку, з дня, коли позивач дізналась про порушення свого права на виплату компенсації втрати частини доходів. Разом з тим, з адміністративним позовом до суду позивач звернулася 09 січня 2020 року, тобто з пропуском встановленого ст. 122 КАС України, строку на звернення до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Досліджуючи поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду, вказаних у заяві про поновлення строку та зазначених в апеляційній скаргі, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що жодних істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду або надавали б суду підстави обчислювати строк звернення до суду з іншої дати ніж з 30.09.2017 та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин, ні позовна заява, ні додані до неї матеріали, а ні заява про поновлення пропущеного строку - не містять. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Таким чином, суд першої інстанції вірно зауважив, що поважність причин пропуску строку звернення до суду не може бути пов`язана з тим, що позивач не має юридичної освіти та не знає законодавства, оскільки така обставина не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання позову до суду. Що стосується посилання апелянта на ч.2 ст. 46 Закону Украхни "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки, за змістом наведеної норми вбачається, що строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. Разом з тим, у спірним правовідносинах, що виникли між сторонами у даній справі, суми пенсій не були нараховані пенсійним органом. В даному випадку колегія суддів, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, що викладені у постанові від 24.04.2018 у справі №127/15035/17 та у постанові від 19.06.2019 року у справі №344/14522/17. Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Таким чином враховуючи встановлені у справі обставини за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено жодних поважних причин його пропуску, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомиський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.