Постанова 4856 № 240/11108/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11108/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 04 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 10 березня 2020 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2020 року, з урахуванням ст.306, ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та був звільнений у відставку 28 січня 2000 року у зв`язку із досягненням пенсійного віку (а.с.16). Згідно з довідкою УМВС України в Житомирській області від 07.06.01 №3/681 (а.с.37) в період проходження служби позивач виконував службові обов`язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 31.10.1988 по 30.11.1988 в с. Нове Шарно та в с.Довгий Ліс Народицького району, в с. Журба, в с. Липські Романи та в с. Деркачі Овруцького району Житомирської області. У зв`язку з цим ОСОБА_1 було встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, що підтверджується відповідним посвідченням 1 категорії серії НОМЕР_1 (а.с.4). Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії УМВС України в Житомирській області від 08.06.2001 №58 в період проходження служби, а саме 31.10.1988, позивач одержав тяжке поранення (хронічний гепатит з порушенням білірубіновидільної функції печінки) при виконанні службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з чим він знаходився на лікуванні в терапевтичному відділенні лікарні УМВС (а.с.19) Згідно свідоцтва про хворобу від 01.03.2000 №95/44 ВЛК УМВС України Житомирської області було здійснено медичний огляд підполковника міліції ОСОБА_1 за наслідками якого встановлено, що захворювання позивача - хронічний гепатит з порушенням білірубіновидільної функції печінки, Так, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а інші його захворювання, а саме: хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний гастродуоденіт, ішемічна хвороба серця, атеосклероз аорти, коронарокардіосклероз, симптоматична артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння першого ступеня, остреохондроз, пупочна грижа, Так, пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.17-18). В подальшому, 12.09.2000 Житомирською обласною МСЕК №1 був проведений огляд позивача та встановлено йому з 23.08.2000 15 % втрати професійної працездатності, у зв`язку із захворюванням пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 2-18 АД №004022 (а.с.20) та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-18 АГ №007630 (а.с.21). У зв`язку із встановленням ступеню втрати професійної працездатності в розмірі 15%, а також на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16.10.2002 у справі №2-8618 (а.с.25), залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 23.01.2003 (а.с.26-27), ПАТ "НАСК "ОРАНТА" здійснила виплату позивачу страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування працівників Міністерства внутрішніх справ, а саме 30.07.2001 в сумі 2341,00 грн. та 28.03.2003 в сумі 8193,50 грн. (а.с.22). 01 грудня 2016 року Обласним центром Міжрайспецкардіологічною МСЕК був проведений первинний огляд ОСОБА_1 , за наслідками якого йому з 30.11.2016 безтерміново була встановлена ІІ група інвалідності внаслідок загального захворювання (а.с.30). Пізніше, Центральна міжвідомча експертна комісія МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС був складений експертний висновок №59 від 18.09.2018, в якому встановлено, що захворювання ОСОБА_1 : ШЧС: стенокардія напруги, ФКІІІ, атеросклероз аорти, коронарних артерій, кардіосклароз атеросклеротичний і постінфарктний, стентування ПМШТ ЛКА, АКШ-2 та пластика аневризми ЛШ, ексудативний перикардит, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.24). Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №302940, Житомирською обласною МСЕК №1 26 листопада 2018 року був проведений повторний огляд позивача та встановлено йому з 14.11.2018 ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.28). 21 грудня 2018 року обласною МСЕК № 1 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 80 % та зазначено, що причиною втрати працездатності є захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (дата встановлення страхового випадку 01.03.2000), що підтверджується наявною у справі довідкою Обласної МСЕК серія 12ААА № 032576 (а.с.31). Постановою військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Житомирській області" від 18.09.2019 №23 встановлено причинний зв`язок захворювань ОСОБА_1 з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.23). З метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області із відповідною заявою про виплату вказаної допомоги (а.с.49). До вказаної заяви позивач долучив: довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 032576; копію виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №302940; копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №302940; виписку з акту огляду МСЕК серії 2-18 АГ №007630; довідку МСЕК серії 2-18 АБ №007630 від 31.10.2000; довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 2-18 АД №004022 від 12.09.2000; довідку ПАТ "НАСК "ОРАНТА" від 04.01.2019 №0690-06-05/09; довідку до акта МСЕК серії 12 ААА №903588 від 01.12.2016; копію свідоцтва про хворобу від 01.03.2000 №95/44; копію довідки про тяжке поранення від 08.06.2001 №58; копію паспорта; довідку ДУ "ТМО МВС України в Житомирській області" від 27.07.2018; довідку управління соціального захисту населення Богунського району м. Житомира від 06.02.2019 №32; копію посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_2 від 30.11.2018; копію посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_3 та вкладки до посвідчення від 20.12.2018 №703123 (а.с.49). Розглянувши вказану заяву Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області надіслала ОСОБА_1 лист від 11.03.2019 №П-25лк/29/105/05-2019, яким повідомила останнього, що та обставина, що з дати попереднього огляду МСЕК - 28.03.2003 до повторного огляду - 26.11.2018 пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком №850 дворічний термін. Крім того зазначила, що позивачем не подано заяви встановленого зразка відповідно до пункту 7 Порядку №850 та відсутня довідка про те, в якому періоді він перебував в Чорнобильській зоні (а.с.50). 04 червня 2019 року позивач вдруге звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області із заявою по формі, передбаченій Порядком № 850, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги, та додав до вказаної заяви всі необхідні, на його думку, документи (а.с.51). За наслідками розгляду поданої позивачем заяви, Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, склало висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" (а.с.52) та разом із заявою позивача та доданими до неї документами направила його до Міністерства внутрішніх справ України. В свою чергу, Міністерство внутрішніх справ України повернуло матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області разом з листом від 18.07.2019 №15/2-2886, в якому повідомило, що матеріали подані позивачем не відповідають вимогам пунктів 4 та 7 Порядку №850 (відсутня постанова військово-лікарської комісії щодо встановлення зв`язку захворювання, зазначеного у виписці із акта огляду МСЕК, з виконанням службових обов`язків по ЛНА на ЧАЕС). Крім того, п. 12 копії виписки із акта огляду МСЕК ОСОБА_1 не відповідає п. 12 копії свідоцтва про хворобу (а.с.55). Про повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивача було повідомлено листом Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 16.08.2019 №213/29/105/05.2019 (а.с.53). Після отримання вищезазначеного листа, позивач у вересні 2019 року втретє звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС із заявою, в якій просив долучити до раніше поданих ним матеріалів на виплату одноразової грошової допомоги копію постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання з виконанням службових обов`язків пов`язаних з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 18.09.19 № 23 (а.с.23). Розглянувши вказану заяву позивача Ліквідаційна комісія УМВС в Житомирській області надіслала позивачу відповідь від 08.10.2019 №П-108лк/29 (а.с.54) в якій повідомила, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання з виконанням службових обов`язків пов`язаних з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 18.09.19 № 23 долучена до матеріалів. Однак, не дивлячись на це, зазначила, що подані ним матеріалів на виплату одноразової грошової допомоги не відповідають вимогам п. 4 Порядку №850, оскільки з дати попереднього огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком №850 дворічний термін. Натомість право на доплату грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми, мають лише ті працівники міліції, яким встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності згідно рішення МСЕК під час повторного огляду, проведеного протягом двох років від дати первинного огляду (а.с.54). Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII) визнано таким, що втратив чинність. Однак, за змістом п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Так, до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону № 565-XII "Про міліцію" та Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №

850. Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". За правилами частини шостої ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що додаються (далі - Порядок № 850). Вказаний Порядок, визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Підпунктом 3 пункту 3 Порядку №850 також передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями, - у розмірі, що визначається у відсотках 100-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому розмір грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб. З матеріалів справи встановлено, що Житомирською обласною МСЕК №1 з 23.08.2000 було встановлено ОСОБА_1 15 % втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.20-21), у зв`язку з чим ПАТ "НАСК "ОРАНТА" здійснила виплату йому страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування працівників Міністерства внутрішніх справ в загальному розмірі 10534,50 гривень (а.с.22). Натомість в подальшому, Житомирською обласною МСЕК №1 був проведений повторний огляд позивача та встановлено йому з 14.11.2018 ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.28). Згідно з пунктом 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Відповідно до п.7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: - заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; - довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку №850). В свою чергу, згідно з п. 9 Порядку №850 МВС в місячний строк, після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів, приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги зазначений в пункті 14 Порядку №850. Так, п. 14 Порядку №850 передбачено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності приймається Міністерством внутрішніх справ України на підставі поданого керівником органу внутрішніх справ, у якому особа проходила службу, в даному випадку - Ліквідаційною комісією Управління МВС України в Житомирській області, висновку про призначення одноразової грошової допомоги. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Міністерство внутрішніх справ України за наслідками розгляду висновку керівника органу внутрішніх справ, у якому особа проходила службу, зобов`язано прийняти одне із двох рішень: про призначення одноразової грошової допомоги або мотивовану відмову в призначенні такої виплати. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 16.05.2019 у справі №822/2518/17, від 24.10.2019 у справі №817/713/16, від 13.06.2019 у справі №826/6354/18, від 30.01.2018 у справі №822/1579/17 та від 13.02.2018 у справі №808/1866/16. Водночас, Міністерство внутрішніх справи України всупереч вимогам пункту 9 Порядку № 850, за результатом розгляду висновку Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 11.06.2019 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, не прийняло жодного із зазначених вище рішень та листом від 18.07.2019 №15/2-2886 повернуло Ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги без прийняття відповідного рішення (а.с.55). З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спосіб, у який Міністерство внутрішніх справ України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності, нормами Порядку № 850 не передбачений. Крім того, обґрунтовуючи свої дії щодо повернення матеріалів ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги без прийняття відповідного рішення, відповідач серед іншого зазначив, що вказані матеріали не відповідають вимогам п. 4 Порядку №

850. Однак, колегія суддів зазначає, що згідно з вказаною нормою, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. При цьому, Законом № 565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №

850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само пункт 4 Порядку №850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Отже, в контексті наведеного, суд відмічає, що підстав, про які зазначає відповідач, що слугували поверненню документів без прийняття відповідного рішення, вказана норма п. 4 Порядку №850 не містить. Вказана норма Порядку № 850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати. Також суд враховує, що Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №

850. Таким чином, з огляду на встановлені у суді обставини суд дійшов висновку, що відповідачем не було прийнято жодного рішення у передбачений Законом спосіб щодо вирішення питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, в тому числі і щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, натомість матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги були повернуті із листом від 18.07.2019 №15/2-2886 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області без прийняття відповідного рішення (а.с.55). Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання протиправної відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 14.11.2018 внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на підставі висновку Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області від 11.06.2019. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. При розгляді справи "Кечко проти України", Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, як що чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Окрім того, суд враховує, що статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи з 14.11.2018 внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов`язати відповідача розглянути такі документи в передбаченому законодавством України порядку. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України лише щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проаналізувавши доводи апелянта та наявні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням норм чинного законодавства. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, то підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.