Постанова 4824 № 759/7498/19

справа № 759/7498/19 головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О. провадження № 22-ц/824/2419/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 05 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року у справі за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,- в с т а н о в и в : У квітні 2019 року Моторно (транспортне) страхове бюро України (надалі по тексту - МТСБУ) звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 100 700 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 17 січня 2018 року у місті Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Вина відповідача вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року. На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з звітом № 2103 від 13 лютого 2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Фольксваген» з д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 17 січня 2018 року становить 155 392 грн 01 коп. за пошкоджений транспортний засіб. МТСБУ здійснило 10 травня 2018 року виплату відшкодування потерпілій особі у розмірі 100 000 грн., та, з урахуванням вартості послуг аварійного комісара у розмірі 700 грн., загальний розмір витрат становить 100 700 грн. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року позов МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування у порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ в порядку регресу 100 000 грн витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, а також, суму судового збору у розмірі 1 921 грн. В інших витратах відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що ОСОБА_1 є винним у скоєнні ДТП, на момент вчинення якої, він не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь МТСБУ в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. Оскільки, витрати, понесені за послуги аварійного комісара, не відносяться до страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому відсутні підстави для задоволення позову у цій частині. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції незаконне та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на те, що: вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_2 , значно завищена по відношенню до реальної вартості ремонту; до участі у справі помилково не залучено власника автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, однак оскаржуване рішення може вплинути на його права та обов`язки, як власника джерела підвищеної небезпеки. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, оскаржуване рішення залишається без змін з огляду на таке. Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Розглядаючи спори про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, суд повинен враховувати всі докази, надані учасниками справи для доведення позовних вимог, суд розглядає справи … на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина 1 статті 13 ЦПК України). Судом першої інстанції встановлено, що 17 січня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Форд» з д.н.з. НОМЕР_1 у місті Києві по Брест?Литовському шосе, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «Фольксваген» з д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого сталась ДТП, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 124 КУпАП із стягненням штрафу у розмірі 340 грн (а.с. 11). Внаслідок ДТП автомобіль «Фольксваген» з д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Укр-Гарант-Сервіс», було пошкоджено. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СТ «Домінанта» на підставі полісу № АМ/1594760 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 10). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була (а.с. 12, 14). Відповідно до Звіту № 2103 від 13 лютого 2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Фольксваген» з д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 17 січня 2018 року становить 155 392 грн 01 коп. за пошкоджений транспортний засіб (а.с. 15-18). Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 цього Закону). Статтею 7 Закону передбачено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Частиною 1 статті 12 Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до п.п. д) п.1.4 Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 встановлено, що методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ. Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. Вказаний Звіт № 2103 від 13 лютого 2018 року про оцінку автомобіля, складений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 , який є суб`єктом оціночної діяльності (Сертифікат №597/17, виданий Фондом державного майна України 13 червня 2017 року, термін дії 3 роки, на підставі договору з МТСБУ від 10 грудня 2015 року та доручення № 47413 від 05 лютого 2018 року. Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що розмір шкоди визначений суб`єктом оціночної діяльності у вказаному Звіті оцінки майна, - є доведеним. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Відповідно до статей 22 та 29 Закону № 1961-IV страховик відшкодовує оцінену у порядку визначену законом шкоду, а саме витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до статті 39.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року (надалі по тексту - Закон № 1961-IV) моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (стаття 41.1. пункт а). Отже, у встановлених законом випадках Моторне бюро виступає гарантом відшкодування шкоди потерпілим від дорожньо-транспортних пригод за рахунок коштів відповідних фондів. З 19 лютого 2016 року встановлені наступні розміри страхових сум у межах яких МТСБУ здійснює регламентні виплати з Фонду страхових гарантій: 100 000 грн у випадку заподіяння шкоди майну потерпілих. МТСБУ відповідно до наказу № 4375 від 08 травня 2018 року та на підставі платіжного доручення № 904638 від 10 травня 2018 року сплачено ТОВ «Укр-Гарант-Сервіс» страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн (а.с. 25-26). МТСБУ оплатило послуги аварійного комісарова у розмірі 700 грн на підставі платіжного доручення № 903076 від 23 березня 2018 року (а.с. 26). Відповідно до статті 38.2.1. цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Відповідно до статті 13.1. Закону № 1961-IV (в редакції чинній на момент ДТП) учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Як вбачається з матеріалів справи, МТСБУ у відповіді на звернення відповідача просило повідомити про те, чи є відповідач учасником бойових дій чи інвалідом війни, або інвалідом I групи (а.с. 14). Інформації щодо того, що відповідач входить до переліку осіб, визначених статті 13.1. Закону, останнім не надано. Враховуючи положення частини 2 статті 1187 ЦК України, колегія апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилкового не залучення до участі у справі власника автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Встановлюючи наявність чи відсутність підстав для задоволення позову, колегія апеляційного суду відповідно до принципу диспозитивності, враховує, що жодних доказів на спростування розміру страхового відшкодування відповідач не надав ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції. Частинами 1,4 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегією апеляційного суду не встановлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX. Відповідно до пункту 12 цього Закону розділ ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнити пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину». Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 05 травня 2020 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Т.А. Слюсар В.М. Волошина