Постанова 4824 № 757/17184/17-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2020 року місто Київ справа № 757/17184/17-ц апеляційне провадження № 22-ц/824/629/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Головачова Я.В., суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., за участю секретаря судового засідання Коцюрби Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Підпалого В.В. від 2 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", про відшкодування майнової шкоди, в с т а н о в и в : У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що 5 жовтня 2016 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням, та автомобіля марки Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3 , який постановою Печерського районного суду міста Києва від 9 грудня 2016 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" згідно полісу № АЕ 9805576. Вартість фактично понесених витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля марки Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 67 860 грн. 9 березня 2017 року ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_1 перераховано страхове відшкодування у розмірі 28 183 грн. 37 коп. (сума зменшена на коефіцієнт фізичного зносу запчастин та передбачену полісом франшизу в розмірі 1 000 грн.). Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та розміром виплаченого страхового відшкодування, що складає 39 618 грн. 32 коп. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 2 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що різницю між виплаченим страховою компанією страховим відшкодуванням зменшеним на коефіцієнт фізичного зносу запчастин та реальною вартістю відновлювального ремонту має відшкодовувати винна у дорожньо-транспортній пригоді особа. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити судове рішення без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що відшкодування витрат пов`язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля здійснюється страховиком в межах ліміту страхування, що в даному випадку покриває витрати позивача. ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом установлено, що 5 жовтня 2016 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3 , який постановою Печерського районного суду міста Києва від 9 грудня 2016 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , володільцем якого є ОСОБА_1 , завдано механічних пошкоджень. Згідно ремонтної калькуляції № 16-84080 від 24 жовтня 2016 року вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 67 801 грн. 69 коп., а з вирахуванням зношення запчастин (66% - 38 618 грн. 32 коп.) розмір майнової шкоди становить 29 183 грн. 37 коп. (без урахування податку на додану вартість). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 9805576. Ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 100 000 грн., розмір франшизи - 1 000 грн. У березні 2017 року ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" виплатило потерпілому ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 28 183 грн. 37 коп. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що витрати позивача у розмірі 67 860 грн. понесені у зв`язку з проведенням відновлювального ремонту автомобіля є його добровільною дією, спрямованою на покращення чи удосконалення транспортного засобу і яка не має прямого зв`язку з діями чи бездіяльністю відповідача. Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. При цьому страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Колегія суддів в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підтвердження понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 надано копію ремонтної калькуляції № 16-84080 від 24 жовтня 2016 року, акт виконаних робіт, а також квитанцію до прибуткового касового ордера № 136 від 23 червня 2017 року на суму 67 860 грн. (а.с.65, 109а). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що сплата зазначених коштів є добровільною дією позивача, спрямованою на покращення чи удосконалення транспортного засобу, проте такий висновок суду є припущенням, що є недопустимим при ухваленні рішення. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Належним підтвердженням розміру майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є експертне автотоварознавче дослідження, проте матеріали справи не містять такого дослідження автомобіля Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому слід зауважити, що ремонтна калькуляція не є належним доказом оцінки вартості майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 5 жовтня 2016 року. Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належним чином розмір майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що відповідно до статі 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 2 квітня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", про відшкодування майнової шкоди, залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Я.В. Головачов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова