Постанова 4813 № 523/18100/18

Номер провадження: 22-ц/813/4583/20 Номер справи місцевого суду: 523/18100/18 Головуючий у першій інстанції Козирський Є. С. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.05.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С., розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 серпня 2019 року за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА: В лютому 2018 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідачки кредитну заборгованість у розмірі 113085,88 грн, яка складається з: -62007,77 грн. - тіло кредиту; -31679,61 грн. - нараховано процентів за користування кредитом; -19398,50 грн. - нараховано пені за період з 14.03.2013 по 01.04.2018 року. -судові витрати в сумі 1762,00 грн. Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до договору № б/н від 14.03.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що нею підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складена між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач, відповідно до умов договору, виконав свої зобов`язання по наданню кредитних коштів. Відповідачем умови договору не виконуються, порушуються строки повернення кредиту, сплати процентів та штрафу, в зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 серпня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.03.2013 року в розмірі 62007,77 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати зі сплати судового збору 1053,33 грн. 10.09.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 серпня 2019 року скасувати в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку у цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін. Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 04 травня 2020 року. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН Заявник зазначив, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права Заявник зазначив, що оскарженим рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому - порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ Матеріалами справи встановлено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав Заяву № б/н від 14.03.2013р., згідно якої отримав кредит у розмірі 8600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку. У позовній заяві зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02.10.2018 року становить 170646,25 грн., з яких: 62007,77 грн. - тіло кредиту, 31679,61 грн. - нараховано процентів за користування кредитом; 76958,87 грн. - нараховано пені. Виходячи з того, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому просив суд стягнути заборгованість в розмірі - 113085,88 грн., яка складається з: 62007,77 грн. - тіло кредиту; 31679,61 грн. - нараховано процентів за користування кредитом; 19398,50 грн. - нараховано пені за період з 14.03.2013 по 01.04.2018 року. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙЦНОГО СУДУ Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду, в частині його оскарження, зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке. У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, районний суд виходив з відсутності доказів того, що саме ці умови є складовою частиною укладеного договору, і що саме ці умови та правила надання банківських послуг мав на увазі та був обізнаний про них відповідач, підписуючи анкету-заяву. При цьому, суд керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17. Колегія суддів погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.01.2013 року ОСОБА_2 заповнив та подав до ПАТ КБ «ПриватБанк» Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій зазначила особисту інформацію про себе: паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, місце проживання та контактний телефон. У вказаній анкеті-заяві відповідачка лише погодилась, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась і погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк». Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідачки. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобов`язання відповідачка зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Звертаючись до суду із цим позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію Анкети - заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 14.03.2013 року, копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з умов та правил надання банківських послуг та розрахунок заборгованості. За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про те, що Умови та Правила надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не можуть вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідачка була ознайомлена саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить жодного посилання на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мала на увазі відповідач підписуючи анкету-заяву, оскільки не надано позивачем підписані Умови та Правила. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року №6-2320цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якого суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами щодо відсотків, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову. Крім того, наданий розрахунок заборгованості, не містить даних про реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Також розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду не надано. Більш того, розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій. Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», відповідачка висловила згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчила, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, тобто приєдналась до запропонованої банком пропозиції. Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Привила були чинні під час укладення договору. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчать про неукладеність договору, поза як суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено і сторонами не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», в межах доводів, не підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - постановила: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда О.С.Комлева