Постанова Одеський апеляційний суд № 523/14531/18

Номер провадження: 22-ц/813/3030/20 Номер справи місцевого суду: 523/14531/18 Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.04.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Ленінський-33» про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Дяченко В.Г. 23 липня 2019 року у м. Одеса, - встановила: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами про зобов`язання Житлово-будівельного кооперативу «Ленінський-33» провести заміну труби каналізації в квартирах АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та труби холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , а також просила стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки, завдані внаслідок залиття квартири в розмірі 2 408 грн., моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. (а.с.1-5, 44-48, 89-91). Позов обгрунтовано тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 . Згідно довіреності, позивач є представником власника квартири в усіх без винятку установах і судах. Позивач є споживачем послуг, які їй надає відповідач, та за які остання сплачує плату у встановленому законом порядку та відповідно до договору оренди житла. Функції органу домоуправління, в тому числі послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 , виконує Житлово-будівельний кооператив «Ленінський-33». До послуг, які має надавати орган домоуправління входить, крім іншого, технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішніх систем гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, зливної каналізації. На 8 поверху знаходиться квартира АДРЕСА_2 . З цієї квартири, починаючи з січня 2017 року, відбуваються систематичні затоплення квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться на 7 поверху, в якій проживає позивач. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача з приводу затоплень, однак звернення ігноруються. Голова ЖБК «Ленінський-33» двічі відмовився складати акти про залиття квартири АДРЕСА_1 які відбулися 31 липня 2018 року та 04 серпня 2018 року, тому акт складено позивачем разом з членами ЖБК «Ленінський-33». В актах зазначено, що причиною залиття є незадовільне технічне обслуговування системи зливної каналізації та водопостачання, неналежним утриманням внутрішньо-будинкової мережі, відсутність її технічного обслуговування, ремонту каналізації та холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 . Внаслідок залиття пошкоджена стеля між кухнею та туалетом в квартирі АДРЕСА_1 . З`явилась пліснява на стіні та під стелею. Від вологи пошкоджено кухонні меблі, шпалери, ковдра на підлозі. На підтвердження розміру матеріальної шкоди, позивач надала квитанції на придбання будівельних матеріалів для ремонту після залиття квартири на загальну суму 2 408 грн. Також, ОСОБА_1 подала клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди, однак, в судовому засіданні відмовилась від зазначеного клопотання. Щодо розміру моральної шкоди завданої позивачу в сумі 15 000,00 грн., то вона визначена внаслідок винної бездіяльності відповідача через спричинення перешкоди у користуванні квартирою у звичайному режимі. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить задовольнити її апеляційну скаргу та звільнити апелянта від сплати судових витрат. Жодного правового доводу на підтвердження необґрунтованості судового рішення у апеляційній скарзі не наведено. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору дарування квартири від 21 травня 2003 року, власником квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 (а.с.21). 26 вересня 2017 року між власником квартири та позивачем укладено договір оренди квартири, строк дії якого до 26 квітня 2020 року (а.с.34). У п.2.2.2 та п. 2.2.5. договору оренди від 26 вересня 2017 р., що укладений між позивачем та власником квартири ОСОБА_2 , вказано, що орендар зобов`язаний утримувати орендовані приміщення та майно в порядку, передбаченому діючими санітарними, потипожежними правилами і правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно-технічного та інженерного обладнання, а також проводити за свій рахунок поточний ремонт орендованого приміщення, інженерного та іншого обладнання. Отже, власник квартири уповноважив позивача на проведення поточного ремонту житла, інженерного та іншого обладнання. 31 липня 2018 року складено Акт залиття квартири АДРЕСА_1 через незадовільне технічне обслуговування системи зливної каналізації та водопостачання, у зв`язку з поганим технічним станом, неналежним утриманням внутрішньобудинкової мережі у належному технічному стані, відсутності їх технічного обслуговування та ремонту каналізації та холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 . Акт підписано мешканцями будинку (а.с.30). 04 серпня 2018 року складено Акт залиття квартири АДРЕСА_1 через незадовільне технічне обслуговування системи зливної каналізації та водопостачання, у зв`язку з поганим технічним станом, неналежним утриманням внутрішньобудинкової мережі у належному технічному стані, відсутності їх технічного обслуговування та ремонту каналізації та холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 . Акт підписано мешканцями будинку (а.с.31). Відповідно до претензії (без дати) позивача до відповідача, у зв`язку із неодноразовим залиттям квартири АДРЕСА_1 , пошкоджена стеля між кухнею та туалетом. З`явилась пліснява на стіні та під стелею, що межує з квартирою, яка розташована на вищому поверсі. Від вологи пошкоджені кухонні меблі, шпалери, ковдра на підлозі. Причиною залиття є незадовільне технічне обслуговування системи зливної каналізації та водопостачання, у зв`язку із поганим технічним станом, неналежним утриманням внутрішньобудинкової мережі у належному технічному стані, відсутності їх технічного обслуговування та ремонту каналізації та холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , які є частиною загальнобудинкової стокової системи. Каналізаційний стояк знаходиться у спільній сумісній власності власників квартир усього будинку (а.с.26). У відповіді на претензію №6 від 05 вересня 2018 року відповідач зазначив, що при обстеженні сантехніком ЖБК всіх комунікацій у квартирі АДРЕСА_2 , слідів протікання виявлено не виявлено. Всі труби знаходяться у вільному доступі. Їх технічний стан задовільний. Для встановлення причини протікання в квартирі АДРЕСА_1 необхідно забезпечити вільний доступ до труби каналізації. Також зазначено, що відповідно до п.6.8, п.7.2.6 Статуту ЖБК «Ленінський-33», в зону відповідальності власника квартири входять труби холодного та гарячого водопостачання, каналізації і опалення. Витрати на заміну труб в приватизованих квартирах в розрахунок тарифу на утримання будинку не входять (а.с.29). Розрахунок розміру збитків складено на підставі накладної №18 від 02 вересня 2017 року (обої, клей, щітка, краска, валік для краски - всього на суму 1 867 грн.) та накладної №7 від 03 вересня 2017 року (грунтовка, шпатлівка, шпателі, рідина від плісняви (без зазначення отримувача) - всього на суму 541 грн.) (а.с.24,25). Предметом спору є відшкодування витрат користувача квартири АДРЕСА_1 на її ремонт після залиття квартири та зобов`язання відповідача замінити частини труби холодного водопостачання, каналізації в квартирі АДРЕСА_2 власник якої не був залучений до участі у справі. Щодо вимоги про стягнення збитків судом першої інстанції вірно зазначено наступне. Пунтком 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 визначено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт за формою, встановленою додатком 4 до цих Правил. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтована вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2009 року №12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» також зазначено, що при складанні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна. Тобто, факт залиття квартири, характер та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтована вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов`язкової участі потерпілої та винної особи. На підставі викладеного, суд дійшов вірного висновку, що акти від 31 липня 2018 року та від 04 серпня 2018 року про залиття квартири АДРЕСА_1 були складені без дотримання вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76. В акті не зазначено власника (наймача) квартири АДРЕСА_2 , не вказана завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтована вартість), не зазначена присутність винної сторони та її відмова від підпису. Також, розрахунок розміру збитків складено на підставі накладної №18 від 02 вересня 2017 року та накладної №7 від 03 вересня 2017 року, тобто у часі, що передує залиттю квартири АДРЕСА_1 саме 31 липня 2018 року та 04 серпня 2018 року та без вказівки на отримувача товару. Отже, зазначені докази обгрунтовано визнано судом неналежними. Суду також не було надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та наслідками заливки квартири, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні фотографіями та поясненнями допитаних свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Свідки підтвердили, що волога тече з верхнього поверху, де розташована квартира АДРЕСА_2 , на стелю та стіну кухні квартири АДРЕСА_1 . До власника квартири АДРЕСА_2 позивач вимог не заявляла, до участі у справі дана особа залучена не була. Від заявленого клопотання про проведення судової експертизи для встановлення причини залиття квартири АДРЕСА_1 позивач відмовилась. Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За змістом вказаної статті ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Отже, суд дійшов вірного висновку, що позов у цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягав. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести заміну труби каналізації в квартирах АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та труби холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , то суд першої інстанції дійшов наступного висновку. Судом встановлено, що позивач та власник квартири АДРЕСА_1 не є членами ЖБК. Власники викуплених квартир є співвласниками спільного майна в багатоквартирному будинку - його конструктивних елементів, інженерного обладнання тощо, і сам ЖБК виступає в ролі лише одного зі співвласників (як власник ще не викуплених квартир). А щойно в будинку викуплено останню квартиру - ЖБК втрачає економічну і правову підставу свого існування. Відповідно до п.3.1. Статуту ЖБК «Ленінський-33», кооператив створений фізичними особами - власниками квартир у кількості 3 осіб, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.64). Позивач, як особа, що користується майном від імені власника, яка набула право власності на квартиру, яка не є часткою майна кооперативу, тобто окрему квартиру АДРЕСА_1, стала співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та її вимоги щодо належного утримання спільного майна регулюються розділом 1 книги третьої ЦК України, Законом України від 14 травня 2015 N 417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Згідно ч.1ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Стаття 358 ЦК України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Судам першої та апеляційної інстанцій не надано доказів того, що між власником квартири АДРЕСА_1 , яка не є членом кооперативу, та відповідачем, якому делеговано іншими співвласниками квартир - членами кооперативу, право утримання майна, існують договірні стосунки щодо утримання та обслуговування спільного майна. Тобто, зазначені особи є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а саме, його внутрішньобудинкових інженерних комунікацій, в розумінні положень ч.1ст. 355 ЦК України, тому і утримувати ці комунікації повинні спільно - і власник квартири АДРЕСА_1 і відповідач. Отже, вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії не ґрунтується ні на законі, ні на договорі. 01 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14.05.2015 N 417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон № 417-VIII). Вказане, зокрема, стосується визначення терміну у ст. 1 Закону - спільне майно багатоквартирного будинку - це сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення. Наведення у Законі № 417-VIII згаданого терміну створило умови для удосконалення правовідносин за участю власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, оскільки з їх змісту вбачаються чіткі ознаки багатоквартирного будинку, його допоміжних та нежитлових приміщень; у них наводиться перелік спільного майна багатоквартирного будинку; з них однозначно слідує, що власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є співвласником цього будинку. При цьому, відповідно до абз. 5 п. 5 ст. 13 Закону № 417-VIII, співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком. Позивачем не надано доказів відшкодовування власником квартири АДРЕСА_1 витрат на ремонт внутрішньобудинкових інженерних комунікацій будинку АДРЕСА_1 , як підстави права вимоги про стягнення збитків за бездіяльність відповідача. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону № 417-VIII, співвласники зобов`язані: зокрема, 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 5) виконувати рішення зборів співвласників; 10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Стаття 9 зазначеного Закону визначає, що наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень. Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, судом першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо утримання спільного майна не ґрунтується ні на законі, ні на договорі, та задоволенню не підлягала. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені належними доказами, є необґрунтованими та задоволенню не підлягали. Крім того, колегія суддів враховує, що у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено жодного доводу, а також належних та допустимих доказів, з яких можна було б дійти висновку про те, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Згідно положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2019 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 30 квітня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе