Постанова 4854 № 400/801/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/801/20 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року, постановлену в порядку письмового провадження в м. Миколаєві, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання неправомірним і невірним розрахунок компенсації втрати частини доходів, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати неправомірним та невірним розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 р. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/1491/19 від 24.06.2019 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виконати новий розрахунок розміру компенсації виходячи із загальної суми заборгованості по пенсійним виплатам в розмірі 56420,80 грн., який виконати відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенняим термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159; встановити судовий контроль за виконанням рішення, зобов`язавши відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України). Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року закрито провадження у справі. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позовні вимоги у судових справах № 400/801/20 та № 400/1491/19 не є тотожними по відношенню до відповідача, оскільки в в позові по справі № 400/1491/19 позовними вимогами були - зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, а по справі № 400/801/20 позовні вимоги були - визнання неправомірним та невірним розрахунок компенсації, тобто розмір нарахованої компенсації відповідачем на виконання рішення суду по справі № 400/1491/19. Апелянт зазначає, якщо судом не буде встановлено, що розмір компенсації розраховано відповідачем невірно, тобто не з суми заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 р. - 31.12.2017 р., яка дорівнює 56420,80 грн., то неможливо буде змусити відповідача виконати законне рішення суду по справі № 400/1491/19, яке вступило в законну силу, тому що, а ні позивач, а ні Державна виконавча служба не наділені повноваженнями по розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що 08.05.2018 р. відповідачем на виконання рішення суду від 26.03.2018 р. по справі № 814/513/18 проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу одразу з 01.01.2016, без поетапної виплати сум перерахованих пенсій за період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2017, як це передбачено Постановою № 103, розмір пенсії склав 4172,48 грн. Оскільки, перерахунок пенсії позивача за рішенням суду від 26.03.2018 по справі № 814/513/18 призвів до її зменшення, тому йому проводиться доплата до попереднього розміру пенсії у сумі 106, 42 грн. та виплачується у розмірі 4681, 90 грн. Також, відповідач зазначає, що загальна сума доплати пенсії у розмірі 56420, 80 грн., яку позивач зазначає у вимогах апеляційної скарги та позовної заяви стосується перерахунку розміру пенсії позивачу від 23.02.2018 р. відповідно до вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 та п. 3 Постанови № 103, а не перерахунку розміру пенсії позивачу від 08.05.2018 р. на виконання рішення суду від 26.03.2018 по справі № 814/513/18. Доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.05.2018 на виконання рішення від 26.03.2018 р. по справі № 814/513/18 відсутня, оскільки 08.05.2018 р. відповідачем проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу одразу з 01.01.2016 р., тому сума компенсації втрати частини доходів дорівнює нулю. Відповідач вказує, що позивач, зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю, не зазначає обставини, які б свідчили, що рішення суду, ухвалене у цій справі, не буде виконано відповідачем. З огляду на зазначене відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. 21 квітня 2020 року до суду надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій апелянт зазначає, що у зв`язку з запровадженням карантину, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом СОVID-19, керуючись Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19, та ймовірністю його продовження, а також враховуючи те, що апелянт інвалід армії 2 групи по захворюванню опорно-рухового апарату і йому тяжко пересуватись на далекі відстані, у зв`язку з чим апелянт просить розглянути апеляційну скаргу без його присутності. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, що підтверджується посвідченням. Позивачу була призначена пенсія в порядку, визначеному Законом України " Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 26.03.2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом було винесено рішення по справі № 814/513/18 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не проведення перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016 р. відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та довідки від 03.07.2017 р. за вх. №273/05/38 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 р., яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Миколаївській області - протиправною. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", та довідки від 03.07.2017 р. за вх. №273/05/38 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 р., яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Миколаївській області, починаючи з 01.01.2016 року. 24.06.2019 року Миколаївським окружним адміністративним судом було винесено рішення по справі №400/1491/19 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 № 159. 14 лютого 2020 року позивач звернувся до суду із вищезазначеними позовними вимогами. Приймаючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обгрунтовуючи позов та формуючи позовні вимоги виклав ситуацію вже досліджену і вирішену судом, позовні вимоги стосуються відносин позивача з відповідачем вже на стадії виконання рішень, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у справі що розглядається, є тотожним спору у справі №400/1491/19, який розглянув Миколаївський окружний адміністративний суд, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ч.ч. 1, 2,3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ст.. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Як вбачається з матеріалів справи, питання визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та зобов`язання відповідача розрахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 р. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії вже було предметом судового розгляду по адміністративній справі № 400/1491/19 (а.с. 16-18). Таким чином, звернення позивача до суду з окремим позовом є помилковим. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Зазначена обставина, встановлена після відкриття провадження у справі є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при закритті провадження у справі на підставі ч.2 ст. 238 КАС України. В свою чергу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апелянта на положення ч. 1 ст. 383 КАС України, якою передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, в данному випадку в рамках адміністративної справи №400/1491/19, а не окремого позову, фактично предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення у справі №400/1491/19. Судова колегія зазначає, що з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а тому оскаржувана ухвала суду першої інтонації щодо закриття провадження у справі є законною та скасуванню не підлягає. Отже, в данній справі, що розглядається новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому позивач повинен звернутись до суду в рамках адміністративної справи у справі № 400/1491/19 з заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред`являти новий адміністративний позов. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04.05.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик