Постанова 4819 № 766/9410/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року м. Херсон Номер справи: 766/9410/19 Номер провадження: 22-ц/819/455/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Бездрабко В.О., Радченка С.В., секретар Кутузова А.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року, у складі судді Ус О.В., повний текст рішення складено 21 грудня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів ВСТАНОВИВ: В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, посилаючись на те, що 16 грудня 2018 року між нею та відповідачкою укладено договір оренди частини належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого орендна плата становить 2 000 гривень та комунальні платежі: електропостачання та газопостачання - за лічильниками, водопостачання - 119 гривень, комунальні послуги ЖЕК - 68,32 гривні. ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 за умовами договору сплатила орендну плату та комунальні платежі лише за один місяць - 15 січня 2019 року, про що свідчить розписка підписана сусідом позивача ОСОБА_3 , якого вона уповноважила на отримання коштів від орендаря. В березні 2019 року відповідач з`їхала з квартири, не сплативши орендну плату та заборгованість за комунальними платежами. Позивач, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість з орендної плати в сумі 4000 гривень та заборгованість по комунальним платежам в сумі 5548 гривень. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди в сумі 4000 гривень, заборгованість по сплаті комунальних платежів в розмірі 1695,08 гривень, всього 5695,08 гривень; в задоволенні решти вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 гривень. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі обґрунтовано тим, що відповідач, визнала, що проживала в орендованій квартирі до 13 березня 2019 року включно, орендна плата за два місяці (з 15 січня по 13 березня) проживання відповідача у квартирі за умовами Договору становить 4 000 гривень, тому позовні вимоги в цій частині судом задоволено повністю. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по комунальним послугам, суд першої інстанції проаналізувавши розрахунки за надані послуги з газопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за оплату послуг з газопостачання у сумі 914,74 грн. Проаналізувавши відомості про нарахування та оплати за електроенергію за період з січня по квітень 2019 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обов`язку сплати відповідачем коштів за електропостачання у розмірі 2752 грн, та стягнув заборгованість у сумі 404,40 гривень. Також судом враховано, що в договорі передбачена фіксована сума оплати за послуги з водопостачання у розмірі 119,65 грн в місяць, та квартплата у розмірі 68,32 грн в місяць та стягнуто заборгованість з надання послуг за водопостачання за два місяці в сумі 239,30 грн, та 136,64 грн за квартплату. З апеляційною скаргою на вказане рішення суду звернулась ОСОБА_2 , яка вказує, що при укладенні договору оренди нею було сплачено позивачці 4 000 гривень - по 2 000 гривень за перший та останній місяці проживання. І, оскільки, 15 січня 2019 вона сплатила 3184,27 гривень, з яких 2000 гривень в рахунок сплати орендної плати за другий місяць, тобто всього за три місяці проживання нею було сплачено 6000 гривень, суд першої інстанції безпідставно стягнув з неї 4000 гривень в якості заборгованості за орендною платою. Також вказує, що судом першої інстанції не враховано, що в її користуванні перебувала лише частина квартири площею 12 м?, а інша частина квартири використовувала позивачем по справі на власний розсуд, а отже і оплата за лічильниками за газопостачання та електропостачання має розподілятися пропорційно. За наданими розрахунками особи, що звернулась з апеляційною скаргою, вона має сплати за газопостачання не 914,74 гривні, як визначено судом першої, інстанції, а 536,26 гривень. Зазначає, позивачем надано недостовірні дані з заборгованості за електропостачання, та вказує, що нею за час проживання в квартирі використано 64,8 кВт, що згідно з встановлений тарифом (0,90 грн) коштує 58,32 гривні. Зазначає, що за договором оренди оплата за житлово комунальні послуги становить 30 гривень, тому суд безпідставно виходив з розміру 68,32 грн. Апелянт зазначає, що за період проживання з 16 січня по 13 березня 2013 року вона мала б сплатити комунальні послуги 797,22 гривні. Посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи до судового засідання суду апеляційної інстанції не з`явилась, в заяві на адресу суду просила справу розглядати за її відсутності (а.с.85) Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи, слідує, що 16 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі уклали договір оренди належної ОСОБА_1 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 . За умовами договору строк оренди становить 6 місяців - до 15.06.2019 року , орендна плата становить «2000 гривень плюс комунальні послуги». Сторони також передбачили в п. 7 договору додаткові умови : «розірвання договору в строки не передбачені умовами передбачає накладення штрафу в розмірі суми застави». На зворотній стороні вказаного договору ОСОБА_1 власноруч написала, що суму застави отримала в розмірі 2000 гривень. 15 січня 2019 року ОСОБА_5 , якого уповноважила позивач на отримання коштів від орендаря, отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 3 184, 27 гривень (а.с.4) Вказані обставини сторони не заперечують. Відповідно до частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Частиною третьою статті 815 ЦК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму. Відповідно до частин 1-3 статті 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заперечувала проти позову та вказувала, що під час укладення договору оренди 16 грудня 2018 року передала ОСОБА_1 4 000 гривень за перший та останній місяці проживання (а.с. 33). До апеляційної скарги відповідач додала ксерокопію договору оренди від 16 грудня 2018 року (а.с. 73) в якому міститься власноруч написаний ОСОБА_1 текст «оплата в суме 2 000 рублей. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 надала суду оригінал вказаного договору з якого вбачається, що на першій сторінці ОСОБА_1 власноруч також написала: «оплата в суме 2 тыс. получен» та міститься підпис ОСОБА_1 . Оскільки позивачкою надано суду першої інстанції ніким не завірену ксерокопію договору оренди від 16 грудня 2018 року, за наявності стверджень ОСОБА_2 щодо сплати орендної плати в розмірі 2 000 гривень за перший місяць, судом першої інстанції належним чином не було досліджено вказані обставини, суд взяв до уваги лише ксерокопію екземпляра договору оренди, що був наданий позивачем при подачі позову, чим допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у вказаній частині є обґрунтованими, оскільки відповідачем доведено належними та допустимими доказами сплату 2000 гривень орендної плати за перший місяць оренди. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідач сплатила орендну плату і за останній місяць оренди. Сторони у пункті 7 договору погодили відповідальність сторін за дострокове розірвання договору оренди у вигляді сплати штрафу в розмірі суми застави. В договорах, що надані сторонами, як в ксерокопії, що надана позивачем, так і в оригіналі договору наданому відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 отримала суму застави в розмірі 2000 гривень. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, і не заперечується відповідачем, відповідач в односторонньому порядку розірвала договірні відносини за договором оренди від 16 грудня 2018 року, то судом першої інстанції правильно не враховано вказані кошти в рахунок орендної плати за третій місяць проживання, оскільки вказані кошти в розмірі 2000 гривень є штрафом, як це передбачено пунктом 7 договору. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, про те, що в користуванні відповідача перебувала лише частина квартири площею 12 м?, а інша частина квартири використовувала позивачем по справі на власний розсуд, а отже і оплата за лічильниками за газопостачання та електропостачання має розподілятися пропорційно, оскільки укладеним між сторонами договором оренди умови пропорційності сплати комунальних послуг не передбачено, сторони встановили, що орендар сплачує комунальні послуги, тому вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними. Судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, а саме: відомостей по нарахуванню та оплати за надані послуги з газопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 встановлено, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за послуги з газопостачання за період з січня 16.01.2019 року по 31.01.2019 року у сумі 594,15 грн. (відповідно до розрахунку за січень місяць нараховано 1188,30 грн.), за лютий 2019 року у сумі 256,47 грн., з 01.03.2019 року по 15.03.2019 року у сумі 64,13 грн (відповідно до розрахунку за березень місяць нараховано 128,23 грн.), всього у сумі 914,74 грн. Доводи апеляційної скарги про те, орендарем за час проживання в квартирі використано 64,8 кВт, не доведено належними та допустими доказами. Судом першої інстанції встановлено, що з відомості про нарахування та оплати за електроенергію вбачається, що за період з січня 2019 року по квітень нарахування здійснювалось не за фактично облікованими витратами електропостачання, оскільки перерахунок здійснений у квітні 2019 року та на кінець місяця показники лічильника були -12983 кВт.год. Враховуючи, що на початок січня 2019 року показники лічильника були 12603 кВт.год, то за період з 01.01.2019 року по 30.04.2019 року було витрачено 380 кВт.год. Разом з тим, є такими, що підлягають частковому задоволенню доводи апеляційної скарги щодо стягнення суми заборгованості за комунальні послуги. Так, наданому відповідачем оригіналі договорі оренди сторони передбачили сплату за послуги ЖЕК - 30 гривень, тоді як в доданій до позовної заяви ксерокопії договору оренди, яка ніким не завірена, зазначено «кварт.пл.68,32». Колегія суддів вважає, що оскільки в наданому відповідачем оригіналі договору оренди сторони передбачили сплату за послуги ЖЕК 30 гривень, то стягненню з відповідача підлягає 60 гривень, а не 136,64 гривень, як було вирішено судом першої інстанції. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, а саме: підлягає зменшенню стягнутаз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сума заборгованості з орендної плати з 4000 гривень до 2000 гривень та сума заборгованості по сплаті комунальних платежів з 1695,08 гривень до 1618,44 гривень. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений ним при зверненні до суду першої інстанції (768,40 грн) пропорційно розміру задоволених вимог - 37,9%, в сумі 291,22 гривень. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, тому сплачений ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1152,60 грн за подання апеляційної скарги, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь пропорційно до задоволених вимог, що були предметом оскарження (5695,08 грн) - 63,54% в сумі 732,36 гривень. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегіїсуддів судової палати з розгляду цивільних справ ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з орендної плати з 4000 гривень до 2000 гривень, суму заборгованості по сплаті комунальних платежів з 1695,08 гривень до 1618,44 гривень, судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції з 768,40 гривень до 291,22 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 732,36 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 30 квітня 2020 року Головуючий І.В. Вейтас Судді: В.О. Бездрабко С.В. Радченко