Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/9275/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 13 листопада 2024 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 766/9275/23 Номер провадження: 22-ц/819/382/24 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Склярської І.В., суддів: Базіль О.В., Радченка С.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи, відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2024 року в складі судді Майдан С.І., у справі за позовом Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, встановив: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2021 року Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» звернулося до суду із позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_2 на користь МКП «Херсонтеплоенерго» борг в сумі 30 171 грн. 13 коп., а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на такі обставини. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ним 02.07.2018. Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються ЦК України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання»; Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМ України від 21 серпня 2019 №830, та іншими як загальними так й спеціальними нормативно-правовими актами. На ім`я відповідача в службі збуту та обліку теплової енергії позивача відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 згідно якого ведеться облік розрахунків між позивачем та відповідачем за надані послуги з централізованого опалення. Між позивачем і відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, оскільки позивач фактично надавав відповідачеві послуги, а останній їх використовував для задоволення власних потреб та не відмовлявся від них. Квартира відповідача приєднана до централізованої мережі тепло-водо постачання, від нього не надходили скарги з приводу ненадання чи неналежного надання послуг за період за який утворилася заборгованість. Отже, позивачу відповідачем надаються житлово-комунальні послуги, проте свого обов`язку по платі наданих йому комунальних послуг ОСОБА_2 , не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2018 року по 01.10.2023 утворилась заборгованість в розмірі 30171,13 грн. 26.08.2021 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 18499,79 грн, яка утворилася за період з 01.11.2018 року по 01.08.2021 року. 13.09.2021 року Херсонським міським судом Херсонської області у справі №766/14865/21 видано відповідний судовий наказ. 03.10.2023 року відповідач звернуся до суду за скасуванням судового наказу. Ухвалою суду від 10.10.2023 року зазначений судовий наказ скасовано. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2024 року позов Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Суд постановив: Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь МКП «Херсонтеплоенерго» (73003, м. Херсон, Острівське шосе, 1; код за ЄДРПОУ 31652920) борг в сумі 28790,77 грн на р/р НОМЕР_3 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь МКП «Херсонтеплоенерго» (73003, м. Херсон, Острівське шосе, 1; код за ЄДРПОУ 31652920) понесені судові витрати на розгляд справи у розмірі 2561,07 грн на р/р НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ». В решті позовних вимог відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, вирішити питання про стягнення судових витрат з відповідача. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що встановлені рішенням суду обставини: безперебійного здійснення постачання теплової енергії до квартири відповідача протягом багатьох років; не надходження від відповідача позивачу протягом періоду з 01.11.2018 по 01.10.2023 скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуги; укладання індивідуального договору, який є публічним договором приєднання, що підтверджується й відповідними діями відповідача, а саме частковими сплатами за надані теплопостачання, які наведені у розрахунку та фактичним споживанням послуги теплопостачання, - не підтверджуються доказами та спростовуються матеріалами справи, зокрема поясненнями сторони відповідача, яка їх заперечує. Апелянт, посилаючись на норми статей 509,11,208,207 633,638 ЦК України, норми статей 9, 12,1314,19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» вказує, що аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Укладення договору про надання послуги з постачання теплової енергії в письмовій формі є обов`язковим. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тобто якщо він підписаний сторонами. Позивач не надав суду договір на підтвердження виникнення спірних відносин, а наявність у позивача копій особистих документів, які належать відповідачу не свідчать про укладення договору або виникнення договірних відносин. Не свідчить про виникнення договірних відносин зарахування грошових коштів на особовий рахунок відповідача, відкритий за ініціативою позивача у внутрішній базі обліку, що ним використовується, оскільки не встановлено особу, яка їх внесла. Також позивачем не надано докази та не доведено факт отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії. Апелянт зазначає, що вищенаведене свідчить про недоведеність вимог позову у встановленому законом порядку, що є підставою у відмові для їх задоволення. (2)Позиція інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Херсонтеплоенерго» не погоджується з доводами апеляційної скарги, та вважає рішення суду по справі таким, що винесено за наслідками дотримання вимог матеріального та процесуального права, дослідженням усіх обставин по справі, що мають істотне значення для вирішення справи по суті, просить залишити судове рішення по справі без змін, а скаргу без задоволення. Підприємство вважає, що рішенням по справі встановлено, що на виконання своєї мети МКП «Херсонтеплоенерго» безперебійно здійснює постачання теплової енергії до приміщень відповідача протягом багатьох років, багатоквартирний будинок, де мешкає відповідач, приєднаний до централізованої мережі теплопостачання. Протягом зазначеного в позовній заяві періоду скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуги від ОСОБА_2 не надходило. Підприємством здійснювався обов`язок забезпечення надійного постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил в усі опалювальні періоди, в тому числі 2023/2024 років. Власник житлового приміщення, в свою чергу, відповідно до статті 322 ЦК України, несе тягар утримання належного майна, й реалізація права власності (володіння та користування) не може здійснюватися на шкоду правам інших громадян, інтересам суспільства, навколишньому природному середовищу або погіршувати екологічну ситуацію (тобто, наприклад, забезпечення функціонування частини внутрішньобудинкових мереж опалення, які знаходяться в окремому житловому приміщенні, та через які інші мешканці отримують теплоносій). МКП вважає, що між сторонами склались договірні відносини та укладено індивідуальний договір, який є публічним договором приєднання, що підтверджується й відповідними діями Апелянта частковими сплатами за надані послуги з теплопостачання, які наведено у розрахунку сум стягнення, та фактичним споживанням послуги теплопостачання. Частинами 5, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2023 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції на момент надання послуг) заборонено зупинення надання комунальних послуг. Незалежно від того, оплачується послуга чи не оплачується, постачальник не має права позбавити її споживача. Згідно ч. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» . В свою чергу споживач зобов`язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. МКП «Херсонтеплоенерго» на виконання своїх обов`язків щодо безперебійного постачання теплової енергії в опалювальні періоди, забезпечував вироблення та поставку теплоносія в квартиру відповідача, а останній в свою чергу, здійснював фактичне споживання теплової енергії згідно даних обліку що кореспондує з законодавчо визначеним його обов`язком сплати фактично спожитих послуг у встановлені строки 2.

Мотивувальна частина ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з ч.1ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , є власником квартири АДРЕСА_3 . В розпорядженні позивача наявні копії документів відповідача: а саме копія паспорту громадянина України, копія ідентифікаційного коду, копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2018. З розрахунку заборгованості вбачається, що на обліку позивача наявний відкритий особовий рахунок: НОМЕР_1 , абонент ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 (9 пов), опалювальна площа 65,10 м.2, зареєстровано: 1 меш.; договір: 03/10/2018. Матеріали справи свідчать, що міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» є надавачем послуг з теплозабезпечення у м. Херсон у тому рахунку в будинок АДРЕСА_5 . Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та Правиламинадання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 р. №85 Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23). Таким чином, доводи апеляційної скарги про необхідність письмового договору, як обов`язкової складової для сплати послуг з теплозабезпечення спростовуються вищенаведеним. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 19,25Закону України «Про теплопостачання»встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку. Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Проте, всупереч вимогам статті 526ЦК Українита Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилам надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженим в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 р. №85 відповідач не виконував зобов`язання з оплати за надані послуги теплопостачання, у зв`язку з чим виникла заборгованість, про що правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. За період за який позивач просить стягнути заборгованість за послуги теплопостачання нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; Правиламинадання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року; Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 р. №85 врегульований порядок оформлення претензій споживачів з приводу не надання чи неякісного надання комунальних послуг відповідно до яких саме споживач звертається з відповідною заявою до виконавця послуги. У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов`язання зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги з теплопостачання належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за надані ним послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2018 року по 30 жовтня 2023 року, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206, відповідно до вимог якої МКП «Херсонтеплоенерго» приводить рахунки на оплату житлово-комунальних послуг у відповідність до вимог постанови Уряду, та виносить суму нарахувань за окупаційний період на поза балансові рахунки підприємства, складає 28 790,77 грн. Відповідачем належними доказами вищевказаний розрахунок не спростовано, інший розрахунок не надано. Доказів неотримання ОСОБА_2 послугз централізованого опалення належної йому на праві власності квартири, ним, як споживачем, не надано. Також відповідачем належними доказами не спростовано отримання від відповідача послуги з теплопостачання та не надано доказів про відмову, у встановленому законом порядку, від послуг з централізованого опалення. Доводи апелянта про пояснення сторони відповідача, яка заперечує позовні вимоги, як докази відповідача не ґрунтуються на нормах процесуального закону, оскільки не відповідають вимогам статті 92 ЦПК України. У спірних правовідносинах не мають правового значення доводи апеляційної скарги про не встановлення особи, яка частково вносила кошти на оплату послуг, якою за припущенням відповідача у відзиві на позовну заяву могла бути його співмешканка без його уповноваження на такі дії. Таким чином, доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення (теплопостачання) не спростовують. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ч.1 п.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК України). За наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції, як таке що постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.375, 382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.В. Базіль С.В. Радченко