Постанова 4819 № 766/50/22

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 13 липня 2026 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 766/50/22 Номер провадження: 22-ц/819/1007/26 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Склярської І.В., суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року (під головуванням судді Рядчої Т.І.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: Короткий зміст позовних вимог У січня 2022 року Акціонерне товариство «Юнекс Банк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 липня 2020 року між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 34.291.0720.ФО_К, на умовах, що зазначені в ньому, та відповідно до публічної пропозиції "Правила (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», що оприлюднені на офіційному сайті банку. Відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримав грошові кошти у сумі 71 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 5 процентів річних, та комісією за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,49 процента від суми кредиту. Позичальник зобов`язався в порядку й на умовах п. 2.3, 2.4 Кредитного договору та Правил повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за обслуговування кредиту щомісячно, шляхом сплати чергових платежів зі строком погашення кредиту - не пізніше 10 липня 2023 року. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою за особовим рахунком позичальника. Позивач зазначає, що відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином, не сплачує щомісячні платежі за кредитом, комісію за обслуговування та проценти за користування кредитом, інші платежі, у зв`язку з чим, станом на 01 грудня 2021 сума загальної заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 95 273,80 грн, у тому числі: сума заборгованості за кредитом 65 398,87 грн, сума заборгованості за процентами 4 504,25 грн., сума заборгованості за комісіями 25 370,68 грн. На підставі наведеного, позивач просив стягнути на його користь вказані суми з відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Суд ухвалив: -стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» заборгованість за договором №34.291.0720.ФО_К від 09.07.2020 у розмірі 65219,50 грн, та понесені судові витрати в розмірі 1553,82 грн. -в решті позовних вимог відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення судом першої інстанції рішення без належного дослідження всіх обставин справи та за відсутності достатніх і належних доказів, які б підтверджували наявність підстав для стягнення будь-якої заборгованості, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1)Доводи осіб, які подали апеляційні скарги В обґрунтування доводів апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу послалася на наступні обставини: -в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів або користування ОСОБА_1 цими коштами в межах кредитного ліміту. До матеріалів справи не було надано первинних бухгалтерських документів, а саме виписок по рахунку, а залучені лише одноособові розрахунки заборгованості. Позивач не довів належними доказами, що апелянт отримував кредитні кошти взагалі, а також не обґрунтував нарахування відсотків; -апелянт посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року №638/13683/15-ц, вказав, що його не було належим чином повідомлено про дострокове повернення кредиту, оскільки позивачем не доведено факт вручення адресатові під підпис вимоги позивача. До матеріалів справи не долучено доказів щодо підтвердження направлення та отримання під підпис ОСОБА_1 вимоги позивача. Звернення до суду без виконання вимог ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» є передчасними, оскільки досудовий порядок врегулювання є обов`язковим; -до матеріалів справи не надано оригінал кредитної справи для встановлення відповідності підпису на договорі. Також наголошено, що апелянт ніколи не брав жодних грошових коштів, які згадуються в позові; -позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, які позивач надав / перерахував відповідачу як кредитні кошти та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кошти; -умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Щодо нарахування відсотків апелянт звернув увагу суду на необхідність врахування висновку Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року № 342/180/17 (14-131цс19). Також вказав, що відсутні відстави вважати, що позивач дотримався вимог закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження їх зі споживачем. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування оригіналу кредитної страви, оскільки відповідну процесуальну дію неможливо було заявити у суді першої інстанції. (2) Позиція інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції враховуючи висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, виходив з того, що зі змісту кредитного договору №34.291.0720.ФО_К від 09.07.2020, вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає. Більш того, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 сплачено в рахунок погашення комісії 4683,62 грн, які, враховуючи нікчемність положень договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості, підлягають відрахуванню із загальної суми заборгованості. Також суд першої інстанції вказав, що у справі, що розглядається, позивач без застосування процедури досудового врегулювання спору, подав позов до суду 24.12.2021 про стягнення заборгованості, в тому числі дострокової, по кредитному договору, термін користування якого зазначений до 10.07.2023. Враховуючи, що на час розгляду справи по суті строк користування кредитом сплив, а відповідач про це знав, але не виконав свої зобов`язання по його погашенню, суд дійшов висновку, що відсутність досудової вимоги не порушує права відповідача. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2020 року ОСОБА_1 своїм підписом у Анкеті-Заяві підтвердив, що ознайомився і згоден з Публічною пропозицією АТ «Юнекс Банк» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб/ Правилами надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», з умовами та правилами надання банківських послуг , отримав примірник тарифів Банку та правил користування платіжною картою. Таким чином, відповідно до Анкети-Заяви відповідач, акцептував та приєднався до Публічної пропозиції позивача на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційній інтернет сторінці Банку. Також в анкеті заяві вказано, що Банк відповідно до умов договору відкриває клієнту поточний рахунок з використанням ПК № НОМЕР_1 за тарифним планом карткові рахунки «ТП Партнерський плюс». (а.с.4) 09.07.2020 року укладено кредитний договір №34.291.0720.ФО_К., згідно якого АТ «Юнекс Банк» на умовах строковості, повернення, платності та відповідно до умов цього Договору надав Позичальнику ОСОБА_1 , кредит у сумі 71 000,00 грн із терміном користування до 10.07.2023 року.(а.с.6) Цільове призначення (мета) кредитну споживчі потреби (п. 1.2 указаного договору). Відповідно до п. 1.4. указаного договору за користування кредитом позичальник сплачує: 1.4.1. проценти за користування кредитом щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 5,0 % річних; 1.4.2. комісію за надання кредиту одноразово, не пізніше наступного для отримання кредиту в розмірі 0,0% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору; 1.4.3. комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,49% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору, яка включається до складу щомісячних ануїтентних платежів. Згідно із п. 2.3. указаного договору сторони погодили, що для погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів позичальником щомісячно до 10 (включно) числа кожного календарного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місцем підписання цього договору, здійснюється внесення грошових коштів у сумі 3899,90 грн на поточний рахунок, вказаний в п. 2.4. цього договору. Пунктом 2.7 указаного договору визначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до підписання ним цього договору його було ознайомлено в письмовій формі з інформацією про умови кредитування, реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, відповідно до законодавства України та наступного Графіку платежів Графіку погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. До матеріалів справи надано Виписку по особовому рахунку за період з 10.01.2020 по 10.07.2020, дата :01.12.2021 року, з якого вбачається, що АТ «Юнекс Банк» перерахував ОСОБА_1 10.07.2020 року 71 000 грн. на рахунок №№ НОМЕР_1 (вказаний в анкеті-заяві), призначення платежу: «видача кредиту ОСОБА_1 по кредитному договору №34.291.0720.ФО_К від 09.07.2020 ».(а.с.14) З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором 34.291.0720.ФО_К від 09 липня 2020 року, станом на 01.12.2021 ОСОБА_1 має заборгованість по поверненню кредитних коштів в сумі 65398,87 грн, за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 4504,25 грн, за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 25370,68 грн, а всього 95273,80 грн. (а.с.15-16). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 530, 612, 525ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом. Згідно із частиною першою статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних банку відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, врахувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язань за кредитним договором від 09 липня 2020 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цієї заборгованості з відповідача. Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не укладав кредитний договір, а також те, що останній не отримував кредитні кошти апеляційний суд зазначає наступне. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Банк надав докази на підтвердження виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, зокрема, виписку по особовому рахунку за період з 10.07.2020 року по 10.07.2020 року, з якої вбачається отримання відповідачем грошових коштів в сумі 71 000 грн. на рахунок вказаний, як в анкеті заяві від 09 липня 2020 року, так і в кредитному договорі №34.291.0720.ФО_К (призначення платежу: видача кредиту по кредитному договору № 34.291.0720.ФО_К від 09.07.2020.) Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківська виписка по рахунку за період з 10.07.2020 року по 10.07.2020 року надана до матеріалів справи є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджує отримання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором, виписка містить запис про операцію, здійснену протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаної за день операції. Також в матеріалах справи наявний наявний розрахунок заборгованості за кредитом позичальника станом на 01 грудня 2021 року, який підписаний операційним директором Махноносовою В.В. та не спростований відповідачем. Крім того, позивачем додано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію Анкети заяви від 09 липня 2020 року (а.с. 4) та копію кредитного договору №34.291.0720.ФО_К від 09.07.2020 року (а.с.6). Вказані документи містять підпис ОСОБА_1 . Працівники банку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перевірили документи на оформлення відкриття рахунку та засвідчили справжність підпису ОСОБА_1 , про що свідчить Відмітка банку. (а.с.5). Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України). Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. . Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. (частини 6-7 статті 81 ЦПК України). Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи (аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 15 листопада 2024 року справа № 933/602/23; від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі №567/792/22, від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22). Наведені докази позивача відповідачем не спростовані, а заперечення апелянтом щодо укладання кредитного договору, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, жодних клопотань апелянтом не заявлялось. Аргументи касаційної скарги про недотримання банком порядку надсилання вимоги про дострокове повернення кредиту не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки на час ухвалення судом першої інстанції рішення (28 квітня 2026 року) настав строк виконання кредитного договору, отже судом було стягнуто заборгованість не достроково, а зі спливом встановленого між сторонами строку кредитування. Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Колегія суддів вважає помилковим посилання у апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15, щодо обов`язку виконання кредитодавцем вимог частини десятої статті11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, зокрема попереднього звернення до позичальника із вимогою про дострокове повернення кредиту, оскільки у справі, яка переглядається, порівняно зі справою № 638/13683/15, на час ухвалення судом першої інстанції рішення настав строк виконання кредитного договору. Отже у зазначених справах є різними встановлені судами фактичні обставини, отже правовідносини не є подібними. Щодо клопотання про витребування оригіналу кредитної справи апеляційний суд зазначає наступне. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Борщенко В.В. про витребування доказів, а саме оригіналу кредитної справи та доказів видачі кредитних коштів відмовлено. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції (пункт 2 частини першої статті 353 ЦПК України). Разом з тим, в апеляційній скарзі з врахуванням того, що ОСОБА_1 заперечує проти укладення кредиту та отримання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідну процесуальну дію неможливо було заявити у суді першої інстанції, заявив повторно в суді апеляційної інстанції клопотання про витребування оригіналу кредитної справи. Жодних обставин та заперечень щодо ухвали суду першої інстанції від 25 вересня 2024 року апелянтом не вказано. Враховуючи викладене, наявні в справі належним чином завірені копії документів, у тому рахунку підписані відповідачем документи з відміткою про засвідчення його справжності підпису, відсутності клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування доказів. Відтак, доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем укладання кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є не обґрунтованими. Щодо заяви позивача про відсуплення права вимоги. Колегія судів критично оцінює заяву Акціонерного товариства «Юнекс Банк» від 03 липня 2026 року, в якій вказано, що останнє відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Фінанс» до боржника за кредитним договором №34.291.0720.ФО_К від 10.07.2020 на підставі Додаткової угоди №3 до Рамкового договору факторингу №25/12-1 від 25 грудня 2025 року, оскільки на підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи не надано жодних доказів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1.ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги в оскарженій частині не спростовують, а тому колегію суддів не можуть бути прийняти як такі, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення . Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Склярська Судді Л.П. Воронцова В.В. Майданік