Постанова 4857 № 460/3121/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3121/19 пров. № А/857/2993/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л. П., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, прийняте суддею Комшелюк Т. О. у місті Рівне, у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС (в даний час - Поліська митниця Держмитслужби) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів,- встановив: ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №А204000/2019/00761 та рішення про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2019 року № UА204000/2019/000735/2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, судом проведено аналіз законодавства, яке регулює спірні правовідносини та з обставин справи зроблено висновок, що надані позивачем документи містять неточності і розбіжності. Вартість транспортного засобу згідно оголошення є вищою за вартість у комерційному рахунку. Вказано у комерційному рахунку іншого продавця. Позивачем не надано ні суду, ні митниці документів щодо маршруту та понесених витрат на транспортування автомобіля з ЄС до кордону України. Наведено обґрунтування щодо визначення шостого методу митної вартості. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що митним органом всупереч приписам правових норм не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами неможливість застосування попередніх методів, хоча у митного органу була наявна інформація, відповідно до якої він міг визначити вартість імпортованого товару за ціною договору щодо ідентичних товарів чи за ціною договору щодо подібних товарів (аналогічних) товарів. Судом не враховано правову позицію Верховного Суду, що наведена у постановах №21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 від 21.01.2011, від 07.02.2011, від 14.11.2011, від 06.02.2012 та від 11.09.2012. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Поліською митницею Держмитслужби подано відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтування відповідають мотивам оскаржуваного судового рішення. Також просить допустити процесуальне правонаступництво Рівненської митниці ДФС на Поліську митницю Держмитслужби. Відповідно до статті 52 КАС України - у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11 жовтня 2019 року позивач придбав у компанії Unfallwagenhandel Ten Kate (Німеччина) легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», 2017 року випуску, двигун дизельний об`ємом 2143 куб.см, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 за ціною 16500 євро. 16 жовтня 2019 року для здійснення митного оформлення товару представником позивача ТзОВ «ВЕСТРОУД» (декларант) було подано до відповідача митну декларацію №А204010.2019.238155, якою заявлено до митного оформлення транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», 2017 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 9, тип (маркування) двигуна 651.950 34 056521, двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2143куб.см, тип кузова - універсал, колісна формула 4x2, ціна товару 16500 євро. Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля) в сумі 148300,30 грн, які були сплачені в день подання митної декларації. Одночасно із митною декларацією, декларантом було надано відповідачу документи на підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: рахунок від 11 жовтня 2019 року № 617; експортна митна декларація від 14.10.2019 № 19NLK1QB4NAK83WD59; реєстраційне свідоцтво транспортного засобу від 29.06.2017 НОМЕР_2 ; паспорт транспортного засобу № НОМЕР_3 від 28/09/2018; копії паспорту та ІПН позивача. Також встановлено, що відповідачем декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, зокрема, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованого товару; касові та товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі; копію митної декларації країни відправлення. Декларантом на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, надано платіжне доручення від 10.10.2019 № SW24JA10O93513, лист продавця від 10.10.2019, скрін оголошення з сайту mobile.de., лист від 16.10.2019 №

19. Оскільки надані документи містили розбіжності та неточності, відповідачем винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2019/00761 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2019 № UA204000/2019/000735/2, яким митну вартість товару відповідачем визначено на підставі відомостей про вартість транспортного засобу згідно цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, електронного довідника www.schwackenet.de на рівні 23800 євро. Зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з тим, що декларантом не було подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 статті 53 Митного кодексу України та у відповідності до частини 5 статті 54 Митного кодексу України. Відповідно до поданого до митного оформлення комерційного рахунку від 11/10/2019 № 617, продавцем транспортного засобу є компанія Unfallwagenhandel Ten Kate (Німеччина). Комерційний рахунок від 11/10/2019 № 617 складений за адресою продавця Eureglostrasse 8, Bad Bentheim 48455 (Німеччина). Однак, митне оформлення імпортованого транспортного засобу для експорту на митну територію України здійснено у Нідерландах, про що свідчить надана до митного оформлення копія експортної митної декларації від 14.10.2019 № 19NLK1QB4NAK83WD59. Також, зазначена копія експортної митної декларації від 14.10.2019 № 19NLK1QB4NAK83WD59, не містить реквізитів комерційного рахунку, комерційних умов поставки. Крім того, у графі 15 поданої МД «Країна відправлення», декларантом заявлено Німеччину, що суперечить відомостям стосовно країни відправлення у копії експортної митної декларації від 14.10.2019 № 19NLK1QB4NAK83WD59 Нідерланди. Наданий скрін оголошення з Інтернет ресурсу mobile.de не кореспондується із імпортованим транспортним засобом, оскільки не містить vin кода транспортного засобу; - вартість транспортного засобу згідно оголошення є вищою 17500евро за вартість у комерційному рахунку від 11/10/2019 №

617. Надане додатково платіжне доручення банку від 10.10.2019 № SW24JA10O93513 на суму 500 євро, що значно менше суми зазначеної у комерційному рахунку від 11/10/2019 №

617. Митну вартість товару визначено на підставі відомостей про вартість транспортного засобу згідно цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, електронного довідника www.schwackenet.de на рівні 23800євро. За результатами проведеної процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України). Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості. Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Vito», 2017 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 позивачем надано рахунок від 11 жовтня 2019 року № 617; експортну митну декларацію від 14.10.2019 № 19NLK1QB4NAK83WD59; платіжне доручення банку від 10 жовтня 2019 року №JA10O93513, лист продавця від 10 жовтня 2019 року, скрін оголошення з сайту mobile.de., лист від 16 жовтня 2019 року №

19. Так, згідно з платіжним дорученням від 10 жовтня 2019 року №JA10O93513 позивачем було сплачено компанії Unfallwagenhandel Ten Kate (Німеччина) 500 EUR. Після огляду автомобіля 11 жовтня 2019 року в м.Бад-Бентхайм було оформлено рахунок № 617, який є підтвердженням купівлі-продажу автомобіля, як пошкодженого, за ціною 16500 EUR та здійснено доплату вартості автомобіля у сумі 16000 EUR готівкою. Колегія суддів зазначає, що митний орган мав можливість перевірити задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки надані документи містили відомості про юридичну особу продавця, її адресу та номер телефону, однак, жодних заходів щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару відповідачем вжито не було. Таким чином, вказані документи містять ідентифікуючі дані придбаного позивачем транспортного засобу та зазначені в них відомості не спростовані митним органом, оскільки ним не надано суду доказів непідтвердження відчуження позивачу згаданого вище транспортного засобу та отримання продавцем - компанією Unfallwagenhandel Ten Kate (Німеччина) від позивача коштів в сумі 16500 EUR. При цьому, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість, що узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17. Апеляційний суд враховує також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18, де суд відхилив доводи митного органу про відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню. Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2019 року №А204000/2019/000735/2 зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п`ятим методами. При прийнятті цього рішення митну вартість товару визначено на підставі відомостей про вартість транспортного засобу згідно цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, електронного довідника www.schwackenet.de на рівні 23800 євро. Разом з тим, суд зазначає, що ціни, зазначені в електронному довіднику www.schwackenet.de, є середніми цінами та визначаються для кожної моделі транспортного засобу з урахуванням дати реєстрації, об`єму двигуна, типу коробки передач, типу пального, пробігу, терміну експлуатації транспортного засобу, додаткової комплектації тощо. Оскільки вартість колісного транспортного засобу є комплексною величиною, тобто залежить від об`єму двигуна, типу коробки передач, типу пального, додаткової комплектації, терміну експлуатації транспортного засобу (року випуску/років експлуатації), величини пробігу, зазначені критерії є основною складовою, що впливає на визначення кінцевої вартості транспортного засобу. У разі відсутності інформації по одному із зазначених вище критеріїв, можливе допущення похибки у встановленні об`єктивної вартості транспортного засобу. Вказаний електронний довідник не враховує дійсного технічного стану конкретного автомобіля та його пошкодження, оскільки ці обставини є унікальними у кожному конкретному випадку. Таким чином, відповідач без належного обґрунтування взяв до уваги цінову інформацію з електронного довідника www. schwackenet.de. з середніми цінами моделі транспортного засобу позивача, в той час, коли наданими до митного оформлення документами цілком підтверджена вартість конкретного товару, визначена за основним методом. З огляду на викладене, митний орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосованого методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, митним органом порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків. За таких обставин, відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2019/00761 та рішення про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2019 року №А204000/2019/000735/2, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів статті 139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС (в даний час - Поліська митниця Держмитслужби) судових витрат в розмірі 3959,29 грн. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи. Керуючись ст.ст.315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 460/3121/19 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2019/00761 та рішення про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2019 року № UА204000/2019/000735/2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350097) судові витрати в розмірі 3959 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 29 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 30.04.2020 року.