Постанова 4821 № 703/211/16-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/393/20Головуючий по 1 інстанції Справа №703/211/16-ц Категорія: 304090000 Опалинська О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 року : м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в с т а н о в и в : У січні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням останньою умов кредитного договору № б/н від 13.08.2007. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі вказаного договору від 13.08.2007 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Зміну кредитного ліміту за рішенням банку, а також пряму та безумовну згоду позичальника прийняти будь-який розмір кредитного ліміту позивач обґрунтовував положеннями договору, що викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг. Банк нараховував відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діяли на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 Правил користування платіжною карткою. Крім того, відповідачка підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (тарифи), відповідно до якої базова процентна ставка на місяць 1,9% місяць, комісія за кредитне обслуговування (щомісячна) 1% на залишок заборгованості, непогашеної протягом пільгового періоду, розмір щомісячних платежів (включаючи сплату за використання кредитних коштів у звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Крім того, у довідці передбачено порядок нарахування пені та штрафу у разі порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальниці кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідачка кредитними коштами активно користувалась, однак зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, кредитні кошти повернула не повністю, у зв`язку з чим виникла заборгованість. На підставі викладеного, банк вказав, що ОСОБА_1 станом на 04.01.2016 мала заборгованість в сумі 35146,59 грн., в розмір якого враховано: заборгованість за кредитом 14935,63 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 17498,11 грн., заборгованість з пені 801,11 грн., а також штрафи: фіксована частина 250,00 грн., процентна складова 1661,74 грн. У позові банк просив стягнути з відповідачки на свою користь вказану повну заборгованість за кредитним договором. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідачки на користь АК КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 34345,48 грн., тобто всю заявлену банком суму за вирахуванням розміру пені (35146,59 грн. 801,11 грн.). Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що позовні вимоги є доведеними в повному обсязі, крім вимоги про подвійне стягнення (одночасно і пені, і штрафу) з відповідачки грошової відповідальності за порушення своїх зобов`язань. Вважаючи рішення незаконним та необґрунтованим, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Доводи скарги зводяться до того, що позовна заява залишалась без руху, недоліки позовної заяви усунуто на два дні пізніше строку, встановленого судом в ухвалі про залишення позову без руху. Отримавши заяву про усунення недоліків позову з порушенням строку її подання, всупереч процесуальним нормам не залишив такий позов без розгляду. Після відкриття провадження у справі суд не направив відповідачці копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками, чим обмежив її у можливості ефективного захисту та поставив її в нерівне становище із позивачем. Банк надав неналежним чином завірену копію заяви про приєднання до умов, банк не підтвердив наявність у нього оригіналу вказаного документу, що позбавляє суд можливості прийняти копію такого документу як належний доказ. Суд безпідставно посилався на надані позивачем примірники «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів банку», оскільки вони не містять підпису відповідачки, а тому не можуть вважатись частиною договору. Апелянт не погоджується з розрахунком заборгованості, оскільки аркуші не пронумеровані, не містять підпису та відомостей про особу, яка її склала. Суд задовольнив клопотання про проведення судової експертизи, однак ухвала суду залишилась невиконана з вини позивача, який не надав необхідну для проведення експертизи документацію. Посилаючись на такі аргументи, апелянтка просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку. На апеляційну скаргу відзив не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.08.2007 підписала заяву, якою висловила бажання оформити на своє ім`я кредитку (т. 1 а.с. 203, 205). В заяві зазначено бажаний кредитний ліміт в розмірі 250 грн., а також вказано базову процентну ставку 1,9% на місяць на залишок заборгованості та щомісячна комісія 1%, номер карти НОМЕР_1 . При цьому в заяві відсутні будь-які відмітки про будь який інший розмір відсотків. Крім того, у заяві, яка підписана відповідачкою, зазначено, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш як на 120 днів, у зв`язку з чим банк змушений буде звертатись до суду, позичальник зобов`язаний оплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. У заяві зазначено, що заявник ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. В обґрунтування позовних вимог, банк надав Умови та правила надання банківських послуг, що не містять підпису позичальника, а тому з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 не беруться до уваги апеляційним судом як належний та допустимий доказ. З огляду на вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду не може вважатись вірним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, а також Тарифи банку складають кредитний договір, який вважається укладеним 20 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , оскільки саме в цей день вона була ознайомлена із фінансовими умовами надання кредиту. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про можливість застосування до вказаних правовідносин правил ч.1 ст. 634 ЦК України. З розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 04.01.2016 розмір заборгованості ОСОБА_1 становила 35146,59 грн., до якого враховано: заборгованість за кредитом 14935,63 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 17498,11 грн., заборгованість з пені 801,11 грн., а також штрафи: фіксована частина 250,00 грн., процентна складова 1661,74 грн. Факт отримання кредитних коштів в розмірі 14935,63 грн. підтверджується також і випискою по банківському рахунку. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідачки - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції). Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік №578/5) згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання держоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. У постанові НБУ №705, зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо». Таким чином, АТ "КБ "ПриватБанк" надані суду саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за Кредитним договором. Таким чином, враховуючи, що банківською випискою по карті ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_1 за період з 27.12.2007 до 04.01.2016, а також розрахунком заборгованості підтверджено факт отримання та використання кредитних коштів, то у зв`язку з тим, що такі кошти добровільно не повернуті АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за фактично отриманою сумою кредитних коштів підлягає стягненню в примусовому порядку з боржника. За таких обставин, рішення суду першої інстанції про стягнення тіла кредиту в розмірі 14935,63 грн. є цілком правильним. Що стосується нарахування банком процентів за користування кредитом, то колегія суддів враховує таке. Встановлено, що позичальниця 26.12.2007 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а отже вона погодилась з викладеними в довідці умовами (т. 1 а.с. 206). В довідці детально вказані умови укладеного договору, зокрема такі: базова процентна ставка на місяць 1,9% місяць, комісія за кредитне обслуговування (щомісячна) 1% на залишок заборгованості, непогашеної протягом пільгового періоду, розмір щомісячних платежів (включаючи сплату за використання кредитних коштів у звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Крім того, у довідці передбачено порядок нарахування пені та штрафу у разі порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань. Із виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 27.12.2007 до 04.01.2016 вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалась кредитною карткою, знімала кошти та поповнювала рахунок. Розмір процентної ставки, узгоджений сторонами в заяві та довідці про умови кредитування (1,9% на місяць або 22,8% на рік), змінювався 01.01.2013 до 30% річних, з 01.09.2014 - до 34,8% річних, з 01.04.2015 - до 43,2% річних. Матеріали справи не містять підтверджень завчасного повідомлення позичальниці про зміну відсоткової ставки. Однак з виписки по банківському рахунку та з розрахунку заборгованості вбачається, що після кожного підвищення відсоткової ставки за кредитом, позичальниця продовжувала використовувати кредитну картку, поповнювала її та знімала з неї кредитні кошти, погашала проценти за користування кредитом за підвищеними ставками, тобто своїми конклюдентними діями погодилась на зміну розміру процентів, що запропоновано банком. АТ КБ «ПриватБанк» надав суду відповідний розрахунок заборгованості за процентами по кредиту, який не спростований будь-яким доказами. Тому колегія суддів, на підставі приведених вище доводів, погоджується з таким розрахунком і, враховуючи, що сплата процентів по кредиту передбачена підписаною відповідачкою довідкою про умови кредитування з використанням кредитки, вважає можливим погодитись з розміром процентів, визначеним та стягнутим міськрайонним судом в сумі 17498,11 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з випискою про рух коштів відповідачка активно користувалася кредитним лімітом, а главою 71 ЦК України не передбачено надання безоплатного кредиту фінансовою установою Банком. Також колегія суддів погоджується із висновком суду про стягнення із відповідачки лише одного зі двох застосованих банком заходів цивільно-правової відповідальності, а саме, штрафу, оскільки розмір пені фактично неможливо вирахувати. Суми штрафних санкцій апелянткою не оспорюються. Таким чином, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про законність вимог банку про сплату заборгованості на підставі не тільки приєднання до Умовах та Правилах надання банківських послуг, а і на підставі підписаної довідки про умови кредитування, колегія суддів дійшла висновку про залишення вказаного рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги ретельно досліджені колегією суддів. Вони не містять підстав для скасування або зміни достатньо обґрунтованого рішення суду. Позичальницею не підтверджено повне виконання нею своїх грошових зобов`язань перед кредитором. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року залишити без змін. Поновити дію рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року у справі № 703/211/16. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді