Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/3086/19

Справа № 307/3086/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 15 лютого 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді - доповідачки Готри Т.Ю., суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В., з участю секретарки судового засідання Балаж Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року, ухвалене суддею Ніточком В.В., в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.07.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 14 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і «Тарифами Банку» складає між нею і банком договір. Відповідно до умов договору відповідачка повинна здійснювати погашення заборгованості за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 17.09.2019 у неї виникла заборгованість в розмірі 22 756,51 грн, яка складається з: 11 767,11 грн - заборгованість за кредитом; 8 829,57 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 600,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 059,83 грн - штраф (процентна складова), АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило стягнути з відповідачки кредитну заборгованість у розмірі 22 756,51 грн та судові витрати в розмірі 1 921,00 грн за сплату судового збору. Заочним рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 767,11 грн та 1 921,00 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, пенею та комісією, а також штрафу, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов банку в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 207, 526, 599, 633, 634, 1054 ЦК України стягнув з відповідачки лише заборгованість за тілом кредиту, при цьому безпідставно звільнив її від відповідальності щодо погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та комісії, а також штрафу. Судом не враховано, що відповідачкою погоджено умови кредитування, шляхом підписання довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторонами погоджено умови кредитування, а саме визначено тип картки, тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка -2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені та розмір штрафів за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, а також розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо. Отже сторонами погоджено всі істотні умови договору. Крім того розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви у повній мірі відображає рух коштів за карткою. Дії відповідачки щодо користування кредитними коштами та погашенню заборгованості свідчать про визнання нею заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. У судовому засіданні представниця апелянта АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Дурдинець Р.Ю. апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з підстав наведених у скарзі. Відповідачка у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с.111), а тому її неявка, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідачку, пояснення представниці апелянта ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апелянтом рішення суду в частині вирішення позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 11 767, 11 грн за тілом кредиту не оспорюється, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не перевіряється. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом, пені і комісії, штрафів, суд першої інстанції виходив із того, що банком не надано суду доказів на підтвердження укладення між сторонами договору про умови кредитування, сплати відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту та відповідальність у виді неустойки (пені та комісії, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Проте колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки такого суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне. Судом установлено, що 20.07.2011 ОСОБА_1 заповнила заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Також відповідачка ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 20.07.2011, в якій сторонами погоджено умови кредитування, а саме визначено тип картки, тип кредитної лінії - відновлювальна, валюта картрахунку гривня, базова відсоткова ставка -2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені, комісії і штрафу за порушення строків платежів (а.с.81). Згідно з довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 15.02.2021, наданою представницею банку ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, то відповідачці ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором №б/н від 20.07.2011 було видано п`ять карток, остання з яких була відкрита 04.01.2019 з терміном дії до квітня 2022 року. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати, зокрема, надання послуг кожному, хто до неї звернеться (зокрема, банківське обслуговування); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За замістом статей 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач, як на підтвердження укладеного між сторонами договору, посилався на підписану відповідачкою заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 20.07.2011, яку додав до апеляційної скарги, в якій сторонами погоджено умови кредитування, а саме : визначено тип картки, тип кредитної лінії - відновлювальна, валюта картрахунку гривня, базова відсоткова ставка -2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені та штрафу за порушення строків платежів. Наведені докази з достовірністю стверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому погоджено всі істотні умови, які є необхідними для договору даного виду, укладення якого відповідачкою не заперечувалося і в судовому порядку такий нею не оскаржувався, а навпаки ОСОБА_1 виконувався, що стверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 20.07.2011, згідно з яким відповідачка регулярно здійснювала погашення за наданим кредитом з 09.01.2014 до 14.01.2019 (а.с.5-7). Однак вирішуючи зазначений спір, суд першої інстанції в повній мірі не перевірив наведених у позовній заяві обставин та не витребував від позивача належних доказів на підтвердження наведених у позовній заяві обставин, зокрема щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Отже, судом апеляційної інстанції належними та допустимими доказами встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 17.09.2019 у неї виникла заборгованість в розмірі 22 756,51 грн, яка складається з: 11 767,11 грн - заборгованість за кредитом; 8 829,57 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 600,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 059,83 грн - штраф (процентна складова). Судом першої інстанції стягнуто з відповідачки на користь банку лише 11 676,11 грн заборгованості за тілом кредиту, а у задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту апелянтом не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Зважаючи на наведені вище обставини щодо укладення між сторонами договору, яким погоджено всі істотні умови кредитування, згідно з підписаною ОСОБА_3 довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового період», враховуючи виписку з розрахунку заборгованості за договором за період з 10.12.2013 по 17.09.2019 щодо користування кредитними коштами, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови банку у позовних вимогах до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам, пені та комісії, штрафам слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідачки на користь банку 8 829,59 грн заборгованості по процентам, 600,00 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1 059,83 грн штрафу (процентна складова). Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 881,59 грн, понесені банком за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити. Заочне рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, пені та комісії, штрафів скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 8 829,59 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 600,00 грн заборгованості за пенею та комісією, 500,00 грн штрафу (фіксована частина), 1 059,83 грн штрафу (процентна складова), а також 2 881,59 грн судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 лютого 2021 року. Суддя-доповідачка Судді