Постанова 4820 № 674/1888/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 674/1888/19 Провадження № 22-ц/4820/1021/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу №674/1888/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 01 квітня 2020 року (суддя Шклярук В.М.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 14 грудня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим станом на 31 жовтня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 110416,48 грн, у тому числі: 1753,04 грн - заборгованість за кредитом; 103167,42 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами; 250 грн - штраф фіксована частина; 5246,02 грн - штраф процентна складова. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 01 квітня 2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 1753,04 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що вказаний кредитний договір є договором приєднання, а тому не вимагає підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами. ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування, оскільки сторонами погоджена базова процентна ставка за кредитом 1,9% на місяць (22,8% річних) на залишок заборгованості та відповідальність за порушення зобов`язань у вигляді штрафу, про що зазначено в заяві. Вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для стягнення процентів за користування кредитом і штрафу. Рішення в частині задоволення позову не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено, що 14 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,9% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. У подальшому кредитний ліміт збільшувався і відповідач використовував кредитні кошти, які не повернув у повному обсязі. Строк дії останньої картки, виданої ОСОБА_1 , до травня 2017 року. Погашення за кредитом відповідач здійснював до жовтня 2019 року. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмову в позові суд мотивував безпідставністю позовних вимог, оскільки в анкеті-заяві від 14 грудня 2007 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови настання відповідальності у вигляді штрафу за порушення зобов`язання. Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Проте, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи, в заяві, підписаній ОСОБА_1 (а.с.8), визначена процентна ставка за користування кредитними коштам 1,9% на місяць і відповідальність у вигляді сплати штрафу 250 грн + 5% від суми позову за порушення будь-якого із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів. За розрахунком позивача станом на 31 жовтня 2019 року за договором виникла заборгованість у розмірі 110416,48 грн, у тому числі 1753,04 грн - тіло кредиту, 103167,42 грн - проценти за користування кредитом, 250 грн - штраф фіксована частина, 5246,02 грн - штраф процентна складова. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Укладеним між сторонами договором визначена процентна ставка за користування кредитними коштами 1,9% на місяць, відповідальність у вигляді сплати штрафу 250 грн + 5% від суми позову за порушення будь-якого із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, крім тіла кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами та штрафу. На обґрунтування права вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, надав копію підписаної позичальником заяви. Отже, ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився з наведеними умовами кредитування при укладенні договору про надання банківських послуг. Разом з тим, правильним є висновок суду першої інстанції, що наданий Банком витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки не підписаний ним. Згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у справі - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана нею і лише цей факт може свідчити про прийняття запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. З урахуванням наведеного, суд необґрунтовано відмовив у позові про стягнення процентів і штрафу з підстав, що такі не передбачені укладеним між сторонами договором. Із розрахунку позивача вбачається, що заборгованість за процентами з 2013 року нарахована за більшою процентною ставкою ніж передбачено договором (30% 34,8%, 43,2% річних), що не відповідає умовам договору, а Умови та правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою кредитного договору. Банк не надав доказів того, що за умови нарахування процентів відповідно до умов укладеного договору в ОСОБА_1 наявна заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. У зв`язку з недоведеністю вимог заборгованість за процентами не підлягає стягненню з відповідача. Оскільки наявна заборгованість позичальника за кредитом (тілом) у сумі 1753,04 грн, то вимоги про стягнення штрафу за порушення грошового зобов`язання, передбаченого договором, більше ніж на 120 днів підлягають задоволенню частково в сумі 250 грн фіксована частина і 87,65 грн процентна складова (5% від 1753,04 грн). Відповідно, частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення штрафу. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові про стягнення процентів за недоведеністю вимог і про часткове задоволення позову про стягнення штрафу в сумі 250 грн фіксована частина і 87,65 грн процентна складова. В решті рішення суду підлягає залишенню без змін. На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України необхідно змінити розподіл судових витрат. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1,89%) стягненню з відповідача на користь Банку підлягає судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 89,90 грн. При цьому апеляційний суд враховує суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині відмови в позові, а не фактично сплачену в більшому розмірі суму судового збору. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 01 квітня 2020 року в частині відмови в позові скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. В позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитними коштами відмовити. Позов про стягнення штрафу задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ІК ЄДРПОУ 14360570) штраф у сумі 250 грн (двісті п`ятдесят грн) фіксована частина і 87 грн 50 коп (вісімдесят сім грн 65 коп) процентна складова. Розподіл судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 а користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 89 грн 90 коп (вісімдесят дев`ять грн 90 коп). В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повне судове рішення складено 18 травня 2020 року. Суддя-доповідач О.І. Талалай Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта