Постанова Харківський апеляційний суд № 953/712/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №953/712/20 Суддя 1-ї інстанції: Божко В.В. Провадження № 33/818/352/20 Категорія: ч. 3 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21.04.2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П. за участю захисника особи, відносно якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 адвоката Нев`ядомського Антона Дмитровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Нев`ядомського А.Д. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 06.02.2020 року у відношенні ОСОБА_1 ,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 06.02.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 11.01.2020 року о 06.00 в м. Харкові по вул. Глібівській, 1/1, керував автомобілем «NISSAN QASHQAI» державний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, звужені зірці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 26, відмовився в присутності двох свідків. Раніше ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керуванням транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Нев`ядомський А.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В скарзі її автор вказує, що судом першої інстанції не вірно було застосовано норми матеріального та процесуального права. Пояснює, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції, які на питання останнього повідомили декілька причин зупинки, які постійно змінювали, та за жодне з яких відносно ОСОБА_1 не було складено протоколів. ОСОБА_1 відмовився надавати водійське посвідчення, оскільки транспортний засіб було незаконно зупинено, у зв`язку з чим інспектором поліції Охріменко Д.О ОСОБА_2 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення, яка оскаржується у Київському районному суді м. Харкова (справа №963/764/20). Також вказує, що в подальшому працівники поліції просили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, проте приладу для огляду в наявності не було, після чого вважали, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння, від проходження огляду ОСОБА_1 не відмовлявся, лише наполягав на залучення його захисника на місце вчинення адміністративного правопорушення. Таким правом працівники поліції знехтували та склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 130 КУпАП. У вказаному протоколі ОСОБА_1 зазначив, що з таким протоколом не згоден, та від проходження огляду не відмовлявся. Також вказує, що зазначені у протоколі свідки не підходили до автомобіля та спілкувались лише з працівниками поліції, а їх письмові пояснення є ідентичними за змістом, не містять часу коли саме ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, та не містять ознаки сп`яніння ОСОБА_1 . Зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис не містить доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення захисника Нев`ядомського А.Д., який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Апеляційним судом не було встановлено порушень судом першої інстанції вимог вказаних правових норм. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством ( ст. 1 КУпАП). Відповідно до положень ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частину 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Відповідно до змісту ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. В ч.7 ст. 294 КУпАП вказано, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі ЕСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а лише наполягав на залучення його захисника, апеляційний відхиляє, оскільки вони спростовується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які викладені власноруч, де вони вказали, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «NISSAN QASHQAI» державний номер НОМЕР_2 , та на вимогу поліцейського відмовився пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний пройти запропонований працівником поліції огляд на встановлення стану сп`яніння. Такий огляд згідно ст. 266 КУпАП проводиться протягом не пізніше двох годин з моменту виявлення ознак сп`яніння. Тому посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 був згоден його пройти, але в присутності адвоката, який при цьому не був присутнім, розцінюється як відмова водія пройти огляд. Доводи про те, що наявний відеозапис не містить доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки цей відеозапис також і не спростовує вини правопорушника. Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 4 розділу І Інструкції встановлено, що ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п. 12 розділу ІІ вказаної Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції встановлено форму направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом не встановлено порушень вказаних вимог законодавства. Враховуючи вище викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким судом першої інстанції було надано повну та належну оцінку, та прийнято законне та обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративне правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Нев`ядомського Антона Дмитровича залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 06.02.2020 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Постанова набрала законної сили 21.04.2020 року. Суддя Харківського апеляційного суду В.П. Цілюрик