Постанова 4803 № 199/6297/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3530/20 Справа № 199/6297/17 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У вересні 2017 року ТОВ Кредекс Фінанс (згодом перейменовано на ТОВ Вердикт Капітал) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказували, що 06 вересня 2007 року АКІБ УкрСиббанк, правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк, та відповідач уклали договір про надання споживчого кредиту за №11210345000. Зазначали, що відповідно до пункту 1.1. кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (кредитні кошти) в іноземній валюті в сумі 28 500 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах визначених договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 143 925 грн. за курсом Національного Банку України на день укладення договору. Вказували також на те, що банк перед відповідачем зобов`язання щодо надання грошових коштів виконав, але відповідач умови зазначеного кредитного договору щодо повернення грошових коштів і сплати відповідних відсотків постійно порушував. Зазначали також, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2014 року стягнуто з відповідача на їх користь заборгованість по кредиту, а саме: - по тілу кредиту 195 785 грн. 75 коп.; за відсотками 0,80 грн.; пеню за несвоєчасне погашення кредиту 11 918 грн.01 коп.; пеню за несвоєчасне погашення відсотків 5 767 грн. 68 коп. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 06 вересня 2017 року заборгованість відповідача складає 111 452 грн.22 коп., а саме: нараховані відсотки, згідно договору, 111 452 грн.22 коп., з моменту переуступки по дату здійснення розрахунку. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути на їх користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11210345000 від 06 вересня 2007 року в загальному розмірі 111 452 грн.22 коп., яка складається: нараховані відсотки, згідно договору, 111 452 грн. 22 коп., з моменту переуступки по дату виготовлення розрахунку. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року у позові товариства з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс відмовлено. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2020 року постановлено вважати правильним у рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року найменування позивача товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал замість зазначеного товариства з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс. В апеляційній скарзі ТОВ Вердикт Капітал, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована наступним: виходячи зі змісту договору про надання споживчого кредиту боржник зобов`язаний повернути кредитні кошти у повному обсязі не пізніше 06 вересня 2014 року, при цьому позовна заява подана до суду 06 вересня 2017 року, що свідчить про те, що позовна заява подана в межах строків позовної давності. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 06 вересня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачем по справі укладено договір про надання споживчого кредиту №11210345000, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 28 500 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначних договором. Відповідно до п.п.1.2.2 п.1.2 договору позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 06 вересня 2014 року. 20 грудня 2012 року між позивачем і ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив позивачу право вимоги за вищевказаним кредитним договором. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ТОВ Кредекс Фінанс, яке є правонаступником ПАТ УкрСиббанк, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ Кредекс Фінанс, яке є правонаступником ПАТ УкрСиббанк, третя особа ОСОБА_1 , про встановлення нікчемності договору поруки з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредекс Фінанс стягнуто заборгованість по кредиту, а саме: по тілу кредиту 195 785 грн.75 коп.; за відсотками 0,80 грн.; пеню за несвоєчасне погашення кредиту 11 918 грн.01 коп.; пеню за несвоєчасне погашення відсотків 5 767 грн.68 коп. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача по відсотках перед позивачем за період з 11 червня 2012 року по 06 вересня 2017 року становить 111 452 грн. 22 коп. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк має право нараховувати відсотки за кредитним договором лише у межах строку, на який відповідний кредит було надано. Після настанням терміну повернення кредиту в повному обсязі кредитор втрачає право нараховувати відсотки та набуває право здійснювати нарахування згідно ч.2 ст.625 ЦК України (інфляційні нарахування та 3% річних). Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані його позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №1410цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Встановивши, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2014 року на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по спірному кредитному договору, чим змінено умови основного зобов`язання, кредитор втратив право надалі нараховувати відсотки, місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що вимоги в порядку ст.625 ЦК України позивачем не заявлялись. Доводи апеляційної скарги про те, що виходячи зі змісту договору про надання споживчого кредиту боржник зобов`язаний повернути кредитні кошти у повному обсязі не пізніше 06 вересня 2014 року, при цьому позовна заява подана до суду 06 вересня 2017 року, що свідчить про те, що позовна заява подана в межах строків позовної давності, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не впливають на висновки місцевого суду. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 29 квітня 2020 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.