Постанова 4801 № 151/29/20

Справа № 151/29/20 Провадження № 22-ц/801/904/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 рокуСправа № 151/29/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, Рішення ухвалив суддя Моцний В. С. Рішення ухвалено в смт Чечельнику Вінницької області Повний текст рішення складено 13 лютого 2020 року, Встановив: У січні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 24 травня 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом строк не подала заяву про відмову від спадщини. 12 вересня 2019 року спадкоємцю ОСОБА_1 було направлено лист-претензію про погашення заборгованості ОСОБА_2 , проте відповідач жодних дій не вчинила. На день смерті заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 24 травня 2011 року становила 8148,69 грн., із яких: 8148,69 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, яку позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 . Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовлено повністю. В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що рішення суду є незаконним через порушення судом норм матеріального і процесуального права, оскільки судом першої інстанції недостатньо повно досліджено письмові докази та дійсні обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи, а саме не з`ясував, яке саме спадкове майно (рухоме чи нерухоме) залишилось після смерті позичальника, його вартість та чи покриває вартість спадкового майна розмір заборгованості спадкодавця; не витребував із нотаріальної контори спадкову справу. Відповідач ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подала. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що 24 травня 2011 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно якої вона виявила бажання отримати кредитну картку із встановленим кредитним лімітом в сумі 3000 грн. (а. с. 11). У позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до заяви № б/н від 24 травня 2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 1800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 24 травня 2011 року станом на 31 травня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 становила 790,21 грн., із яких: 748,41 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 41,80 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками (а. с. 6-7). Згідно із розрахунком заборгованості за цим же договором станом на 24 вересня 2019 року заборгованість ОСОБА_2 складала 8148,69 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту (а. с. 8-10). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11 січня 2017 року (а. с. 52, 78). 27 червня 2017 року Чечельницькою державною нотаріальною конторою Вінницької області на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» від 17 червня 2017 року заведено спадкову справу № 113/2017 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 76-83). 29 червня 2017 року державний нотаріус Чечельницької державної нотаріальної контори Вінницької області Стецюк С. П. надіслав позивачу інформацію про те, що заяв від спадкоємців ОСОБА_2 щодо прийняття спадщини не надходило, коло спадкоємців не відомо (а. с. 83). 05 вересня 2019 року позивач направив лист-претензію на ім`я ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом, яка постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, про повернення нею заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 24 травня 2011 року в сумі 8148,69 грн. відповідно до ст. 1282 ЦК України (а. с. 53). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За правилами статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її (ч. 1). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5). Як свідчать матеріали справи спадкодавець ОСОБА_2 з 22 січня 1988 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 46). За цією ж адресою з 16 червня 1998 року зареєстрована відповідач ОСОБА_1 (а. с. 47). Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, та матеріали спадкової справи № 113/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не містять її заяви про відмову від спадщини, вона відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину. Частинами першою та другою статті 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Із копії спадкової справи № 113/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї не зверталися; свідоцтва про право на спадщину не видавались (а. с. 76-83). За правилами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звернувшись до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором як із спадкоємця позичальника ОСОБА_2 , позивач АТ КБ «Приватбанк» не надав суду доказів на підтвердження наявності у спадкодавця рухомого та/або нерухомого майна, а також щодо вартості такого майна, одержаного відповідачем у спадщину після смерті позичальника, в межах вартості якого у неї виникає обов`язок задовольнити вимоги кредитора згідно зі ст. 1282 ЦК України. Тобто позивач не довів обставин, на які він послався як на підставу свого позову, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, оскільки не встановив, яке саме спадкове майно (рухоме чи нерухоме) залишилось після смерті позичальника, його вартість та чи покриває вартість спадкового майна розмір заборгованості спадкодавця, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Згідно положень ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8). Частиною 1 статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (ч. 2 ст. 84 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів про наявність у померлої ОСОБА_2 рухомого та нерухомого майна в суді першої інстанції не скористався. До позовної заяви представником позивача Савіхіною А. М. додано докази, які вона вважала за необхідне надати суду на підтвердження позовних вимог; у позовній заяві не зазначила клопотання про необхідність витребування додаткових доказів та не подала такого клопотання окремо. Водночас представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 64, 65). Також не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду доводи апеляційної скарги в тому, що у даній справі до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин про розмір боргових зобов`язань боржника на день відкриття спадщини, а до обов`язків спадкоємців у разі заперечення ними заявлених вимог - розмір своєї відповідальності перед кредитором, а саме - розмір майна, успадкованого спадкоємцем, оскільки такі межі доказування обставин не передбачені як нормами матеріального права так і нормами процесуального права. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин