Постанова 4807 № 333/2281/18

Дата документу 28.04.2020 Справа № 333/2281/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/2281/18 Провадження №22-ц/807/1689/20 Головуючий в 1-й інстанції Наумова І.Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О. В., Полякова О. З., секретарБєлова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бобровника Костянтина Володимировича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 30 січня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ майна у натурі із частки майна, що є у спільній частковій власності,- В С Т А Н О В И В: У травні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, (який було уточнено) до ОСОБА_1 про виділ майна у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. В позові зазначає, що він є співвласником частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі договору дарування від 26.12.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Запорізької нотаріальної контори Дмитрієвою Н.П. за реєстровим номером 4-1974. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.01.2007 року позивачу належить 957/1600 частин зазначеного житлового будинку. Відповідач є єдиним співвласником спірного житлового будинку, якому належить 643/1600 частин. Взаєморозуміння щодо спільного володіння з співвласником досягнути у позасудовому порядку шляхом укладення договору про виділ майна у натурі частки із майна не вдається. Позивач просив суд виділити в натурі 957/1600 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі йому: по житловому будинку літ. «А»: 1-6 площею 8,4 кв.м., 1-7 площею 12,0 м.кв., 1-8 площею 4,0 м.кв., 1-9 площею 9,1 м.кв., 1-10 площею 14,3 кв.м., 1-11 площею 20,2 кв.м., частину приміщення 1-5 площею 2,2 м.кв., загальною площею 70,2 м.кв. (8,4+12,0+4,0+9,1+14,3+20,2+2,2), вартістю 27 598,00 грн.; по надвірним будівлям: веранда літ «а»; погреб літ «пг» під літ «а»; сарай літ. «Б», частина замощення літ. «І»; частина паркану літ. «№5», ворота літ. «№6», паркан літ. «№7» Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ майна у натурі із частки майна, що є у спільній частковій власності - задоволено. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , в натурі 957/1600 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , передавши йому по житловому будинку літ. «А» наступні приміщення: 1-6 площею 8, 4 кв.м, 1-7 площею 12, 0 кв.м, 1-8 площею 4,0 кв.м, 1-9 площею 9,1 кв.м, 1-10 площею 14, 3 кв.м, 1-11 площею 20, 2 кв.м, частину приміщення 1-5 площею 2, 2 кв.м, загальною площею 70, 2 кв.м; по надвірним будівлям: веранду літ. «а», погреб літ. «пг» під літ. «а», сарай літ. «Б», частину замощення літ. «І», частину паркану літ. «№5», ворота літ. «№6», паркан літ. «№7». Зобов`язано відповідача ОСОБА_1 , надати ОСОБА_2 дозвіл на наступні переобладнання його частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту розподілу житлового будинку, запропонованого експертом у висновку №2358, складеного за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, а саме: 1.Перенесення перетинки між приміщеннями 1-2 та 1-3 у бік приміщення 1-3, обладнавши таким чином кухню площею 7,0м2 та коридор площею 4,2м2. 2.Перенесення дверного отвору між приміщеннями 1-3 та 1-5 у бік стіни кімнати 1-6 з демонтажем частини стіни. 3.Закладення дверного отвору між приміщеннями 1-5 та 1-11,1-5 та 1-6, 1-10 та 1-11, 4.Закладення існуючого входу до житлового будинку з приміщення 1-2. 5.Улаштування в приміщенні 1-5 перетинки товщиною 0,15 м, улаштувавши таким чином коридор площею 2,2м2 та санвузол площею 6,9м2. 6.Перенесення віконного отвору в приміщенні 1-3 у бік кухні площею 7,0м2. 7.Влаштування, для входу в квартиру АДРЕСА_2 , в коридорі площею 4,2м2, замість частини віконного прорізу, дверного отвору. 8.Влаштування, для входу в квартиру АДРЕСА_3 , в приміщенні 1-9, замість віконного прорізу, дверного отвору. 9.Улаштування дверного отвору між приміщеннями 1-9 та 1-11,1-6 та 1-7,1-9 та 1-10. 10.Влаштування кухні в приміщенні 1-10. 11.Обладнання входів до будинку подвійними дверми. 12.Обладнання Квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 окремими мережами водопостачання, електропостачання, газопостачання та каналізації. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , витрати на сплату судового збору у розмірі 1762,00 гривен. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бобровника Костянтина Володимировича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що у справі була проведена судова будівельно-технічна експертиза, відповідно до висновків якої виділ в натурі частки позивача у домоволодінні є неможливим. Висновки експерта ОСОБА_4 , які покладено в основу оскаржуваного рішення, проведено без візуального огляду об`єкту, без врахування зменшення загальною площі будинку, за неактуальними на час проведення дослідження технічними даними. За встановленим рішенням порядком виділу частки домоволодіння в натурі, площа житлового будинку відповідача, яка припадає на його частку зменшується на 1,02 кв.м, при цьому питання щодо компенсації такого зменшення не вирішено. Висновки суду, щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на переобладнання є порушенням конституційних прав. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що спільними частковими власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до ст.355 ЦК України є: позивач ОСОБА_2 - йому належить 957/1600 частин спірного будинку на підставі договору дарування від 26 грудня 2006 року посвідченого державним нотаріусом Шостої Запорізької нотаріальної контори Дмитрієвою Н.П. за реєстровим номером 4-1974, та відповідач ОСОБА_1 , якому належить 643/1600 частин спірного будинку на підставі договору купівлі-продажу від 05.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. за реєстровим номером

82. Із копії висновку експерта №2358 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи по зверненню ОСОБА_2 , складеного 15.03.2018 року судовим експертом ОСОБА_4 на підставі технічного паспорту БТІ станом на 09.06.2006 року та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що враховуючи розміщення приміщень та їх площі в житловому будинку, розташування житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці, вимоги нормативних документів, варіант розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 , з технічного зору можливий, з виконання необхідних переобладнань та запропоновано варіант розподілу житлового будинку. Для даного варіанту розподілу житлового будинку, вартість 1 м2внутрішніх приміщень основної частини житлового будинку літ. «А» становить 393,13 грн. (30310/77,1), площа змінилась за рахунок площі зайнятої перегородкою. Співвласнику ОСОБА_2 пропонується квартира АДРЕСА_3 по житловому будинку літ. «А»: 1-6 площею 8,4 м2, 1-7 площею 12,0 м2, 1-8 площею 4,0 м2, 1-9 площею 9,1 м2, 1-10 площею 14,3 м2, 1-11 площею 20,2 м2, частину приміщення 1-5 площею 2,2 м2, загальною площею 70,2 м2(8,4+12,0+4,0+9,1+14,3+20,2+2,2), вартістю 27 598,00 грн.; (70,2 *393,13); по надвірним будівлям: веранда літ «а» - 4 659,0 грн.; погреб літ «пг» під літ «а» - 627,00 грн.; сарай літ. «Б» - 2 036,00грн.; частина замощення літ. «І» - 204,50 грн. (409*1/2); частина паркану літ. «№5» - 792,50 грн., ворота літ. «№6» - 124,00 грн.; паркан літ. «№7» - 65,00 грн. Загальна вартість надвірних будівель та споруд складає 8 508,00 грн. (4 659,00+627,00+2036,00+204,5+886,00+124,00+65,00). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2019 р., за клопотанням представника Відповідача, призначена судова будівельно-технічна експертиза. Згідно з висновком судового експерта ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» Редькина Ю.М. по результатам обстеження технічний стан основних будівельних конструкцій та інженерних мереж знаходяться в незадовільному стані, стін, вікон, дверей та вимощення в непридатному до нормальної експлуатації стані, що показує неможливість гарантувати цілісність цих конструкцій без проведення їх ремонту та підсилення або заміни, що не дає можливості проведення реконструкції та перепланування. Разом з цим, висновок судового експерта ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» Редькина Ю.М. не має відповіді на жодне з питань, поставлених судом в ухвалах Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2019 р. та від 10.04.2019 р. Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запропоновані варіанти у висновку експерта №2358 від 15.03.2018 р. розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 є можливими з технічної точки зору (з виконанням необхідних переобладнань) стосуються виключно належних Позивачу на праві приватної власності часток житлового будинку (з визначенням їх загальної вартості) з урахуванням законних інтересів та прав Відповідача, оскільки житловий будинок було розподілено експертом на дві його частини, проведено розподіл домобудівні між двома співвласниками. Жодних основних будівельних несучих конструкцій будівлі запропонованих судовим експертом ОСОБА_4 у висновку експерта №2358 від 15.03.2018 р. зносу не пропонуються, а лише реконструкції, що надає можливість позивачу зробити запропоноване перепланування з урахуванням чинних вимог ДБН. В судовому засіданні позивач погодився на проведення зазначених в експертизі переобладнань. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України. Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 1622/16834/12 (касаційне провадження № 61-4936св18). Установивши, що сторони у справі не досягли згоди щодо виділу в натурі належних їм часток у праві спільної часткової власності, а запропонований висновком експерта №2358 від 15.03.2018 р. варіант поділу спірного будинку в натурі є найбільш прийнятний з точки зору доцільності, наближений до ідеальних часток власності та потребує мінімум матеріальних витрат, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з метою захисту права позивача на володіння та користування належним йому нерухомим майном. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо незгоди з варіантом поділу будинку та безпідставно здійснили поділ жилого будинку відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_4 , на увагу не заслуговують, оскільки обраний судом першої інстанції варіант поділу будинку є оптимальним, зручнішим, не має відступлення від ідеальних часток, передбачає реконструкцію та перепланування, без знесення основних несущих конструкцій. Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги щодо не співмірності часток, неможливості виділу майна в натурі не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бобровника Костянтина Володимировича залишити без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину Повна постанова складена 29 квітня 2020 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков