Постанова 4855 № 320/4822/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4822/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 27.06.2019 № 33 про відмову в призначені йому пенсії та зобов`язати призначити пенсію за віком, визнавши його потерпілим 4 категорії, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілому від Чорнобильської катастрофи із зниженням пенсійного віку, починаючи з 14.07.2019. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він має статус особи, яка потерпіла внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, що надає йому право користуватись пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено порядок віднесення визначених категорій осіб, які проживали або працювали на територіях з різним рівнем радіоактивного забруднення до 1 січня 1993 року до декількох категорій одночасно для встановлення пільг і компенсацій. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що містяться в позовній заяві, яким, як вважає апелянт, судом не надано належної оцінки. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 23.06.1994 Київською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Записами трудової книжки серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач: - з 01.08.1987 по 31.01.1988 працював в Білоцерківській міській лікарні, на посаді лікаря-інтерна; - з 02.02.1988 по 01.12.1990 працював в Поліській районній лікарні на посаді лікаря травматолога; - з 01.12.1990 працює в Фастівській районній центральній лікарні. 19.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальні захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши при цьому: - паспорт громадянина України; - трудову книжку НОМЕР_2 від 20.06.1986; - посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), серія НОМЕР_1 від 23.06.1994. За результатом розгляду поданих документів рішенням № 33 від 27.06.2019 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з тим, що станом на 01 січня 1993 року період проживання та роботи позивача у зоні безумовного відселення або в зоні посиленого радіологічного контролю був меншим передбаченого для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів перед судом правомірність своїх дій, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, згідно зі статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката строфи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Згідно абз. 1 ч. 1 ст. ст. 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закон № 796-ХІІ, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закон № 796-ХІІ, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 65 Закон № 796-ХІІ). Пунктом 31 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» від 11.07.2018 № 551, яка набрала чинності 25.07.2018 (далі - Постанова № 551) установлено, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 та 3), особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), потерпілого від Чорнобильської катастрофи (серія Г), дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (серія Д), дружини (чоловіка), опікуна дітей померлого громадянина із числа (ліквідаторів, потерпілих), смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, видані за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501 «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 21 серпня 2001 року № 1105 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51», є дійсними до заміни їх в установленому порядку. Також, п. 1 Постанови № 551, затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, що додається. Відповідно до п. 2 цього Порядку, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), іншими актами законодавства. Абзацом 5 п. 6 цього Порядку передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 3) серії Б зеленого кольору. Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону № 796-ХІІ, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Абзацом 6 п. п. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, передбачено подання до заяви про призначення пенсії за віком документів, які підтверджують особливий статус особи, а саме: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідки про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, виданої органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Аналіз наведених норм свідчить про те, що документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими чинним законодавством, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». У свою чергу, довідки про період роботи та проживання на забруднених територіях є підставою для визначення в установленому порядку статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.11.2018 у справі № 398/3389/16-а (№ К/9901/45186/18), від 31.10.2018 у справі № 212/12245/13-а (№ К/9901/1087/18). Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1 , виданого 23.06.1994 Київською обласною державною адміністрацією, надає йому право користуватися пільгами, визначеними Законом № 796-ХІІ, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, за умови дотримання вимог, визначених ст. 55 цього Закону. Пунктом третім частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ визначено, що до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: - постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; - постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. За встановленими обставинами справи, позивач з 01.08.1987 по 31.01.1988 працював в Білоцерківській міській лікарні та проживав в м. Біла Церква, яке розташоване з зоні посиленого радіологічного контролю; з 02.02.1988 по 01.12.1990 працював в Поліській районній лікарні та проживав в смт. Полісся Київської області, яке віднесено до зони гарантованого і безумовного відселення, а з 01.12.1990 працює в Фастівській районній центральній лікарні та з 22.02.1991 року проживає в м. Фастові, віднесеному до зони посиленого радіологічного контролю. Отже, підтверджений період проживання та/або роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю для цілей зниження пенсійного віку, є з 01.08.1987 по 31.01.1988 та з 01.12.1990 по 01.01.1993, що становить 2 роки 7 місяців. Також, підтверджений період роботи позивача у зоні безумовного відселення для цілей зниження пенсійного віку обчислюється з 02.02.1988 по 01.12.1990 та становить 2 роки 10 місяців. Імперативними положеннями п. 5 ч. 2 ст. 55 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. З огляду на викладене можна дійти висновку, що застосування, для зниження пенсійного віку, сукупного періоду проживання та/або роботи до 01 січня 1993 року у різних зонах радіологічного забруднення одночасно не допускається. Відтак, обов`язковою умовою для призначення пенсії зі скороченням пенсійного віку на підставі абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ є постійне проживання та/або робота в зоні посиленого радіологічного контролю на протязі не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року. Проте згідно наданих документів позивач прожив та/або пропрацював в цій зоні лише 2 роки 7 місяців, що виключає можливість застосування ст. 55 Закону № 796-ХІІ та призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк