Постанова 4855 № 826/8288/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8288/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солес» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солес» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: ТОВ «Солес» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0419140305, визнати неправомірною вимогу Головного управління ДФС у м. Києві до ТОВ «Солес» надати звіт про контрольовані операції за 2016 рік згідно з п. 39.4 ПК України. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 № 0419140305. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що підставою для адміністративного та судового оскарження є пом`якшення критеріїв і строків подання звіту у 2017 році, що є наслідком скасування відповідальності за несвоєчасне подання звіту на підставі ст. 58 Конституції України. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що господарські операції позивача із контрагентом є контрольованими в розумінні ст. 39 ПК України, разом з цим, всупереч вимогам п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України позивач у встановлений законом строк не подав до контролюючого органу звіт про контрольовані операції, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є правомірним та прийняте податковим органом у відповідності до вимог чинного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу від 29.01.2018 №1446 та відповідно до п.п.78.1.2, п.п.78.1.15 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2016 рік, за результатами якої складено акт від 12.02.2018 №64/1/26-15-14-03-05/23708061. У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення вимог: п.п.39.4.2 ст. 39 ПК України несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2016 рік. Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення до контролюючого органу, за результатом розгляду якого листом від 27.02.2018 №8622/10/26-15-14-03-05 повідомлено позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення. На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0419140305, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 82680,00 грн. Не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду якої відповідачем прийнято рішення від 26.04.2018 №14982/6/99-99-11-03-01-25, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін. Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що загальний обсяг господарських операцій позивача, проведених у 2016 звітному році перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) та відповідає вартісному критерію визнання операцій контрольованими, визначеному абз. 3 пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 ПК України, в той же час річний дохід позивача від будь-якої діяльності, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків за відповідний податковий (звітний) рік, що також відповідає критерію визнання операцій контрольованими, визначеному абз. 2 пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, відтак, контролюючим органом правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Податковим Кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким встановлено засади визначення операцій контрольованими. Відповідно до п.п.39.2.1.2 п.39.2. ст.39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку. Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни. Відповідно до п.п.39.2.1.7 ст.39 ПК України господарські операції, передбачені пп.пп. 39.2.1.1-39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: - річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; - обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. Згідно з пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України (в редакції, чинній до 31.12.2016) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Водночас, відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України (в редакції, станом на 16.11.2017) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої пп. 120.3 ст. 120 ПК України. Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики. Як вбачається зі змісту норм ст. 39 ПК України (в редакціях, чинних упродовж 2016 року та з 1 січня 2017 року), законодавцем визначений обов`язок платників податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, подавати звіт про контрольовані операції. Як свідчать матеріали справи, позивач протягом 2016 року здійснював господарські операції з придбання сировини для хлібопекарської та кондитерської промисловості у компанії «CREMIO JSC» (Республіка Болгарія), яка є нерезидентом, що відповідає критеріям, відповідно до пп. 39.2.1.2, п. 39.2 ст. 39 ПК України, а саме: Республіку Болгарію, яку включено до переліку країн згідно розпорядження КМУ від 16.05.2015 № 977- р. Загальний обсяг господарських операцій платника податків з компанією «CREMIO JSC» (Республіка Болгарія), проведених у 2016 звітному році складає 10962065 грн., що перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) та відповідає вартісному критерію. Річний дохід позивача від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку (за вирахуванням непрямих податків) за 2016 звітний рік складає 86889700 грн., що перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків за відповідний податковий (звітний) рік, та відповідає критерію визнання операцій контрольованими, визначеному абз. 2 пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 ПК України. Обсяг господарських операцій позивача з контрагентом-нерезидентом «CREMIO JSC» (Республіка Болгарія) за 2016 рік становив 10962065 грн., тобто перевищив 5 мільйонів гривень. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що згідно з п. 39.2.1.7. ПК України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, господарські операції ТОВ «Солес» відповідали критеріям контрольованості, а обов`язок подати звіт виник у позивача до 1 травня року, наступного за звітним, згідно з п. 39.4.2. ПК України. В той же час, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідальність за неподання чи порушення строку подання звіту має бути застосована до позивача з урахуванням вартісних критеріїв п.39.2.1.7 ПК України (в редакції, що діє з 16.11.2017), а не тільки із застосуванням норми 39.4.2 ПК України, відповідно до якої подовжено строк подання звіту 1 жовтня. Так, відповідно до п.39.2.1.7 ПК України (в редакції, що діє з 16.11.2017) передбачено підвищення обсягу річного доходу платника податків (не більше 150 млн. грн.) та обсягу господарських операцій платника податків з кожним контрагентом (не більше 10 млн. грн.), порівняно з обсягами, що були передбачені редакцією ПК України чинною до 31.12.2016. З оглядну на наведене, колегія суддів зазначає наступне. Так, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0419140305. Згідно з п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції, чинній станом на 31.10.2016) неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення. Водночас, п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції з 1 січня 2017 року) передбачено, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції; 1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена пп.пп. 39.4.6 та 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення. З аналізу вказаних норм вбачається, що до позивача застосовано штрафні санкції на суму 82680,00 грн. у відповідності до норм ПК України, що є чинними з 1 січня 2017 року. При цьому, п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції з 1 січня 2017 року) чітко встановлено, що накладення штрафу (штрафів) відповідних розмірів здійснюється податковим органом у відповідності до вимог п. 39.4 ст. 39 ПК України, а не згідно з вимогами п.39.2.1.7 цього Кодексу, як цього вимагає апелянт. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що Головним управлінням ДФС у м. Києві правомірно виставлено вимогу до ТОВ «Солес» щодо надання звіту про контрольовані операції за 2016 рік згідно з п. 39.4 ПК України та винесено податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0419140305, яким застосовано до ТОВ «Солес» штрафні санкції на суму 82680,00 грн. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солес» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М.