Постанова 4852 № 340/1841/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 січня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1841/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі №340/1841/19 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з заявою до відповідача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару і картки відмови у прийнятті митної декларації від 08 липня 2019 року. Зазначив, що Митниця не мала підстав відмовити у застосуванні такого методу визначення митної вартості товару як за ціною договору. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин справи, та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, що 13 червня 2019 року на інтернет-ресурсі з продажу автомобілів у Республіці Польща «OTOMOTO.pl» з`явилось оголошення про продаж автомобіля «SKODA FABIA» (2014 року випуску) за ціною 13500 польських злотих. 19 червня 2019 року позивач у Республіці Польща придбав автомобіль «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, вартістю 13500 польських злотих. ОСОБА_1 подав вантажно-митну декларацію від 03 липня 2019 року, акт про проведення огляду транспортного засобу від 28 червня того ж року та рахунок-фактуру від 19 червня того ж року. У акті огляду митним органом детально описано транспортний засіб. Зазначено про наявність пошкоджень лакофарбового покриття, сколи по всьому кузову, вм`ятини на правому передньому крилі, лівій задній двері, лівій передній двері, задньому лівому крилі, капоті, решітці радіатора. Продавцем виступила юридична особа. У рахунку-фактурі зазначено про нульову ставку податку. ОСОБА_1 визначив митну вартість товару за ціною договору. 03 липня 2019 року Митниця звернулась до позивача з проханням надати товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму), документи про оплату страхування, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, які мають відповідні повноваження. 05 липня 2019 року ОСОБА_1 надав підтвердження польським банком сплати коштів продавцю у сумі 13500 польських злотих, витяг з інтернет-оголошення про продаж автомобіля від 13 червня 2019 року. Позивач зазначив, що інших документів не існує (автомобіль не страхувався). 08 липня 2019 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, використовуючи такий метод як резервний. За основу взято вантажно-митну декларацію від 11 червня 2019 року №UA209190/2019/042691, згідно якої митна вартість автомобіля «SKODA FABIA» (2014 року випуску), котрий імпортувався з Республіки Польща, склала згадану величину. В той же день відповідач оформив картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товару Позивач, вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Митниця допустила помилку, обравши неправильний метод визначення митної вартості товару. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування. Згідно ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі КМУ), а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України). Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, разом з електронною митною декларацією до органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що підтверджує вартість транспортного засобу, реєстраційний документ на транспортний засіб, виданий реєстраційним органом країни реєстрації, та документ, що підтверджує право власності на транспортний засіб або право розпоряджатися та декларувати такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України. Використані громадянами відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Документами, що можуть подаватися для підтвердження заявленої вартості транспортних засобів, є: 1) договір купівлі-продажу або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 2) рахунок-фактура (інвойс); 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу; 4) інші платіжні документи, що підтверджують вартість оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу; 5) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; 6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця транспортного засобу; 8) копія митної декларації країни експорту; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу; 10) довідкова інформація щодо вартості у країні експорту транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним транспортним засобам, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що під час здійснення митного оформлення товару обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Однак, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Наведене вище відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.06.2019 по справі №804/7761/15. Отже, наведені положення митного законодавства зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Згідно п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При проведенні, відповідно до положень ст.54 МК України, контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, відповідачем встановлено у поданих до митного оформлення документах розбіжності та відсутність належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, що і стало причиною витребування додаткових документів, стосовно підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу. Згідно пункту 8 розділу 2 наказу ДФС України №689 від 11.09.2015 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», які розроблено відповідно до положень Розділів ІІІ та ХІ МК України та наказу Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, перевіряє відомості, які містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість та відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України здійснює запит додаткових документів. Разом з тим варто вказати на те, що не надання позивачем у даному випадку експертного висновку про вартісні характеристики товару не може вважатися виконання вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів, оскільки таких підстав у даному випадку не існувало. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321,322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі №340/1841/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду Суддя С.В. Сафронова