Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2122/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2122/19 пров. № 857/14093/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Щербяк Юлії Василівни на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Борискіним С.А., час ухвалення судового рішення 10 год 01 хв у м. Рівне, час складання повного тексту судового рішення 14 листопада 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Житомирської митниці ДФС України (далі - Житомирська митниця ДФС України, контролюючий орган, митниця, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2019/200187/2 від 27.06.2019. Позов мотивований тим, що при прийнятті оспорюваного рішення, контролюючим органом не надано належної оцінки документам, поданим до митного оформлення та зроблено помилкові висновки про невідповідність зазначеної в них інформації. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Щербяк Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не доведеність обставин, які суд вважав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити поданий ОСОБА_1 адміністративний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги та не надано належної правової оцінки копії митної декларації (далі МД) країни відправлення №19PL402010E0646219 від 10.06.2019, яка стала підставою для декларування позивачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом, а висновки суду не ґрунтуються на нормах права та є необ`єктивними. Також, помилковим та необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відмінність особи попереднього власника від особи, яка склала рахунок-фактуру можна вважати підставою для визнання відомостей про задекларовану позивачем митну вартість автомобіля такими, що не підтверджені документально, оскільки транспортний засіб був придбаний у юридичної особи «GURBUZ-AUTOMOBILE», а придбаний позивачем автомобіль мав трьох попередніх власників. При цьому, свідоцтво про допуск до експлуатації не підтверджує, що власник цього документа є власником автомобіля. Крім того, апелянт вважає необґрунтованими вимоги митниці та суду щодо надання додаткових документів на підтвердження покупної ціни автомобіля та ненадання належної оцінки оригінальному договору купівлі-продажу від 06.06.2019 та експортній декларації, оскільки саме договором підтверджується факт оплати товару. Помилковим також вважає апелянт висновок суду першої інстанції про правомірне коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом на рівні 11 801,00 Євро, яке ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях, зокрема, з урахуванням МД №UA403010/2019/008529 від 24.05.2019, оскільки в основу такого рішення було взято лише номер та дату такої декларації, натомість не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При прийнятті оспорюваного рішення, відповідач використав виключно інформацію, отриману з автоматичної системи управління ризиками та не пояснив, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на її формування та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом її було визначено. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Житомирська митниця ДФС України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Щербяк Ю.В., яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що згідно договору купівлі-продажу №б/н від 06.06.2019 ОСОБА_1 придбав у продавця «GURBUZ AUTPMOBILE» легковий автомобіль марки «Audi», модель «A6», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 6 999,00 євро. 26.06.2019 для здійснення митного оформлення вказаного автомобіля до Житомирської митниці ДФС уповноваженою особою декларанта ОСОБА_2 Є ОСОБА_3 О ОСОБА_3 подано електронну МД №UA101050/2019/008919, відповідно до якої заявлена митна вартість автомобіля була визначена за 6 (резервним) методом з ціною товару 6 999,00 євро, що за розрахованою декларантом митною вартістю становить 215 910,36 грн, рахунок-фактуру (інвойс) № б/н від 06.06.2019, акт про проведення огляду товару від 10.06.2019, складений в зоні митного контролю митного поста (далі МП) «Краковець» Львівської митниці ДФС під час перетину митного кордону України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.03.2016, заяву від 13.06.2019, якою повідомлено про понесені ним транспортні витрати на доставку автомобіля з м. Wiesbaden (Німеччина) до пункту пропуску 209020 Краківець (Україна) в сумі 50 євро. Після спрацювання ризиків АСАУР, посадовою особою МП «Новоград-Волинський» було направлено запит №50 від 26.06.2019 до управління адміністрування митних платежів Житомирської митниці ДФС з метою визначення митної вартості. У відповідь на запит відповідача для митного оформлення декларантом подано копію МД країни відправлення №19PL402010E0646219 від 10.06.2019. Також, згідно електронних повідомлень декларанту відповідач повідомляв про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема, договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копію МД країни відправлення. Житомирською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті МД, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101050/2019/00024 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200187/2 від 27.06.2019, де скориговано вартість автомобіля до 11801,00 євро за резервним методом митної вартості. В обґрунтування оспорюваного рішення зазначено, що відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України (далі МК України) відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200187/2 від 27.06.2019 зазначено, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що сплачена за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідно до графи 43 митної декларації, декларантом застосовано резервний метод визначення митної вартості. Документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення не подані до митного оформлення. Митна вартість, визначена згідно з положеннями ст.64 «Резервний метод» МК України, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях. Такий документ до митного оформлення не надано. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.05.2019 попереднім власником зазначено особу, відмінну від тієї, яка склала рахунок-фактуру №б/н від 06.06.2019, що викликає сумніви у достовірності правочину, в тому числі у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром, визначати ціну продажу транспортного засобу. Частиною першою статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. За наданим рахунком-фактурою набуто право власності на товар (транспортний засіб). Таким чином, є підстави вважати, що сторони виконали один перед одним свої зобов`язання : продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог, декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч.2 ст.53 та ч.1 ст.368 МК України. Відповідно до довідки про витрати на транспортування товару №б/н від 13.06.2019 місцем продажу оцінюваного транспортного засобу є м. Wiesbaden (Німеччина). Відстань від м. Wiesbaden (Німеччина) до кордону України п/п «Краківець» - 1257 км. Середня вартість дизельного палива у Німеччині (1.2 євро)-www.my-trans.com. Витрати палива автомобіля марки «Аudi», модель-А6, 2012 року виготовлення в заміському режимі - 4,7 л на 100 км. (www.infocar.ua). Таким чином, для транспортування оцінюваного транспортного засобу за вказаною відстанню витрати палива становитимуть близько 59 л, щонайменше на 71 євро. Додатково надана копія МД країни відправлення №19РL402010Е0646219 від 10.06.2019, не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, а також ціна, яка зазначена в даному документі відмінна від заявленої. У зв`язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме : 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Також в оспорюваному рішенні вказано про те, що з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проводиться консультація, в ході якої декларанту надається інформація щодо вартості аналогічного товару. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД №UА403010/2019/008529 від 24.05.2019 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 11 801,00 євро/шт. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам ч.2 ст.64 МК України, декларантом не було подано документів, які б містили відомості про раніше визнані (визначені) органом доходів і зборів митні вартості товару. При цьому, між митним органом та декларантом було проведено консультації, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Також, позивачем не було надано доказів подання митному органу під час митного оформлення товару, документів, які свідчили б про факт оплати транспортного засобу для підтвердження формування вказаної ним митної вартості товару. Такі докази не були надані і суду. Крім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження формування відомостей про розмір транспортних витрат. Натомість, взято до уваги доводи відповідача про необ`єктивність даних, які подані стороною позивача. Додатково надана митному органу копія МД країни відправлення №19PL402010E0646219 від 10.06.2019, не могла бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, а також ціна, яка зазначена в даному документі, відмінна від заявленої. У зв`язку з цим, суд вважав обґрунтованими сумніви відповідача у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування. Згідно ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі КМУ), а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України). Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані : заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.2 ст. 52 МК України). У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті (ст.53 МК України). За змістом ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 МК України). Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч.6 ст.54 МК України). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що під час здійснення митного оформлення товару обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Однак, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Наведене вище відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.06.2019 по справі №804/7761/15. Отже, наведені положення митного законодавства зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Як видно з матеріалів справи, транспортний засіб був придбаний ОСОБА_1 у юридичної особи UAB «GURBUZ AUTPMOBILE» за ціною 6 999,00 євро, визначеною у договорі купівлі-продажу №б/н від 06.06.2019. Згідно п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При проведенні, відповідно до положень ст.54 МК України, контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, відповідачем встановлено у поданих до митного оформлення документах розбіжності та відсутність належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, що і стало причиною витребування додаткових документів, стосовно підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу.. Згідно пункту 8 розділу 2 наказу ДФС України №689 від 11.09.2015 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», які розроблено відповідно до положень Розділів ІІІ та ХІ МК України та наказу Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, перевіряє відомості, які містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість та відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України здійснює запит додаткових документів. Разом з тим, доказів надання митному органу під час митного оформлення товару, документів, які свідчили б про факт оплати транспортного засобу (банківські платіжні документи, чеки, касові документи тощо) для підтвердження формування вказаної ним митної вартості товару, позивачем надано не було, як і не було надано суду першої та апеляційної інстанції. З матеріалів справи слідує, що позивачем до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано : рахунок-фактуру (інвойс) №б/н від 06.06.2019, акт про проведення огляду товару від 10.06.2019, складений в зоні митного контролю МП «Краківець» Львівської митниці ДФС під час перетину митного кордону України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.03.2016, заяву від 13.06.2019, якою повідомлено про транспортні витрати на доставку автомобіля з м. Wiesbaden (Німеччина) до пункту пропуску 209020 Краківець (Україна) в сумі 50 євро Здійснюючи контроль, митний орган дослідив надані декларантом документи, в результаті чого було встановлено, що такі містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, зокрема, всупереч вищезазначених вимог чинного законодавства декларантом до митного оформлення не подано документ про витрати на транспортування транспортного засобу, як це передбачено ч.10 ст.58 МК України, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару. Крім того, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.05.2016 попереднім власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру № б/н від 06.06.2019. Додатково надана митному органу копія митної декларації країни відправлення від 10.06.2019 №19PL402010E0646219, не могла бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, а також ціна, яка зазначена в даному документі, відмінна від заявленої. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сумніви відповідача у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів були обґрунтованими, а тому митний орган мав право для витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до вимог ст.53, 54 МК України. Надання неналежних документів не може вважатися виконання вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 по справі № 21-52а12. Відтак, позивачем всупереч вимог ст.77 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили правильність визначення митної вартості імпортованого товару, а відповідач в свою чергу довів законність своїх дій. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Щербяк Юлії Василівни залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року по справі №460/2122/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 21.02.2020.