Постанова 4852 № 280/2892/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2892/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року в адміністративній справі №280/2892/19 (суддя у 1 інстанції Новікова І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Новація" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2019р. №1183756/40246919, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Новація" звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 05.06.2019 року №1183756/40246919 про неврахування Таблиці даних платника податків. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідно до Порядку зупинення та реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, позивачем 04 червня 2019 року сформовано та направлено до Державної фіскальної служби України таблицю даних платника податку за встановленою формою згідно з додатком 3. 05 червня 2019 року через електронний кабінет платника позивачем отримано рішення №1183756/40246919 про неврахування Таблиці даних платника податку від 04.06.2019 року №1, яка раніше була врахована рішенням від 04.06.2019 року №1181976/40246919, з зазначенням причин наявність в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій. Спірне рішення, позивач вважає протиправним, оскільки в останньому не зазначено, які саме ризикові операції здійсненні підприємством, чим порушено, зокрема, вимоги пункту 36 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про неврахування Таблиці даних платника податків від 05.06.2019 року №1183756/40246919. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Новація» судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, що в свою чергу призвело до прийняття невірного рішення, просить скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що в поясненнях до таблиці від 04.06.2019 року №1 не розкрито діяльність по кожному коду згідно з УКТ ЗЕД/ДК 016-2010, що суперечить п.31 Порядку зупинення реєстрації податкових накладних. Так, у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податків недостовірної інформації в таблиці даних платника податку, яка була врахована, в тому числі в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника податків. Також на думку відповідача спірне рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача, оскільки контролюючий орган має беззаперечне право за результатами інформаційно-аналітичного опрацювання даних (автоматичного моніторингу) про ланцюги постачання та придбання товарів з Єдиного реєстру податкових накладних, дані про які до реєстру надають самі платники ПДВ, визначати наявність ознак ризиковості операцій та аналітичну інформацію шляхом створення відповідних переліків, баз даних, які використовувати для здійснення превентивних заходів спрямованих на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту. Таким чином, прийняття протокольних рішень про неврахування таблиці даних платника податків здійснюється контролюючим органами під інформаційного-аналітичного опрацювання даних платників податків з метою виконання функцій, які покладені на органи ДФС, та як наслідок не має підстав для їх скасування, оскільки такі рішення не порушують жодним чином права платників податків. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Торгівельна група «Новація» є юридичною особою та комерційною організацією, яке діє на підставі законодавства України і статуту, зареєстроване в якості юридичної особи 02.02.2016 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за №1103102 0000 039430. Основними видами діяльності позивача є: код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у; код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; код КВЕД 28.99 Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і; код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; код КВЕД 43.31 Штукатурні роботи; код КВЕД 43.34 Малярні робот та скління; код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля та інші. Так, позивачем 04 червня 2019 року сформовано та направлено до ДФС України Таблицю даних платника податку, у відповідності до положень наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017року. Відповідно до Квитанції №1 від 04.06.2019 року вбачається, що Таблиця даних платника податку доставлена до центрального рівня Державної фіскальної служби України. За результатами опрацювання надісланої позивачем Таблиці даних платника податку позивачу засобами електронного зв`язку надіслано Рішення про врахування/неврахування Таблиці даних платників податків від 04.06.2019 №1181976/40246919, в якому зазначено, що по таблиці даних платника податків від 04.06.2019 року №1 прийнято рішення про її «врахування». 05.06.2019 року позивачем засобами електронного зв`язку отримано рішення від 05.06.2019 року №1183756/40246919 про неврахування Таблиці даних платника податків, яким відповідно до пункту 36 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, прийнято рішення про неврахування Таблиці даних платника податку від 04.06.2019 року№1. Підставою для прийняття такого рішення стала наявність в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Так, відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України). Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п. 36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Розділ V ПК України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту. Відповідно до п.29-34 Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (надалі - Порядок) Платник податку має право подати до ДФС таблицю даних платника податку за встановленою формою згідно з додатком

3. У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010); коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 0162010), що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку. Таблиця даних платника податку подається із поясненням, в якому зазначається діяльність, із можливим посиланням на податкову та іншу звітність платника податку. Таблиця даних платника податку із поясненнями розглядається комісіями регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після дня її отримання. Комісії регіонального рівня приймають рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке протягом операційного дня стає доступним платнику податку в електронному кабінеті, за формою згідно з додатком

4. У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування. Як зазначалося раніше, рішенням Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04.06.2019 року №1181976/40246919 враховано подану 04.06.2019 року позивачем таблицю №1 даних платника податку, проте рішенням Комісії ДФС від 05.06.2019 року №1183756/40246919 не враховано Таблицю №1 даних платника податків, з підстав наявності в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій. Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка була врахована, в тому числі в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку за формою згідно з додатком 5, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Водночас, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що рішення про неврахування Таблиці даних платника податків повинно містити чітку підставу для відмови в її прийнятті. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, яка сама податкова інформація про здійснення позивачем ризикових операцій була отримана ДФС України у період з 04.06.2019 року по 05.06.2019 року, у зв`язку з чим спірне рішення не містить ані посилань на господарську операцію, яка на думку відповідача є ризиковою, ані на підстави за яких така операція визнана ризиковою, що свідчить про формальність прийнятого рішення. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, яке, відповідно до ч.1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Так, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування Таблиці даних платника податків, поданою позивачем, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні, що в даному випадку зроблено не було. Також суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача щодо не розкриття позивачем в поясненнях до таблиці від 04.06.2019 року №1 діяльності по кожному коду згідно з УКТ ЗЕД/ДК 016-2010, оскільки ця обставина не була зазначена в спірному рішенні, а тому відповідач не може обґрунтовувати правомірність свого рішення з тих підстав, які не були в ньому зазначені. Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі про те, що прийняття протокольних рішень про неврахування таблиці даних платника податків здійснюється контролюючим органами під інформаційного-аналітичного опрацювання даних платників податків з метою виконання функцій, які покладені на органи ДФС, та такі рішення не порушують жодним чином права платників податків, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Отже, з наведеної норми Конституції України слідує, що судова юрисдикціям поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Виходячи із положень Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Так, згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб). Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. Відповідно до п. 38 Порядку (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в таблиці даних платника податку врахована ДФС з 1 липня 2017 року, в подальшому реєстрація податкової накладної/рахунку коригування в Реєстрі з операцій, зазначених у таблиці даних податку, не підлягає зупиненню. В подальшому до вказаного Порядку 11.12.2019 року були внесені зміни та в пункті 22 зазначено: «таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування даних платників податку, яке набрало законної сили». З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про неврахування Таблиці даних платника податків є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке в подальшому створює для платника податків, відносно якого воно прийнято, певні юридичні наслідки під час реєстрації податкової накладної/рахунку коригування, поданих таким платником податків, та оскарження такого рішення контролюючого органу фактично передбачено чинним Порядком, а тому в даному випадку є публічно правовий спір. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко