Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4776/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4776/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, в якому просить: - визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України з часткового обмеження доступу до інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень шляхом знеособлення відомостей про імена суддів та учасників судового процесу у всіх судових рішеннях, ухвалених за правилами кримінального судочинства починаючи з 2014 року, та тимчасового припинення публічного доступу до цих судових рішень до моменту знеособлення цієї інформації; - зобов?язати Державну судову адміністрацію України відновити публічний доступ до всіх судових рішень, ухвалених за правилами кримінального судочинства починаючи з 2014 року, у Єдиному державному реєстрі судових рішень, без знеособлення у них інформації про імена суддів та учасників судового процесу (за винятком інформації, яка підлягає обмеженню у доступі на підставі статей 7(1) та 7 (3) Закону України «Про доступ до судових рішень»). В обґрунтування своїх вимог зазначав, що дії відповідача з часткового обмеження доступу до інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень шляхом знеособлення відомостей про імена суддів та учасників судового процесу у всіх судових рішеннях, ухвалених за правилами кримінального судочинства починаючи з 2014 року, та тимчасового припинення публічного доступу до цих судових рішень до моменту знеособлення цієї інформації є протиправними, оскільки таке обмеження становить недопустиме втручання у конституційне право на вільне збирання, використання і поширення інформації, навіть в умовах воєнного стану, крім того, обмеження не є встановленим законом, не є пропорційним. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції не застосував норму Конституції України як норму прямої дії, дійшовши хибного висновку про відсутність порушеного права. Апелянт звертає увагу, що судом не надано оцінку пропорційності спірних дій Державної судової адміністрації України, попри те, що непропорційність є самостійною підставою вважати обмеження неконституційним. Посилаючись на такі та інші аргументи, ОСОБА_1 просить задовольнити апеляційну скаргу. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку. Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивач зазначав, що після початку повномасштабної російської агресії проти України 24.02.2022, ДСА України вжила певних заходів, спрямованих на часткове обмеження доступу до інформаційних ресурсів Реєстру. До числа відомих обмежень належить знеособлення відомостей про імена суддів та учасників судового процесу у судових рішеннях, ухвалених у кримінальних провадженнях, із одночасним тимчасовим припиненням публічного доступу до таких судових рішень до завершення знеособлення відповідної інформації. Листом від 23.09.2022 № 15-8651/22, ДСА України доручила Державному підприємству «Інформаційні судові системи» з посиланням на статтю 7(2) Закону України «Про доступ до судових рішень» «у текстах судових рішень у кримінальних справах не зазначати відомості щодо імен (ім`я, по батькові прізвище) суддів, які розглядали судову справу, та учасників судового процесу», а також, до знеособлення цієї інформації - припинити доступ до відповідних судових рішень в Реєстрі або вжити необхідних заходів для недопущення розголошення зазначеної інформації. Також у листі від 04.01.2023 № 15-156/23, ДСА України зазначила, що в цілях безпеки суддів було закрито доступ до всіх судових рішень в рамках кримінальних проваджень, ухвалених починаючи з 2014 року (з часу окупації російською федерацією АР Крим та частини Донецької та Луганської областей) з метою знеособлення в текстах таких судових рішень прізвищ та імен суддів відповідно до вимог частини другої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» ( у частині можливості з мотивів безпеки не зазначати у текстах судових рішень у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відомостей щодо імен суддів, які розглядали судову справу, та учасників судового процесу). Не погоджуючись з обмеженням публічного доступу до окремих відомостей Реєстру у тому форматі, який був застосований відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що доступ до ЄДРСР або окремих рішень у ньому може бути обмежений для запобігання загрозам життю і здоров`ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 129 Конституції України гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами належать до основних засад судочинства. Складові засад гласності судового процесу розкрито у статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIII), відповідно до якої судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Отже, за загальним правилом судові рішення є відкритими, а виключення з такого правила можуть бути встановлені лише законом. Порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства визначено Законом України «Про доступ до судових рішень» (Закон №3262-IV). Зокрема, цим Законом регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 Закону №3262-IV). Відповідно до статті 2 Закону №3262-IV рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. У визначених законом випадках судове рішення про надання дозволу на проведення розвідувального заходу або про відмову в наданні такого дозволу, винесене у закритому судовому засіданні, не оприлюднюється і не публікується. Відповідно до статті 3 Закону №3262-IV для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя. Порядок доступу до Реєстру та підстави для його обмеження врегульовано статтею 4 Закону №3262-IV. Так, відповідно до цієї статті судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. За змістом наведеної норми закону можливість обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України, а відтак і Реєстром, з підстав прямо не передбачених цим Законом допускається, однак така можливість поставлена у залежність виключно від рішення самого суду. Згідно частини другої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» з мотивів безпеки у текстах судових рішень у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, можуть не зазначатися відомості щодо імен (ім`я, по батькові, прізвище) суддів, які розглядали судову справу, та учасників судового процесу. Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що законодавством чітко передбачено можливість застосування певних обмежень у частині закриття інформації, зокрема про склад суду, учасників справи. Із листа ДСА України від 04.01.2023 року №15-156/23 вбачається, що у цілях національної безпеки та оборони України, а також з метою запобігання загрозі життю і здоров`ю суддів та учасників судового процесу, ДСА України з початком військової агресії російської федерації проти України припинено надання публічного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. В цілях безпеки суддів було закрито доступ до всіх судових рішень в рамках кримінальних проваджень, ухвалених починаючи з 2014 року (з часу окупації російською федерацією АР Крим та частини Донецької та Луганської областей) з метою знеособлення в текстах таких судових рішень прізвищ та імен суддів відповідно до вимог частини другої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» ( у частині можливості з мотивів безпеки не зазначати у текстах судових рішень у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відомостей щодо імен суддів, які розглядали судову справу, та учасників судового процесу). Отже, дії відповідача вчинені відповідно до вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» з метою запобігання загрози життю і здоров`ю суддів та учасників судового процесу. Щодо доводів апелянта про те, що норма Закону України «Про доступ до судових рішень» щодо можливості застосування певних обмежень не відповідає вимогам правової визначеності, а тому суперечить статті 8 Конституції України, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною третьою цієї статті передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Згідно частини четвертої зазначеної статті встановлено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Суд апеляційної інстанції зазначає, що норми частини другої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» на предмет неконституційності Конституційним Судом України не розглядалися та неконституційними не визнавалися. Таким чином, зазначені доводи апелянта колегія суддів не приймає до уваги. Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На дотримання цих правил суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також дотримано норм процесуального права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №320/4776/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді М.І. Кобаль Л.О. Костюк