Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/40586/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/40586/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Грибан І.О., Кобаля М.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить: - визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві щодо не проведення з 01.12.2019 року перерахунку та виплати пенсії з врахування основного розміру грошового забезпечення в розмірі 80% від грошового забезпечення, яка зазначена в довідці про розмір грошового забезпечення від 18.05.2021 року №22/6-2011 виданою Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ без обмеження максимальним розміром пенсії (доплат,надбавок,індексацій ,премій) з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії з врахування основного розміру грошового забезпечення в розмірі 80% від грошового забезпечення, яка зазначена в довідці про розмір грошового забезпечення від 18.05.2021 року №22/6-2011 виданою Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ без обмеження максимальним розміром пенсії (доплат, надбавок, індексацій ,премій) з урахуванням виплачених сум. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не перераховано пенсію з врахуванням грошового забезпечення в розмірі 80% від грошового забезпечення, що зазначено в довідці про розмір грошового забезпечення від 18.05.2021 №22/6-2011, виданою Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України без обмеження максимальним розміром. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення з 01.12.2019 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 18.05.2021 року №22/6-2011 виданою Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ від 18.05.2021 року №22/6-2011, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії з врахуванням основного розміру грошового забезпечення в розмірі 80% від грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не повністю з`ясовано усі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належну правову оцінку наявними у матеріалах справи доказам. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції під час прийняття рішення не врахував правові висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у справі №240/5401/18. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року та від 18 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Від представника Головного управління ПФУ в м. Києві відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ виготовлено та направлено до відповідача нову довідку від 18.05.2021 року №22/6-2011 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 та направлено Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. ОСОБА_1 14.04.2023 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки від 18.05.2021 року №22/6-2011. Листом від 26.05.2023 року №17770-19512/О-02/8-2600/23 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 та від 14.05.2019 у справі № 820/12704/18 визнано протиправними та нечинними, зокрема, пункти 1, 2, 3 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №

45. Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №

103. Нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із законом №2262-XII, у тому числі, на підставі повторно виданих уповноваженими органами силових міністерств та відомств довідок з оновленим розміром грошового забезпечення, після дати набрання вказаними рішеннями суду законної сили, не приймалося. З огляду на викладене, відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до оформленої Міністерством внутрішніх справ України довідки від 18.05.2021 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є оформлення уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення. Органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення зазначених у довідках. Відмовляючи в частині позовних вимог про перерахунок пенсії у розмірі 80% суми грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії (доплат, надбавок, індексацій, премій), суд першої інстанції дійшов висновку що такі вимоги заявлені передчасно та фактично є встановленням порядку виконання судового рішення на майбутнє. Суд зазначив, що на момент звернення до суду з даним позовом, порушене виключно право позивача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки від 18.05.2021 року №22/6-2011. Відтак, спору щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача на час звернення останнього у цій справі до суду не існувало. Відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відповідно питання щодо обмеження максимального розміру пенсії та у розмірі 80% суми грошового забезпечення є передчасним. Оскільки рішення суду щодо задоволених позовних вимог не оскаржується, за відсутності обставин, визначених частиною другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не надає правової оцінки доводам суду в частині їх задоволення. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Ключовим правовим питанням у межах даної апеляційної скарги, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії в розмірі 80% від грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром. Із листа-відповіді Головного управління ПФУ в м. Києві від 26.05.2023 року №17770-19512/О-02/8-2600/23 вбачається, що останній відмовив позивачу у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів, які визначають механізм перерахунку пенсій відповідних категорій військовослужбовців, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскільки відповідний перерахунок на підставі нової довідки ще не був здійснений, в цій частині права позивача не порушені. Так, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, відповідачем не здійснено перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 18.05.2021 року №22/6-2011, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ, унаслідок чого й виник цей спір. Таким чином, відповідач не вирішував питання про відсотковий розмір пенсії, з урахуванням яких має бути проведений перерахунок пенсії позивача, а тому такі вимоги є передчасними. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки позивача, а тому відсутні підстави вважати, що права ОСОБА_1 у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень. Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні оскаржених позивачем позовних вимогах слід відмовити, як передчасних. Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Посилання апелянта на висновки викладені у зразковій справі Верховного Суду №240/5401/18, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки висновки хоча й стосуються відсоткового визначення розміру пенсії, водночас стосуються порушених прав, а не вимог заявлених на майбутнє (передчасних вимог), що встановлено судом у даній справі. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в оскаржуваній частині, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції в зазначеній частині у взаємозв`язку з обставинами справи. Таким чином, вимоги позивача в цій частині є передчасними, фактично стосуються можливого порушення права позивача на майбутнє, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у їх задоволенні. Крім того, колегія суддів відзначає, що відповідач, під час обрахунку пенсії за попередні періоди, дійсно зменшив розмір пенсії, втім, суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи до уваги, виходячи із наступного. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У разі, коли суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин. Тобто, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта. Тому, колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час позовні вимоги в частині щодо зобов`язання відповідача перерахувати пенсію в розмірі 80% суми грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром є передчасними і, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із завдань адміністративного судочинства не можуть бути задоволені, оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені права, а не захист права на майбутнє. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в його оскаржуваній частині є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву відповідно з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі №320/40586/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді І.О.Грибан М.І.Кобаль