Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/14112/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року справа №200/14112/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року в справі № 200/14112/19-а (головуючий І інстанції Кочанова П.В., повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2020 року в м. Слов`янськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в сумі 11 992,88 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 10 серпня 2018 року № 10-757885, на наступні реквізити: рахунок НОМЕР_1 , ІВАН НОМЕР_2 в АТ КБ ПРИВАТБАНК, м. Київ, МФО 14360570. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 11 992,88 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 10 серпня 2018 року № 10-757885, на наступні реквізити: рахунок НОМЕР_1 , ІВАN НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ, МФО 14360570. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання позивачем нерухомості вперше та вказані обставини в сукупності свідчать про відсутність з його боку протиправних дій. На думку відповідача, порядок повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затв. наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, застосовується у тому випадку, коли Пенсійних фонд не заперечує факт придбання особою житла вперше та помилково сплачені кошти повертаються в добровільному порядку. Відповідно до п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників від 03.08.2011 року №845 безспірне списання коштів, сплачених та зарахованих до доходів до Державного бюджету України здійснюється на підставі відповідних виконавчих документів органами Державної казначейської служби України, що свідчить про те, що поновлення прав платника збору, який помилково сплатив до Державного бюджету України коштів здійснюється шляхом винесення судом рішення про стягнення такої суми з Державного бюджету України на користь такого платника збору. На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачем за договором купівлі-продажу квартири від 10 серпня 2018 року (зареєстровано в реєстрі №1566), придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно квитанції №10-757885 від 10 серпня 2018 року на суму 11 992,88 грн. позивачем сплачений збір з операцій на придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 10 серпня 2018 року зареєстровано право власності (номер запису про право власності: 27432382) позивача на вказану квартиру. 30 серпня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення надмірно сплаченої суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 992,88 грн., оскільки вона не є платником збору згідно з пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР. Листом відповідача від 19 вересня 2019 року №206664/08 рекомендовано позивачу звернутись до суду для встановлення правових підстав щодо повернення сплаченого збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки за наданими документами не можливо встановити відсутність інших правочинів щодо придбання нерухомого майна, вчинених в якості покупця, та відповідно підтвердити факт придбання житла вперше. Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 16.11.2019 року, за позивачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1566, виданий 10.08.2018 року. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1996 року № 400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР). Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону N 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740 затверджено Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із пунктом 15-1 якого збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Отже, виходячи з приписів наведених норм громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору при придбанні нерухомого майна. Пунктом 15-3 зазначеного Порядку встановлено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач стверджує, що нею придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 10 серпня 2018 року інша нерухомість нею не придбавалася. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, не містить в собі відомостей щодо реєстрації за позивачем іншого житла. Відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, не надано, а судом не встановлено. За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на повернення сплаченої суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 992,88 грн.. Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787). Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений ним збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17, від 14 травня 2019 року у справі № 813/1514/17, від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17, від14.05.2019 р. у справі N 813/1514/17, висновки якого судом першої інстанції правомірно враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Посилання позивача на п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, колегія суддів вважає помилковим, оскільки не регулює спірні правовідносини. Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року в справі №200/14112/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року в справі №200/14112/19-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 28 квітня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 28 квітня 2020 року підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Геращенко