Постанова КЦС ВС № 664/3560/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2020 року м. Київ справа № 664/3560/15 провадження № 61-26175 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2016 року в складі судді Никифорова Є. О. та на рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Радченка С. В., Вейтас І. В., Колісниченка А. Г., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, витребування майна із чужого незаконного володіння. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 30 червня 2013 року уклав із ОСОБА_3 попередній договір купівлі-продажу нерухомості, за умовами якого останній зобов`язався передати йому будинок та земельну ділянку площею 9 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а він - сплатити ОСОБА_3 70 000 доларів США, що еквівалентно 567 000 грн станом на день укладення договору. На виконання умов даного договору позивач кількома платежами у період із червня 2013 року по травень 2014 року сплатив ОСОБА_3 60 000 доларів США. З моменту підписання договору продавець дозволив йому користуватися земельними ділянками АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , будувати на цих ділянках необхідні для виробництва сільськогосподарської продукції споруди, теплиці, кошари з системами опалення та поливу. Після підписання попереднього договору позивач за власні кошти звів тепличний комплекс з 11 теплиць та 2 теплиці на кам`яній основі, провів у них опалення та встановив систему крапельного зрошування, побудував дві кошари та клітки для перепелів, на будівництво яких були використані будівельні матеріали, а також придбав інше рухоме майно. У вересні 2015 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 28 серпня 2015 року продав земельну ділянку АДРЕСА_1 Підстепне ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а земельні ділянки № НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 НОМЕР_3 були передані в оренду ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що укладений з ОСОБА_3 попередній договір купівлі-продажу нерухомості не був нотаріально посвідчений, а тому є нікчемним, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з продавця 1 373 400 грн, що еквівалентно 60 000 доларів США станом на 20 жовтня 2015 року. Відповідачі незаконно утримують майно, що належить позивачу на праві власності, та перешкоджають йому в доступі до цього майна, тому позивач просить суд витребувати майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а саме: - одинадцять теплиць, кожна площею 480 м2, (шість теплиць виготовлені з оцинкованих труб, п`ять теплиць з металевих труб, теплиці покриті плівкою 1,5 мікр., кожна теплиця має труби для крапельного поливу довжиною 1 500 м, металеві труби для опалення довжиною 280 м, труби поліетиленові для підземного опалення довжиною 1200 м), загальною вартістю з опаленням та крапельним зрошуванням 848 386 грн; - дві теплиці (розсадники) на кам`яній основі висотою 1 м, верхня частина виготовлена з металевих труб та покриті плівкою 1,5 мікр., два стаціонарні котли по 75 кВт на загальну суму 30 000 грн, до яких під`єднано металеві труби довжиною 80 м по 8 регістрів довжиною по 8 м погонних кожен, загальна вартість теплиць з котлами становить 87 000 грн; - два твердопаливні котли на 300 кВт вартістю 420 000 грн; - причіп для мотоблоку на суму 4 000 грн; - мотоблок дизельний моделі «IRON» на суму 10 488 грн; - оприскувач моделі «SADKO 5714» на суму 5 205 грн; - оприскувач ємкістю 300 л на суму 6 000 грн; - будівельні матеріали, використані на будівництво кошар, кліток для перепелів та крапельне зрошування, а саме: - 23 000 штук цегли кримської на загальну суму 218 500 грн; - 190 штук брусів розмірами 100x60x6 см на загальну суму 5 800 грн; - 500 штук брусів розмірами 100x50x6 см на загальну суму 7 000 грн; - 470 мішків цементу на загальну суму 19 270 грн; - пісок вагою 60 тон на суму 4 200 грн; - цемент у кількості 29,6 тон на загальну суму 21 303,94 грн; - щебінь фракції 5-20 вагою 90,9 тон на загальну суму 13 907,7 грн; - дошка необрізана об`ємом 10 м3 на суму 7 000 грн; - дошка розмірами 150x25x45 см та об`ємом 5 м3 на суму 5 500 грн; - лісоматеріал у кількості 37 м3 на загальну суму 51 800 грн; - металопрофіль довжиною 1360 погонних метрів на загальну суму 91 120 грн; - профнастил площею 135 м2 на загальну суму 9 720 грн; - труба на крапельний полив довжиною 13 500 метрів погонних вартістю 40 500 грн; - пластикова труба на розводку крапельного зрошування довжиною 600 метрів погонних і вартістю 18 000 грн; Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 373 400 грн, отриманих за нікчемним правочином, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та передано ОСОБА_1 майно, що розташоване за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , яке належить позивачу. Суд першої інстанції виходив із того, що попередній договір купівлі-продажу нікчемний через недотримання вимог про нотаріальне посвідчення, а позивачем доведено передачу 60 000 доларів США ОСОБА_3 , у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача вказаної суми. Позивач довів належними та допустими доказами право власності на майно, що залишилося на земельних ділянках, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , факт розміщення цього майна на земельних ділянках підтверджується встановленими обставинами, тому позивач має право витребувати таке майно з чужого незаконного володіння. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 01 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2016 року в частині задоволення позову про витребування майна та розподілу судових витрат скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не вправі вимагати майно від відповідачів, оскільки не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на зазначене у позові майно, та його ідентичності рухомому майну, що перебуває у володінні відповідачів на земельних ділянках АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення апеляційного суду Херсонської області від 01 листопада 2016 року в частині позовних вимог про витребування майна та розподілу судових витрат скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційний суд виходив із того, що відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Суд апеляційної інстанції не з`ясував, які теплиці зводилися позивачем, а які відповідачем, яке майно, належне позивачу, є у користуванні відповідачів та чи є воно в наявності і чи знаходиться на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_3 . Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_6 , яка діє від імені ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_2 , відхилено, рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2016 року в частині позовних вимог про витребування майна та розподілу судових витрат залишено без змін. Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують. Посилався у своєму рішенні на положення статті 1212 ЦК України. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У листопаді 2017 року ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено виконання рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2016 року в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння до закінчення касаційного провадження. На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року дану справу призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про витребування майна та розподіл судових витрат як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що майно, яке він просить витребувати, перебуває у відповідачів. Вказує, що не має ніякого відношення до земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . В іншій частині рішення судів у касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається. Заперечення/відзив на касаційну скаргу Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 30 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали попередній договір купівлі-продажу нерухомості, за умовами якого останній зобов`язався продати позивачеві будинок та земельну ділянку площею 9 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець мав сплатити продавцю 70 000 доларів США, що еквівалентно 567 000 грн станом на день укладення договору, в порядку та на умовах, визначених договором. На виконання умов даного договору позивачем сплачено ОСОБА_3 60 000 доларів США. ОСОБА_3 з моменту підписання попереднього договору купівлі-продажу дозволив позивачу користуватися земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . У зв`язку з цим позивач за власні кошти звів тепличний комплекс з одинадцяти теплиць, що фактично розташований на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_3 , з яких шість теплиць виготовлені з оцинкованих труб, а п`ять теплиць з металевих труб, спорудив дві теплиці (розсадники) на кам`яній основі, для опалення теплиць придбав та встановив два твердопаливні котли на 300 кВт кожен. Також позивач збудував дві кошари та 100 кліток для перепелів. Зазначені будівлі не були оформлені як окремий об`єкт нерухомого майна. Позивач також встановив систему крапельного зрошування, придбав та розташував на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , причіп для мотоблоку, мотоблок дизельний марки «IRON», два оприскувачі, один з яких моделі «SADKO 5714». 28 серпня 2015 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку площею 0,5 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства шляхом укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Того ж дня ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку. Власниками земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно. 01 вересня 2015 року ці земельні ділянки передані їх власниками в строкове платне користування ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 161/17945/18 (провадження № 14-599цс19) дійшла висновку, що у відповідності до частини першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 висловив правову позицію, що конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, дійшли висновку, що право власності позивача на майно, яке він просить витребувати у відповідачів, а також факт розміщення позивачем цього майна на земельних ділянках, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , підтверджуються належними та допустими доказами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначила, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15 (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. У зв`язку з вищенаведеним обґрунтованим є посилання апеляційного суду, який надав належну правову кваліфікацію відносинам сторін, при вирішенні спору на положення статті 1212 ЦК України. Доводи касаційної скарги про недоведеність того, що майно, яке позивач просить витребувати, перебуває у відповідачів, зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин та доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду. Апеляційний суд, правильно кваліфікувавши спірні правовідносини, не змінив рішення суду першої інстанції, яким витребувано у відповідачів з чужого незаконного володіння майно позивача. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, замінивши його зобов`язанням відповідачів повернути позивачу безпідставно набуте майно, у частині розподілу судових витрат - залишити без змін. Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2017 року у частині позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. Третій абзац резолютивної частини рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2016 року викласти у наступній редакції: «Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 безпідставно набуте майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , а саме:». Поновити виконання рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2016 року. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук